Как пострадали украинские грунты за полномасштабную войну и можно ли что-то сделать для восстановления
Ґрунти України — одна з найбільш постраждалих від війни екосистем. Близько чверті всіх аграрних площ України нині недоступні для використання. Це й окуповані ворогом землі і сільськогосподарські угіддя, що не обробляються через бойові дії.
За даними Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України, наразі шкода довкіллю від війни складає понад 2,6 трлн гривень. Серед них 1 трлн грн — забруднення ґрунтів. Оцінити усі масштаби зможемо лише після деокупації, але певні особливості ми бачимо уже сьогодні.
Застосування фосфорних бомб, мінування, величезна кількість снарядів, що не розірвалися; відпрацьовані боєприпаси, розбита військова техніка, розлите пальне — все це забруднює та нищить екосистему.
Ми маємо справу одразу з декількома типами деградації ґрунтів — втрата землею своїх властивостей через вплив війни. Вона може бути механічною, коли утворюються вирви, потрапляють снаряди та уламки. Фізичною — якщо під впливом важкої техніки ущільнюється верхній шар ґрунту. Також буває хімічний вплив: йдеться про втрату органічного вуглецю, поживних елементів, накопичення важких металів та нафтопродуктів.
Серед наукової спільноти дослідженням впливу війни на ґрунти України системно займаються декілька команд. Наші колеги з Інституту ґрунтознавства та агрохімії імені О. Н. Соколовського, працюючи на Харківщині, виділили аж 17 видів мілітарної деградації ґрунтів. Окуповані території команда обстежувала за допомогою супутникової зйомки: виявляла вирви від авіа- та артударів, випалені площі, місця руху техніки та її уламки.
Комплексне дослідження проводили екологи, геологи та ґрунтознавці від центру "Екодія". Також чимало пошукової роботи виконують науковці Інституту охорони ґрунтів. А дослідники нашого інституту працювали у місцях вибухів боєприпасів та горіння військової техніки на Херсонщині, Харківщині та Хмельниччині.
Проте цілісну картину зміни ґрунтового покриву України навряд чи хтось має. Кожен дає оцінку зі свого досвіду. Та й ситуація весь час змінюється. З одного боку ландшафти продовжують руйнуватися, а з іншого — на звільнених і розмінованих територіях аграрії відновлюють господарювання, не обстеживши територію належним чином.
Що бачать дослідники?
Щоб дослідити стан ґрунту, ми вимірюємо кислотність, рівень гумусу (верхнього шару, що містить необхідні для рослин поживні речовини), оцінюємо забруднення деякими важкими металами. Детально аналізуємо вміст мікроорганізмів — патогенних і не тільки. І ці показники вже свідчать, що ґрунт змінився. Інколи трапляються дійсно забруднені ділянки, де гранично допустимі концентрації важких металів перевищені у десятки разів. Використовувати їх без очищення не можна, це загрожує не лише втратою врожаю, а й шкодою для здоров’я людей.
Іноді показники стану ґрунту, які ми визначаємо, не мають катастрофічних змін. І саме це турбує. Адже завжди є ризик, що поза нашою увагою лишаються органічні й хімічні сполуки, які ми не досліджуємо, бо просто не чекаємо, що вони там будуть.
Окрім фізичних пошкоджень і важких металів, небезпеку несе також забруднення ґрунтів вторинними вибуховими речовинами. Найбільш розповсюджені з них — тротил, гексоген, октоген. Потрапляючи у землю, вони можуть трансформуватися в канцерогени. А це означає можливість спалаху онкологічних захворювань на цих територіях за кілька років.
Як врятувати землі від наслідків війни?
Повномасштабна війна наочно продемонструвала — від рослинництва України залежить продовольча безпека інших країн світу. А на забруднених та пошкоджених ґрунтах довоєнного врожаю не виростиш.
Утім, ми бачимо на прикладі фермерів тієї ж Херсонщини, що до певних екологічних наслідків можна буде адаптуватися. Аграрії не чекають, поки про них згадають. Самі запрошують розмінувальників, вивозять згорілу техніку, засівають поля. Бо холдинг ще може лишитись без поля, а для фермера — це все його життя.
Партнери кличуть нас, коли на полі трапляється біда. Ми приїжджаємо як швидка допомога. Робимо одночасно агрохімічний, біологічний і фітопатологічний аналіз, консультуємо, що робити далі.
Як можна поліпшити стан землі? Методів багато — це і використання сорбентів, і внесення добрив, і застосування біопрепаратів.
При незначних порушеннях вносять мінеральні добрива для підживлення рослин. Якщо йдеться про пошкодження вибухами, ґрунт часто втрачає органічні речовини та азот. У цьому разі застосовують органічні добрива. А якщо перевищено допустимий рівень важких металів, додають фосфор — він зменшує рухомість токсичних елементів. І ще: ґрунт повинен бути "живим", тому варто застосовувати біопрепарати.
Для очищення від нафтопродуктів підійдуть фізико-хімічні методи, мікробіологічні препарати, органічні добрива. Вони переробляють шкідливі речовини та допомагають відновити верхній шар ґрунту на випалених ділянках. Дослідження показали, що завдяки препаратам вдається знизити кількість нафтопродуктів у ґрунті на 59–92%.
Добре, коли пошкоджені землі вкриті рослинністю, так вони швидше відновлюються. На таких ділянках доцільно висаджувати толерантні до забруднення культури. До речі, кукурудза має потужні фізіологічні бар’єри, вона може давати якісний врожай попри підвищений вміст важких металів у ґрунті.
Зараз в Україні особливо актуальне точне землеробство. Це коли полем йде техніка, яка миттєво аналізує ґрунт і вносить потрібну дозу добрив. Такий метод дозволив би витрачати добрива ефективніше і вирівняти властивості полів. Бо вже маємо їхню строкатість та неоднорідність: наприклад, приїжджаємо на поле і бачимо, що пшениця росте плямами — десь вища, десь нижча, має різний колір.
А деякі території після війни таки доведеться вивести з обробітку, як це, приміром, зробила Франція після Першої світової. Адже певні ділянки неможливо відновити — це буде занадто дорого та недоцільно. Землю, в якій забагато хімічних речовин та уламків зброї, обробляти не бажано.
Найперше війна загрожує Україні зниженням врожаю та втратою його якості.
Що з цим робити? Потрібно працювати всім разом. Цього року ми вже вп’яте збираємо конференцію "Національний виклик: деградація ґрунтів чи відновлення їх родючості?". Запрошуємо передових науковців, представників бізнесу, органів державної влади, щоб привернути максимальну увагу суспільства до цієї проблеми та спільно шукати шляхи її розв’язання.
Світлана Корсун, докторка сільськогосподарських наук, виконавча директорка Інституту прикладної біотехнології групи компаній BTU
