Итоги (и самый большой вызов) года для команды Платформы памяти Мемориал
Платформу пам’яті Меморіал визнано найкращим соціальним проєктом 2024-го за версією "Української правди". Ця новина під завісу року додала нам ще більше віри у важливість нашої місії. Дякуємо нашим партнерам. І дякуємо тисячам родин, які довірили Меморіалу свої спогади про найближчих.
Нагорода від Української правди
У цьому тексті – про підсумки 2024-го року. Та спершу – про виклики.
Цьогоріч команда Меморіалу зіштовхнулася з фінансовими труднощами. Проєкт, заснований у березні 2022-го, фінансувався переважно з донорської підтримки, якої стає менше, а невдовзі й зовсім може не бути. Ми розуміємо: пам’ять про нашу війну, про ціну нашої свободи і боротьби, потрібна передусім нам, українцям. Тому вперше ми звернулися за підтримкою до українського суспільства, оголосивши кампанію Донат на пам’ять.
Вдячні нашим донаторам і амбасадорам, які відкрили дружні банки на підтримку Меморіалу. Спільно ми змогли зібрати трохи більше 700 тисяч гривень донатів на пам’ять із одного мільйона, який зараз потрібен нам на продовження роботи і нові продукти пам’яті. Користуючись нагодою, прошу читачів підтримати нас.
А тепер – про підсумки. Що нам вдалося за 12 місяців 2024-го?
Показали 600 відео пам’яті у публічному просторі
У 2024-му ми започаткували відеотрансляції історій полеглих героїв у публічному просторі. Першим партнером цієї нової традиції вшанування став ТРЦ Gulliver. Тепер щотижня на найбільших екранах Європи транслюють фото і короткі історії трьох полеглих захисників. Родини оборонців спеціально приїздять до Києва, щоб побачити трансляцію.
Далі до ініціативи приєдналися нові партнери. На екранах ЦУМ. Київ почали розповідати історії полеглих захисників Маріуполя – п’ять щотижня. Ролики про героїв транслюють перед фільмами у кінотеатрі "Жовтень", кінотеатрах мережі "Планета Кіно", у потягах Інтерсіті, на вокзалах шести обласних центрів України, у ТРЦ "Острів" в Одесі. Відео пам’яті почали демонструвати на подіях під час Хвилини мовчання – першим нашим партнером у цьому став Forbes. Також відео пам’яті демонстрували на події "Української правди".
У липні на екранах ЦУМу та Гуліверу показували відео пам’яті 48 загиблих в Оленівці українських захисників. А з серпня 2024-го Меморіал у співпраці з Координаційним штабом із питань поводження з військовополоненими почав системно шукати і висвітлювати історії усіх загиблих у полоні захисників і цивільних українців.
Нові документальні фільми та відеоісторії
У 2024-му ми презентували три документальні фільми. "Дорога до Мрії" – стрічка пам’яті вбитого російськими військами під час окупації Київщини Анатолія Древаля – каскадера, автомеханіка, власника багі-центру "Мрія" під Києвом.
"Не час для квітів" – це історія вбитої росіянами квітникарки з міста Тростянець Вікторії Іванової. Коли розпочалась повномасштабна війна і ворог окупував місто, Вікторія стала коригувальницею – вона інформувала українських захисників про пересування російських колон.
Фільм "Перемоги, 118" висвітлює трагедію у Дніпрі, коли 14 січня 2023 року російська ракета влучила в житловий будинок на вулиці Набережна Перемоги. Тоді загинуло понад 46 людей. Ворог скоїв воєнний злочин у вихідний, коли багато мешканців були вдома.
Фільми ми презентували в кінотеатрах України. А стрічку "Перемоги, 118" нещодавно показали у Німеччині в Берліні. Зараз плануємо покази й в інших країнах.
Журналістка Меморіалу Наталя Дєдова, яка приєдналася до нас цьогоріч влітку, створила понад 40 коротких відеоісторій пам’яті полеглих захисників. Це новий формат, започаткований Меморіалом у 2024-му.
10 міжнародних виставок пам’яті дітей, убитих ворогом
У співпраці з нашими партнерами за кордоном проєкт "Втрачене дитинство" показали у різних містах Німеччини, а також в Італії, США, Канаді, Литві. Це 33 історії дітей, життя яких забрала росія.
Цьогоріч уперше виставка була представлена у стінах парламенту країни ЄС – у Сеймі Литви. Невдовзі презентуємо її у Великобританії. Загалом за два роки виставку побачили у 20 країнах світу.
Мапа пам’яті: герої, імена яких носять наші вулиці
Спільно з ЛУН.Місто до Дня Незалежності Меморіал запустив інтерактивну мапу з вулицями, названими на честь полеглих захисників і захисниць. Тут можна побачити, де розташована вулиця, дізнатися історію героя, переглянути фото. На мапу нанесено уже майже 300 вулиць. За кілька місяців її переглянули більше 90 тисяч користувачів.
А на Контрактовій площі у Києві відкрили виставку "Герої наших вулиць" – у написанні історій проєкту Стріткод, які є нашими друзями та партнерами, допоміг Меморіал.
Стіл пам’яті. Для найсміливіших серед нас
Понад 800 закладів в Україні, а ще у Польщі, Чехії, Швеції, Великобританії, Португалії, Японії, Канаді приєдналися цьогоріч до національної акції вшанування полеглих захисників України – Стіл пам’яті. Ми організували її спільно з Марією Грабар, дружиною полеглого захисника Іллі Грабара. Марія – ініціаторка акції. Подія пройшла 29 серпня, у День пам’яті Захисників України.
У день акції ми отримали сотні повідомлень зі словами вдячності, зворушення. Вкотре переконалися, як нам потрібні ритуали пам’яті, сповнені любов’ю, вдячністю, світлом.
Також Меморіал долучився до організації концерту пам’яті полеглого воїна та музиканта Іллі Грабара. Вісім музичних гуртів, друзів і колег Іллі, зібралися на одній сцені та ділилися своєю творчістю. Виступили: Phil it, ENLEO, Chekson, Kateryna Artemenko, Саша Чемеров, Black Balloon, BAH.ROMA, Hidden Element.
На заході діяв стенд "Тебе тут бракує" – кожен міг прикріпити на нього світлину людини, яку втратив у цій війні. Ідею ми запозичили в організаторів "Куражу", де діяла схожа зона для фото.
Спецпроєкти
Щоби тримати у полі зору суспільства тематику втрат і пам’яті, ми презентували ілюстровані та фотопроєкти. Серед них – "Люди, які працюють зі смертю" – ілюстрований проєкт про тих, для кого смерть – це щоденна робота, він висвітлює їхню працю під час війни. Також презентували друкований "Щоденник пам’яті" воїна Дениса Кагарлицького. Примірники передали рідним захисника і в школу, де він навчався. Створили фотоісторії з Алей Героїв різних міст – "Відвези мене туди, де тато спить". Проєкт показує кладовища як особливе місце зв’язку з тими, кого ми втратили. Спільно з Фондом імені Максима Кривцова презентували сторінку пам’яті – "Далі: я поверну собі своє життя, обіцяю". К’юаркод на неї розміщений біля могили захисника.
Наш проєкт "Сила ідентичності" розповідає історії творців кобзарської культури, які полягли за Україну. Наприкінці року ми завершуємо ще один ілюстрований спецпроєкт – "Місія Маріуполь". Він розповідає історії 12 воїнів, які полетіли в оточене ворогом місто на порятунок побратимам.
До Дня матері презентували відеопроєкт "Твоя улюблена страва". Мами полеглих захисників і захисниць готували страви, які найбільше любили їхні сини та доньки. За допомогою кулінарії як мови любові, цей проєкт ніжно і щиро показує їхній зв'язок.
Важливі розмови
У цьому році вийшли три нові випуски YouTube-програми Меморіалу "Нація, яка пам’ятає". Це розмови про пам’ять, традиції вшанування, досвіди інших країн. Разом з експертами ми говорили про міфологізацію військових, стерильні виставки про війну, демократію смерті, схожість українських та російських кладовищ, про вибір матеріалів для пам’ятників і приклади концепцій військового кладовища.
Разом зі спільнотою дружин полеглих героїв презентували перший Родинний подкаст "Чому відпустила? Як жити із втратою і не знецінювати біль". Формат передбачає відверті розмови про життя родин із втратою. Другий подкаст буде присвячено темі дитячого горювання.
Втрати – не цифри. А люди
3500 імен з історіями, які ми не маємо права забути. Стільки нам вдалося знайти і зберегти у 2024-му році. Загалом за три роки це вже 9000 історій. Ми опрацьовуємо дані з анкет, які заповнюють рідні, проводимо моніторинг новин та повідомлень у соцмережах, їздимо в експедиції у пошуку історій. Ми розуміємо – роботи у нас ще дуже багато…
Пам’ятаймо про ціну української свободи.
Юлія Лозинська, шеф-редакторка Платформи пам'яті Меморіал
