"Сын отечества". Почему сын Баканова должен уйти из СБУ
Здається, хтось і досі не усвідомив, що влада – це не лише переваги та привілеї, а й відповідальність.
Інакше як пояснити, яким чином Іван Баканов, який своїми діями та призначеннями на посаді голови СБУ сприяв повномасштабному вторгненню росії, не лише наразі не поніс за це жодної відповідальності. У березні 2022 року він ще й влаштував свого сина Артура Лазаренка в департамент контррозвідки Служби безпеки України, де той працює і зараз.
Після спілкування з Бакановим і його сином складається враження, що ані цей безтурботний хлопець, ані його батько і досі не усвідомлюють, що таке конфлікт інтересів і зловживання владою.
Ба більше, Баканов, який свого часу призначав на посади Кулініча (колишнього керівника Головного управління СБУ, обвинуваченого в державній зраді) та Андрія Наумова (колишнього голову управління внутрішньої безпеки СБУ, який втік з країни до початку повномасштабного вторгнення), наразі звинувачує журналістів у тому, що розкриття інформації про його сина становить небезпеку під час повномасштабного вторгнення й узагалі заборонене. І це не жарт.
А якщо непридатний для служби в контррозвідці молодий чоловік має доступ до військових таємниць, то ми як країна не перебуваємо в набагато більшій небезпеці?
В це важко повірити, але чимало представників політичних еліт, незважаючи на війну, не лише зараз живуть своє найкраще життя, а й передають його своїм дітям у спадок.
Описані в нашому матеріалі "В ім'я отця і сина". Як Баканов на початку вторгнення сховав сина в СБУ" факти точно не є прийнятними в будь-якому цивілізованому суспільстві – вони прийнятні в росії. Але ж ми – не росія. І якщо ті високопосадові особи на вулиці Банковій, від яких залежить робота сина Баканова в СБУ, теж так вважають, тоді чому Артур Лазаренко і досі служить уособленням кумівства та непотизму?
Михайло Ткач
