Как-то оно будет? О чем нам говорят решения власти в 2024-м
Мобілізація, ліквідація МСЕК, заборона російської церкви, позбавлення зрадників державних нагород – лише невелика частина того, що відбувалося з нами у 2024-му. Та важливо не лише згадати про важливі рішення влади, а й поглянути на тенденції та проблеми, які ці рішення "підсвічують". І враження таке, що ситуація в державному управління іноді нагадує гру новачка в шахи: ми рухаємося, робимо ходи, але стратегія відсутня.
Мобілізація
2024-й розпочався із бурхливого обговорення змін до закону про мобілізацію. Після чотирьох тисяч правок і трьох місяців обговорення нардепи з усіх непопулярних варіантів обрали найгірший – затягувати й уникати відповідальності. А на додачу – пообіцяти демобілізацію після 36 місяців служби, а потім вилучити її перед фінальним голосуванням за закон.
Зрештою, виникли питання до обіцяних нардепами у законі соціальних гарантій. Адже на компенсації за купівлю житла за програмою єОселя та сертифікати на авто треба чимало грошей, а джерела фінансування закон не визначив. Мовляв, "якось воно буде". А як щодо суперечливого механізму покарання за неявку до ТЦК – позбавляти права керувати автівкою через адмінсуд, яке не узгоджується із чинним законодавством? Все це потребує уточнень, яких ми так і не побачили до кінця року. Знову ж таки, "якось воно буде".
Урядова постанова, яка деталізувала порядок проведення мобілізації, не розвʼязала усіх проблем, зате породила нові. Так, вона надала окремим посадовцям та органам влади надмірні повноваження вручати повістки – благодатний ґрунт для зловживань. Крім того, нові правила ускладнюють особисте отримання повісток під підпис. А як щодо їх вручення вночі, коли діє комендантська година? Снігова куля накопичених проблем тільки більшає.
Які проблеми підкреслив цей болісний процес? Ніхто не хоче повідомляти суспільству погані новини й брати відповідальність за непопулярні рішення. Так само, як і прописувати механізми цих непопулярних рішень, аби знайти баланс між потребами держави й правами громадян.
Новації для військовослужбовців та ветеранів
З хорошого – парламентарі й урядовці протягом усього року точково посилювали захист військовослужбовців та ветеранів. Так, нардепи оперативно зрівняли у виплатах і преференціях військовослужбовців, які воюють за межами території України (наприклад, на Курщині) з тими, хто на передовій.
Завдяки цифровізації процесів в армії, статус УБД можна буде отримати автоматично. На практиці це означає, що командири військових частин вноситимуть до Єдиного державного реєстру ветеранів війни дані про військових, які виконують бойові завдання. Це суттєво зменшить бюрократичну тяганину й корупційні ризики процесу. Втім, це містить і певні ризики: витік настільки чутливих даних дуже небезпечний, тож варто подбати про максимальний захист реєстру.
Крім того, під Новий рік уряд запровадив комплексну електрону послугу для військових, ветеранів та членів їхніх сімей – вони зможуть отримати 12 різних послуг через єдину заяву в Дії. А восени Кабмін спростив для ветеранів та їхніх родин отримання документів для підтвердження статусу та пільг. Тепер органи влади можуть отримати їх через міжвідомчу взаємодію. Тобто вимагати їх одне в одного, а не в і без того змучених людей.
Крім того, закон про правовий статус іноземців, що воюють в Україні, допоможе людям, котрі захищають Україну й хочуть стати її громадянами, зробити це легше і швидше. Іноземцям, людям без громадянства, котрі воюють на боці України, а також членам їхніх сімей буде простіше отримати посвідки на тимчасове проживання, дозволи на імміграцію або український паспорт.
Аналізуючи кожне з цим рішень, ми з колегами підкреслювали: окремі зміни хоч і спрощують життя захисникам і захисницям, проте підтримка має бути комплексною. І вкінці року уряд схвалив Стратегію ветеранської політики на період до 2030 року та затвердив операційний план щодо її реалізації. Тепер справа власне за її втіленням.
Сили безпілотних систем і "сколіоз" влади
У 2024-му у складі Збройних сил України зʼявилися Сили безпілотних систем. Це дозволить створити штатні посади для роботи з дронами, масштабувати їхнє виробництво та ефективніше навчати управлінню безпілотниками. Здавалося б, усе гаразд. Однак процес ухвалення цього безперечно важливого й корисного рішення яскраво демонструє "сколіоз" у системі влади, який негативно впливає в тому числі й на поле бою.
Отже, 6 лютого президент України підписав указ, яким доручив Кабінету Міністрів разом із Генштабом ЗСУ (який взагалі-то не є субʼєктом законодавчої ініціативи) опрацювати створення у структурі ЗСУ Сил безпілотних систем. За результатами опрацювання, уряд мав подати пропозиції на розгляд РНБО України.
Далі, 25 червня, Володимир Зеленський підписав указ, яким ввів в дію рішення РНБО про створення у структурі ЗСУ Сил безпілотних систем. Після цього уряд протягом трьох місяців повинен був внести до парламенту пропозиції про створення у структурі ЗСУ Сил безпілотних систем. І аж 21 серпня уряд ініціював відповідний законопроєкт. Тобто від часу першого президентського указу минуло пів року.
Звідки така прискіпливість? Бо це добре ілюструє природу взаємовідносин у виконавчій владі. Президент міг сам ініціювати відповідний законопроєкт – без демонстративних доручень уряду, оскільки саме він є відповідальним за сектор безпеки й оборони. Та більше – указ, де він давав доручення уряду, порушує Конституцію України. Адже в ній визначені виключні повноваження Президента. Отже, що ми бачимо на цьому прикладі? Перекладання відповідальності, порушення Основного Закону, затягування зі створенням надважливого в сучасних умовах роду сил, демонстрацію "сколіозу" системи влади.
"Перетягування ковдри" із МСЕК
Після низки гучних розслідувань та скандалів довкола ймовірних неправомірних призначень інвалідності прокурорам, у жовтні на засіданні РНБО вирішили ліквідувати медико-соціальні комісії – до кінця року. В результаті нардепи ухвалили закон про реформування МСЕК. І невдовзі його підписав Президент.
Документ передбачає цифровізацію процесів, дистанційні засідання, участь адвокатів та лікарів у оглядах пацієнтів, чітке розмежування повноважень між інстанціями. Загалом реформа спрямована на полегшення життя людей з інвалідністю та створення більш справедливої системи.
Що ж тут не так? Незважаючи на декларовану мету вдосконалення системи, Кабмін паралельно ініціював ліквідацію МСЕК, а парламент підтримав це в першому читанні (після того, як вирішив реформувати). Тобто це створює певні суперечності. Замість побудови нової системи реформа виглядає як тимчасове вдосконалення старої моделі, – без усунення корупційних ризиків. "Якось воно буде", але як? Адже самою лише цифровізацією корупцію не здолати.
Заборона російської церкви в Україні
Важко переоцінити важливість і необхідність закону про заборону роботи повʼязаних із росією релігійних організацій. Відомо про численні факти співпраці афілійованих із РПЦ релігійних організацій із представниками держави-агресора в Україні, особливо на тимчасово окупованих територіях. Крім того, росія використовує церкву як інструмент для виправдання агресії й закликів до лояльності до Москви.
Закон дає церквам в Україні девʼять місяців на розрив звʼязків із РПЦ (залишилося пʼять). Перевірками причетності релігійних організацій до рф займатиметься Державна служба з етнополітики – вона зможе ініціювати заборону через суд. Після заборони організація втратить право працювати в Україні, а її державне та комунальне майно перейде у власність держави.
В чому мінус? Процес заборони може тривати роками через завантаженість судів. Тож було б добре, якби на таке знакове рішення знадобилося трохи менше, ніж 10 років після анексії Криму й вторгнення росії на Донбас. Тож це дуже яскравий приклад того, що принцип "якось воно буде" – не найкраща стратегія для захисту державних інтересів.
Ще один важливий закон у соціо-культурній сфері стосується державних зрадників. Винних у тяжких злочинах, підтримці росії чи підриві національних інтересів почали позбавляти державних нагород і повʼязаних із ними привілеїв. На черзі – модернізувати систему нагородження так, щоб найвищі й почесні державні звання отримували люди, які справді приносять користь державі.
Євроінтеграція: Римський статут і Рахункова палата
В умовах війни з росією Україна прагне залучити міжнародну підтримку на всіх можливих напрямах. Один із них – правосуддя для злочинців. Ратифікація Римського статуту зайняла більш як 20 років, і тепер Україна зможе користуватися всіма правовими інструментами Міжнародного кримінального суду, щоб притягувати до відповідальності воєнних злочинців. Ратифікація також полегшить співпрацю з іншими державами-учасницями Римського статуту в питаннях екстрадиції та правової допомоги. Крім того, що було однією з умов Угоди про асоціацію України з ЄС.
Надзвичайно важливими в контексті руху до ЄС є реформи держорганів. Наприклад, закон про реформування Рахункової палати, який допоможе посилити контроль за використанням державних коштів і забезпечити прозорість фінансових операцій.
Цьогоріч ми з колегами чимало уваги приділили закону Бюро економічної безпеки. Його перезавантаження було серед зобовʼязань перед МВФ. Однак це не розвʼяже повʼязані (чи породжені) з ним проблеми. БЕБ задумувалося як аналітичний орган, щоб запобігати економічним злочинам. Проте на практиці його наділили функціями, які фактично дали йому монополію на контроль усієї національної економіки – від малого бізнесу до цілих галузей. Ще один наочний приклад того, що принцип "якось воно буде" не працює.
Виклики 2025
Повʼязані з війною виклики "підсвічують" слабкі сторони української системи державного управління. Відсутність стратегії та системного підходу, уникання відповідальності та непопулярних рішень, фрагментарний підхід до реформ – це те, з чим ми не вперше зайдемо у новий рік. І зважаючи на масштаби викликів, фокус на довгострокових національних інтересах і власних громадянах ще ніколи не був настільки критично необхідним, як це буде у 2025-му.
Ірина Корженкова, аналітикиня Центру спільних дій
