"Во имя отца и сына": ответ Баканова относительно расследования УП

Вже після публікації розслідування Михайла Ткача "В ім'я отця і сина". Як Баканов на початку вторгнення сховав сина в СБУ" колишній голова СБУ Іван Баканов написав головній редакторці УП з проханням подати його позицію. 

Зауважимо, що в рамках підготовки до матеріалу і син Артур, і особисто Іван Баканов мали можливість висловити свою позицію. Їхні коментарі в редакційному матеріалі були представлені. Водночас ми керуємося найвищими стандартами у своїй професії та надаємо можливість Івану Баканову втретє висловити свою позицію на сторінках нашого видання. Зауважимо лише, що всі відрядження Михайла Ткача відбувалися у відповідності до постанови Міністерства культури та інформаційної політики та були погоджені особисто різними керівниками відомства.

Інші висновки може зробити наш шановний читач. Пунктуація та орфографія допису збережені.

Реклама:

Шановна редакціє Української Правди! Після перегляду сюжету Михайла Ткача на Youtube під назвою ""В ім’я отця і сина" Як Баканов на початку вторгнення сховав сина в СБУ"", користуючись своїм правом на відповідь, прошу вас опублікувати без купюр мою позицію відносно згаданого матеріалу.

По-перше, поважаю українську журналістику, але ми всі знаємо, що вона не ідеальна. Хоча в даному випадку навіть дивна. Два роки тому Українська правда опублікувала "інсайди" про те, що Баканов Отець, тобто я, на початку вторгнення втік з Києва, а за деякими версіями, ще й з країни. Тепер з’ясувалося, що Отець не тільки не втік, але ще й дарував СБУ Сина. За цю правду дякую.

"Розслідувачи" стверджують, що в СБУ Отець "зачав" Сина порочно, в конфлікті інтересів. Вірте, не вірте, в нашій країні є інститути і є системи, які оминути неможливо. Ви колись замислювалися, скільки родин працює в Кабміні, або у  ЗСУ? Але ми навіть не чули щось про конфлікт інтересів в цих родинах. Через те, що формула така – немає прямого підпорядкування, тому й жодного конфлікту інтересів немає. Як і в інших Західних країнах. Не треба мати глибоких знань, щоб зрозуміти, що Син у Отця в прямому підпорядкуванні в СБУ не перебував, система просто не пропустила б такі документи.

Але я помітив "вибірковість" розслідування.

Щодо маніпуляцій про виїзд мого сина. Дехто з медійників літає на роботу то на Лазурове узбережжя, то в Дубай, існує чимало прикладів виїзду закордон всіма правдами і неправдами тим, кому "можна", і тим, кому "не можна". Але Артур Лазаренко, маючи конфлікт інтересів, чи то зі здоровим глуздом, чи то з загарбниками, іде служити в СБУ. І такий він розумний, що за версією "розслідувачів", змінює, хитра така морда, прізвище з Баканова на Лазаренка. То ж, напевно, щоб добратися до столиці та пересидіти тут "тихесенько" у "безпечному" місті  - поближче до Битви за Київ, поближче до захисників Урядового Кварталу? Але Артур прізвища Баканов ніколи не мав.

До "розслідувачів" у цьому сенсі питань немає, то їхні джерела підвели, дали неправдиву інформацію. Але дивним виглядає інше -  як прес-служба СБУ, коментуючи запит "розслідувачів", вирішує розкрити діючого співробітника СБУ, що системно причетний до здійснення оперативно-розшукової та контррозвідувальної діяльності, хоч він і син отця, мені не зрозуміло.

І при цьому прес-служба натякає суспільству  – звільнили б але під час дії воєнного стану - неможна. Так навіщо тоді розкривали? Яка претензія до сина? Служиш, дурень, поки навколо купа ухилянтів? Добрий приклад іншим – просто злили сина, щоб за щось помститися батьку?

Цікаво, якщо "розслідувачів" та прес-службу запитають, як такий ваш підхід корелюється з ідеєю Верховного Головнокомандувача щодо розумної мобілізації, що вони пояснять? Людина обрала напрямок служби і пішла служити в перший місяць вторгнення, служить до сьогодні в одному з самих бойових підрозділів СБУ.

Артур Лазаренко не їздив за кордон. Але як красиво звучить: "ми не змогли взяти відомості про перетин кордону Лазаренко Артура бо всі бояться розправи за їх надання". Театр абсурду. Якщо не страшно розкрити опера СБУ – про які "витяги страху" ви говорите?

По-друге, мені зрозуміле бажання журналіста знайти сенсацію. Але тут вона в чому? В розкритті контррозвідника під час війни? Це дуже тонке лезо.  Звертаю вашу увагу, що відомості про особовий склад СБУ дотичний до контррозвідувальної діяльності є відомостями з грифом "ТАЄМНО", а отже і дивним виглядає наявність у "розслідувачів" інформації щодо прізвища, імʼя по-батькові оперативного співробітника СБУ, найменування структурного підрозділу СБУ в якому він проходить службу, адреси місця несення служби співробітника за яким ведеться таємне спостереження, копії  службового посвідчення співробітника, майже повна фото-відео фіксація біометричних параметрів співробітника.

Згаданий букет подарованої ворогу інформації допоможе ворогу проводити виявлення не тільки одного співробітника СБУ, а і склад всіх оперативних груп, що були задіянні при виконанні спільних з цим співробітником контррозвідувальних заходів, що, безперечно, може призвести до розкриття форм та методів роботи СБУ.

Цікаво також, як на це подивляться наші міжнародні партнери, якщо вони проводили спільні з СБУ заходи… Переконаний, що вони уважно вивчать цей інцидент і зроблять висновки.  

По-третє. Якби в цій ситуації розбиралися обʼєктивно, а не через бажання "хайпонути" на прізвищі Баканов та на бажанні побулити мою родину, Артура Лазаренко можна було б ставити у приклад.

Він сам, "без папи і мами",  вирішив піти служити. Сам! Сказав: "Хочу і крапка". Сказав і зробив. Пішов в СБУ, бо бачив в собі цей хист.  Але тепер в мене питання – як і ким йому служити після розкриття?

Тож, кожного разу коли я буду приходити в церкву, ставитиму за "розслідувачів" свічку - в ім’я Отця і Сина..

З повагою, Баканов Іван.