Инфополе Украины и России в зеркале соцсетей в 2024 году

Для дослідження інформаційної війни нам доводиться вивчати зокрема російські соцмережі з усіма їхніми "трешовими" новинами, які, по-хорошому, взагалі не мали б звучати в нашому житті.

"Учасник СВО Ірек Магасумов отримав зірку героя РФ із рук Путіна, вийшов із Кремля та розстріляв людей". 

"Дитина, яка перемогла рак, жертвує половину своєї пенсії бійцям СВО". 

"Російська освіта в гуманітарній сфері наповнена "мінними полями" західноцентричних установок". 

"У неділю на території Святотроїцького кафедрального собору пройшла військово-патріотична гра для дітей під назвою "Спадкоємці Святої Русі"!". 

"Президент Путін підтримав поширення проєкту "Розмови про важливе" на дошкільні заклади для дітей із 5-ти років".

При цьому найнеприємніше читати російські виправдання злочинів – Буча, Каховська ГЕС, "Охматдит"...  – та усвідомлювати масштаби їхньої брехні для власного населення. 

Загалом ми аналізуємо популярні теми, емоції, які вони викликають, а також інформаційних акторів, які є їхнім джерелом, щоб допомогти протидіяти маніпуляціям. 

З початку повномасштабного вторгнення громадська організація CAT-UA створювала щоденні звіти про інфополе в Україні, а також Росії, та ділилася ними з військово-політичним керівництвом України. В них, серед іншого, наші аналітики узагальнювали різноманітні новини та пости до загальних наративів.

Це відбувається таким чином: система моніторингу вивантажує масив даних зі згадкою ключових слів, які стосуються війни. Потім аналітики "вручну" щодня проводять кодування тисячі постів, сортуючи їх відповідно до базових наративів.  Так, із лютого 2022 року ми переглянули та прокодували понад 1,5 млн постів із соцмереж Facebook, Instagram, X, Telegram, YouTube, VKontakte, Odnoklassniki, TikTok.  

В цьому матеріалі ми порівнюємо основні меседжі, які формують інфопростір у Росії та в Україні, в частині їхнього основного дискурсу. Та наведемо статистичні дані й оціночні коментарі наших аналітиків.   

В Росії, де фактично діє диктаторський режим, владу майже не критикують. Так, 98% постів із геолокацією "Росія" підтримують так звану "СВО". Дещо розбавляють контент росіяни – противники війни з-за кордону, але ми аналізуємо насамперед саме наратив режиму. 

Росіяни знищують Україну для "захисту від Заходу", а українці – живуть під обстрілами, дають відсіч окупанту та критикують владу 

Як бачимо, в РФ наратив про загрозу Заходу (7%) є найпоширенішим та навіть випереджає повідомлення про саму війну. В листопаді після ударів ATACMS по російських тилах їхній страх і тривога щодо великої війни знову відчутно посилилися. 

Росіяни завжди занепокоєні, коли війна стає для них реальністю. Але цього разу особливим є те, що пересічні люди почали все частіше говорити про страх стати свідками ядерної катастрофи ще за свого життя.

Інший найпопулярніший набір меседжів розповідає про наступ росіян та знищення українців (7%). Пропаганда детально розказує про захоплені міста та села, тримаючи увагу аудиторії. Цікаво, що найбільше новинами про війну цікавляться саме в Москві. А в регіонах – ніби інший світ. Люди там майже не розуміють, що насправді відбувається на фронті. Вони збирають допомогу, стоять у довгих чергах за обіцяними пільгами, живуть своїми буденними турботами, але фронт для них – це десь далеко.

В Україні ж найпоширеніший наратив "українські міста під обстрілами, ситуація важка" (17,8%). Пости на тему "під час війни гинуть та отримують поранення цивільні" займають ще 3,4%. Виходить, що в кожному п’ятому пості в українських соцмережах ідеться про загрозу для цивільних. Терористичними обстрілами російський режим занурює українців у відповідне інформаційне тло, а відтак – негативні емоції.

Серед інших лідерів в Україні – пости з критикою влади – 6,3%. Тоді як критики путінського режиму з геолокацією "Росія" мізерно мало. Виходить, як у тому анекдоті, "...а у нас теж можна вийти на Червону площу і крикнути: "Рейган – дурень!". Хоча серед росіян в еміграції є ті, які критикують режим, проте вони не потрапляють до цього дослідження. 

Курська операція певною мірою змусила росіян заговорити про недоліки влади. Однак це не зіграло на користь Україні. Розмови точилися переважно навколо того, що не так із військовими стратегіями та помилками командування. Втім, і ці обговорення швидко зійшли нанівець.

Наратив захисту в Україні ж складається з двох меседжів про відсіч окупанту (5,3%) та удари по тилах РФ (4,1%), останній особливо тішить українців як реалізація концепції невідворотності покарання.

Росіяни малюють себе як надійну опору, згадують минуле, українці – частіше донатять 

Особливість рашистського інфополя порівняно з Україною – постійна розповідь про те, як держава допомагає людям. "Росія підтримує мешканців звільнених територій, військових, їхні сім'ї" – 6,8%. Цього не було в такому масштабі в перші роки вторгнення, але тепер росіяни активно взялися демонструвати свою турботу. 

Загалом, за спостереженнями наших аналітиків, росіянам більш переконливо розповідають про шлях та соціальні гарантії для бійців та їхніх родин, малюючи сталу перспективу та віру в майбутнє. Їхні центри соціальної допомоги централізовані та державні. Пропаганда обіцяє подбати про кожен аспект життя всіх, хто хоча б якось причетний до СВО: від місця в дитячому садку для дітей – до місця на кладовищі для самих "героїв".

Наратив про "діди воювали" у Другій світовій займає 5% та ще майже стільки ж – розповіді про святкування інших пам'ятних дат (4,5%). Виходить, у РФ майже кожен десятий пост – це апеляція до минулого. Таким чином російська пропаганда часто відволікає людей від реальності. Масовість святкувань нерідко штучна, адже до них переважно залучають бюджетників, які "святкують" за наказом. 

Для порівняння: українці також згадують минулі воєнні події, але це 0,9% від усіх постів. У РФ наведені теми, окрім Z-пабліків, активно постять державні установи, аж до садочків, та регіональні відділення політичних партій. 

Також у Росії багато пишуть про допомогу від волонтерів військовим і жителям звільнених територій (4,4%).  Цікаво, що в Україні менше "розхвалюють" допомогу, але частіше проводять самі збори. Так, у нас 2,6% усіх постів – це оголошення про можливість допомогти Силам оборони. В РФ волонтерство ініціюється державою. В Україні рух низовий, народний і, на думку наших аналітиків, можливо, в десятки разів масштабніший, ніж у РФ.  

Запрошення російських добровольців до війни (4,2%) лунає значно частіше, ніж аналогічний заклик стати на захист Батьківщини в Україні (0,5%). Як бачимо, російський режим забезпечує ширше проникнення потрібних йому меседжів у своєму тоталітарному суспільстві, ніж молода українська демократія.

3,9% інфопростору в соцмережах РФ складає розповідь про "патріотичне виховання" дітей та молоді. По суті непомітно працює така собі "фабрика" з мілітаризації дітей та виховання майбутніх "воїнів імперії". За інформацією ГО "Альменда", у 2024 році на "патріотичне виховання" дітей у РФ було виділено 477 млн доларів – це, увага, в 10 разів більше, ніж у 2022 році. Врешті-решт, "Z-виховання" проходить крізь усю систему освіти. 

Показово, що в Україні меседж про виховання дітей статистично не фіксується. І лише останнім часом було помітно, що українські школи почали більше викладати повідомлень із нагоди державних свят у рамках патріотичного виховання. 

Казки про війну та казкові зарплати 

Меседж "російські військові – герої" (2,9%) співмірний із нашим "українці пишаються, дякують Силам оборони" (2,4%). Проте є відмінність у підходах. У нашому інфополі в історіях про бійців, крім усього, присутня розповідь про жахіття війни. Тоді як у росіян це "стерильні" історії з бравурною риторикою, як "ми всіх перемогли". У РФ у публічному полі оперують швидше такими собі "казками про війну".

Українці частіше за росіян пишуть про смерть бійців та поширюють некрологи (4,1%). Некрологи у нас більше виставляють у центрі та на заході України, менше – на сході та півдні.  

Але загалом схоже на те, що росіяни, їхні різні регіони не мають одне до одного такої емпатії, як українці, навіть із різних регіонів. У цьому плані ми більш об’єднані спільним лихом. 

Росіяни публічно не "ллють сльози" за загиблими, мовляв, більшість же самі пішли за гроші, адже не знайшли себе в мирному житті. Бійці "СВО" – це "зайві люди", за відвертим висловом із перехопленої розмови депутата Держдуми Олександра Бородая, який був одним із керівників російських бойовиків під час нападу на Україну ще в 2014 році. 

З осені 2024 кампанія з вербування в армію РФ повністю сконцентрувалася на матеріальному звабленні, можна сказати, найманців. Росіянам уже пропонують 2,5 млн рублів (23,5 тис. доларів) "підйомних" та ще до 10 млн рублів списання кредиту. Значно ширша, ніж у нас, агітаційна кампанія йде не лише в соцмережах, а й у зовнішній рекламі на білбордах та сітілайтах.

Компанії з набору добровольців традиційно найбільш поширені в Поволжі, Південному, Уральському та Сибірському федеральних округах. Однак після наступу ЗСУ на Курщину вони активно розгортаються й у Центральному ФО. Мовляв, тепер, щоб мотивуватися до підписання контракту, достатньо "подивитися з вікна" на наступ ворожих військ.

До категорії меседжів про дестабілізацію внутрішньої ситуації в РФ (2,7%) найчастіше наші аналітики відносили пости з негативом у бік мігрантів із середньоазіатських республік. В РФ часто описують їхню небезпеку, сприймають їх зверхньо, розробляють проєкти з інтеграції їхніх дітей у  російську освіту та залучення дорослих на війну. 

Меседжі росіян – противників путінізму 

Також коротко згадаємо тих росіян, які виступають проти війни. Після завершення "виборів" Путіна навесні 2024 року кількість таких дописів різко скоротилася і за підсумком року складає 2%. Імовірно, тут поєдналися "закручування гайок" владою та розчарування самих невдоволених росіян у можливості щось змінити через інфополе. Отже, їхніми найрозповсюдженішими меседжами в 2024 році були такі:

• Росіяни виступають проти війни, Путіна – 39%.      
• Російська влада переслідує противників війни – 9%.
• Російська пропаганда дика і зомбуюча – 9%.
• Росія обстрілює мирні українські міста, вбиває цивільних – 5%.
• Росія мобілізує населення – 4%.
• Ветерани СВО психологічно травмовані / вчиняють злочини – 3%.
• Російська влада не думає про народ та військових – 3%.

Підсумки: "позитивні фашисти" все ще сподіваються інформаційно задавити втомлених українців?  

Загалом індекс настроїв соцмереж у тоталітарній Росії за 11 місяців 2024 року складає плюс 31 пункт, тоді як в Україні – мінус 11. Цей індекс, який вираховує наше ГО, є різницею між постами з позитивними та негативними новинами. В Україні на нього найбільше впливає оголошення про повітряні атаки та їхні наслідки. 

Трактування цих показників є складним та не входить до завдань цього матеріалу. Але, мабуть, буде неправильно сприймати їх як "рахунок в інформаційній війні". Наприклад, хоч би тому, що регулярний випуск негативних емоцій у соцмережі, як відбувається в Україні, можна трактувати як здорову поведінку та запобіжник від їх перенакопичення. Проте різниця занадто очевидна та привертає увагу. 

В наведеному індексі ми рахуємо дані тільки з проукраїнських джерел. Але цього року зросла й кількість постів з України з проросійських джерел, насамперед з окупованих територій:  у 2023 році їх було 13% від усього масиву постів, в 2024 – вже 20%. Періодично російські пропагандисти проговорюються, що навіть за умови "замирення" вони розраховують із часом викликати внутрішній конфлікт в Україні – як інструмент її знищення. Історичні аналогії показують небезпеку такого розвитку подій. Очевидно, що в цих розрахунках методичному "отруєнню" інфополя України відводиться провідна роль.    

Щодо настроїв провоєнної публіки в РФ – то вони пройшли період від переможного "бровь піднімемо і візьмемо Київ за три дні" до фрустрації від невдач в Україні та заколоту Пригожина з подальшим поверненням до звичного вихваляння "ми все одно переможемо". Російська пропаганда побудована на тезі "сильний лідер – сильна держава". Тому для РФ табуйованими є теми альтернативи Путіну та його наступника.

Прикметно, що восени 2022 року після часткового звільнення Херсонщини та Харківщини змінився російський наратив "допомоги братському народу" на "священну війну", що, погодьтесь, є історичним моментом після століть "клятв"  українцям у братерстві від росіян.

Як бачимо, в Росії відбувається безперервний "пошук ворога" у вигляді Заходу, апеляція до минулого, масова індоктринація молоді та поклоніння культу війни, на основі війни більшовиків із гітлерівцями під час Другої світової. Цікаво, що все це підпадає під критерії, які наводить Умберто Еко у своїй відомій статті про 14 ознак фашизму. Нагадаємо, серед них такі: "Одержимість змовою та культ традиції", "Всі виховуються, щоб стати героями, що веде до прийняття культу смерті", "Життя – це постійна війна, завжди має бути ворог, якого треба побороти". Таким чином, наше кількісне дослідження російських наративів дає ще один аргумент тим дослідникам, які визначають сучасний російський режим як фашистський. 

***

Узагальнені меседжі в соцмережах Росії vs України за даними дослідження CAT-UA за 11 місяців 2024 року (текстова версія)

                Росія:

1. Захід становить загрозу для РФ: 7%
2. Російські війська ведуть наступ, знищують українців: 7%
3. Росія підтримує мешканців звільнених територій, військових, їхні сім'ї: 6,8%
4. "Діди воювали" (розповідь про Другу світову): 4,9%
5. В Росії та на окупованих територіях святкують визначні дати: 4,5%
6. Волонтери допомагають військовим та жителям звільнених територій: 4,4%
7. Росія запрошує добровольців до війни в Україні: 4,2%
8. Росія займається патріотичним вихованням дітей та молоді: 3,9%
9. Російські військові - герої: 2,9%
10. Українська армія слабка: 2,8%
11. Україна обстрілює територію РФ: 2,8%
12. Цивільні росіяни потерпають від війни: 2,7%
13. Росія завдає ударів по українській інфраструктурі: 2,7%
14. В Росії дестабілізується внутрішнє становище: 2,7%
15. Серед росіян є зрадники: 2,6%

                Україна: 

1. Українські міста під обстрілами, ситуація важка: 17,8%
2. Українці критикують владу: 6,3%
3. Українська армія дає відсіч окупанту: 5,3%
4. Світ підтримує Україну: 4,5%
5. Українська армія завдає ударів в тилу у ворога: 4,1%
6. В боях за Україну гинуть її захисники: 4,1%
7. Українці організовуються для оборони під час війни: 3,6%
8. Під час війни гинуть та отримують поранення цивільні: 3,4%
9. Життя триває: 2,8%
10.  Держава виконує свої функції під час війни: 2,7%
11.  Існують можливості фінансово підтримати Сили оборони: 2,6%
12.  Українці пишаються, дякують Силам оборони: 2,4%
13.  Світ недостатньо підтримує Україну: 2,3%
14.  Держава встановлює правила мобілізації і виїзду за кордон: 2,1%
15.  Серед українців є зрадники, мародери, шахраї: 2,1%

Марина Фурсенко, аналітикиня CAT-UA

Денис Самигін, експерт із комунікацій CAT-UA