Трамп может победить Китай – в Украине
Автори: Саймон Джонсон та Олег Устенко
Значно нижчий ліміт цін на російську нафту, підкріплений посиленням санкцій, не залишить Росії іншого вибору, окрім як вийти з України. Це, у свою чергу, надішле потужний сигнал союзникам Росії, зокрема китайському керівництву: кожен, хто нападе на сусіда, постраждає від жахливих економічних наслідків.
Вашингтон/Київ – Обраний президент США Дональд Трамп має намір протистояти Китаю економічно та стратегічно. Це складна проблема, тому що багато товарів, придбаних у Сполучених Штатах, мають ланцюжки поставок, які глибоко вкорінені в китайське виробництво.
Якщо нові тарифи США призведуть до знецінення китайського юаня, що виглядає ймовірно, китайські товари залишаться конкурентоспроможними, принаймні в короткостроковій перспективі. Якщо вартість китайських імпортних товарів у США справді зросте (внаслідок встановлення нових високих торгівельних тарифів), це вкрай негативно вплине на американців з низькими доходами та підірве конкурентоспроможність американських виробників, які зараз використовують імпортні компоненти (в тому числі з Китаю). Запропоновані тарифи та пов’язані з ними погрози можуть спонукати світові компанії перенести виробництво з Китаю до В’єтнаму, Мексики та інших країн з нижчими зарплатами, але не повернуть багато робочих місць у США на що був попередній розрахунок частини команди новообраного президента.
Але Трамп міг би здобути швидку і вражаючу перемогу над Китаєм, повністю вигнавши Росію з України та відновивши кордони до вторгнення.
Такий драматичний дипломатичний переворот підвищить престиж США в усьому світі та зміцнить позицію Трампа у відносинах з Китаєм з інших питань. Це буде нескладним завданням враховуючи те, що Росія сильно залежить від експорту нафти, і Трамп може скоротити російський дохід від цього експорту практично до нуля з першого свого дня в Білому домі. Без цих доходів російська військова машина зупиниться.
Росія має відносно невелику економіку. Її ВВП у 2024 році буде близько 2,2 трильйона доларів, що становить менше 8% економіки США. Розуміючи це Росія збільшує свою економічну вагу, буквально й метафорично, уклавши союз з Іраном (для безпілотників та іншого військового обладнання), з Північною Кореєю (для артилерійських снарядів і солдатів) і з Китаєм (для основних компонентів власного ВПК і споживчих товарів). У цьому альянсі агресії Китай має найбільшу економіку, а Росія фактично стала повністю залежною державою.
Путін шукав мовчазного схвалення президента Китаю Сі Цзіньпіна перед вторгненням в Україну в 2022 році. Згідно з достовірними джерелами, Сі строго попросив Путіна зачекати до закінчення зимових Олімпійських ігор у Пекіні, і Путін зробив саме так, як йому сказали. Він був достатньо розумним, щоб бути поважним.
У 2023 році Китай поставив понад 50% усього російського імпорту, пов’язаного з полем бою (включно з критично важливими компонентами для російської армії) загальною вартістю приблизно 5,5 мільярда доларів. Без постійної наявності китайських компонентів російські ракетні запаси будуть швидко вичерпані, а перевага в повітрі рішуче зміниться на користь України.
Китай не надає ці товари Росії (чи будь-кому) безкоштовно. Він також не зацікавлений у російському боргу – керівництво Китаю не вірить у здатність і готовність Путіна його погасити. Це означає, що експлуатація російської бойової машини на китайських комплектуючих потребує реального готівкового платежу (або навіть передоплати).
Росія отримує ці гроші, продаючи нафту за долари США. Майже весь інший російський експорт досить малий через санкції. Але G7 і Європейський Союз домовилися залишити російську нафту на світовому ринку, головним чином тому, що Росія є відносно великим постачальником – близько восьми мільйонів барелів на день (щоденне світове споживання становить близько 100 мільйонів барелів).
У перший день свого перебування на посаді Трамп може оголосити, що він накладе жорсткі санкції США на будь-яку компанію, яка платить понад 15 доларів за барель російської нафти (і на будь-кого, хто бере участь у будь-якій транзакції вище цього рівня). Будь-яка країна, яка не буде повністю витримувати цю політику, повинна очікувати застосування значних штрафних мит.
Як добре знає Трамп, погрози іноді є найсильнішими саме тоді, коли вони не матеріалізуються. Під час своєї першої каденції він хотів, щоб Мексика закрила свій південний кордон з Гватемалою, тому оголосив, що буде підвищувати тарифи щотижня, доки не будуть вжиті відповідні заходи. Уряд Мексики розцінив це як божевільну загрозу, але таку, яка цілком буде виконана, бо була сказана саме Трампом. Страх примусив Мексику негайно розгорнути свої сили безпеки, щоб закрити кордон. Додатковий тарифний лічильник так і не було ввімкнуто.
Адміністрація президента Джо Байдена довго і наполегливо працювала над узгодженням обмеження ціни G7 для ЄС на російську нафту, яка зараз становить 60 доларів за барель. Але хоча ця ініціатива була позитивним прикладом співпраці між союзниками України, за такою ціною Росія все ще отримує значні доходи, оскільки її граничні витрати на видобуток низькі (15-20 доларів за барель). Трамп віддає перевагу ефективним одностороннім діям, підкріплених значними але нечіткими погрозами. Це абсолютно повністю підходить до цього моменту.
У міру того, як більше нафти буде переміщуватися з Росії до Китаю, "тіньовий флот" танкерів, які її транспортують, варто переслідувати при кожній можливій нагоді, підвищуючи експлуатаційні витрати та ще більше знижуючи російську маржу. Конфіскувати кілька тіньових танкерів за ймовірні порушення санкцій і спостерігати за зростанням цін на транспортування російської нафти.
Навіть при ціні 15 доларів за барель Росія, ймовірно, продовжить викачувати стільки нафти, скільки зможе, тому що Путіну так відчайдушно потрібні гроші. Але що, якщо погрози і дії Трампа підштовхнуть світові ціни на нафту? Це надзвичайно сподобається союзникам Трампа в галузі викопного палива, а також заохочуватиме та виправдовуватиме розширення розвідки нафти та газу до чого вони негайно перейдуть. (Так, це погано для клімату, але ми говоримо про realpolitik Трампа, включно з тим, що дозволить Конгресу повністю підтримати його програму "Drill, Baby, Drill".)
Значно нижча межа цін на нафту, підкріплена посиленням санкцій проти компаній і країн, які незаконно торгують з Росією, не залишить Путіну іншого вибору, окрім як піти з України. Це, у свою чергу, надішле потужний сигнал Альянсу загарбників і, зокрема, керівництву Китаю: кожен, хто нападе на сусіда, постраждає від жахливих економічних наслідків.
Саймон Джонсон, лауреат Нобелівської премії з економічних наук 2024 року, колишній головний економіст Міжнародного валютного фонду, професор Школи менеджменту ім. Слоуна Массачусетського технологічного інституту, директор факультету ініціативи MIT "Формування майбутнього роботи" та співголова Ради з системних ризиків Інституту CFA.
Олег Устенко, економічний радник президента України Володимира Зеленського з травня 2019 року по березень 2024 року