Экс-лидеры Палестины и Израиля: Как возможно положить конец кровавой палестино-израильской войне
Автори: експрем'єр Ізраїлю Ехуд Ольмерт та ексочільник МЗС Палестинської автономії Нассер Аль-Кідва
Карколомні події, що сталися рік тому, 7 жовтня 2023 року, перегорнули сторінку в історії насильницьких зіткнень між палестинцями та ізраїльтянами та поклали початок найбільш руйнівній війні в історії цих двох народів.
Рік, що минув відтоді, забрав життя тисяч людей з обох сторін. Занадто багатьох тисяч. Сектор Гази – зруйнований. Більшість його мешканців знову стали біженцями, адже зараз у Газі близько двох мільйонів не мають свого житла. Понад двісті тисяч ізраїльтян також залишилися без даху над головою, бо були змушені покинути свої зруйновані та спалені домівки.
Ми, автори цього тексту, не знали один одного в минулому коли обіймали посади на службі у нашого народу. Наші професійні шляхи не перетиналися, тож ми досі не мали нагоди для спільної роботи. Та зараз ми обидва почали пошук, воліючи знайти партнера з іншого боку конфлікту, щоб зі взаємною повагою працювати разом задля пошуку можливості припинити війну в Газі та почати відновлення переговорів між Ізраїлем і Палестинською владою, прагнучи досягнути угоди, яка покладе остаточний кінець насильницькому конфлікту між двома нашими народами.
Ми переконані, що це дозволить створити фронту поміркованих держав у регіоні, що включатиме Саудівську Аравію та інші мусульманські країни, а також Державу Ізраїль та Державу Палестина, і це зробить весь наш регіон стабільнішим, безпечнішим і більш процвітаючим для блага всіх його народів.
У наших суспільствах, у Ізраїлі та Палестині, існує велика схильність до знищення будь-якого політика, який виходить за межі зручного консенсусу, піддаючи таких людей найекстремальнішій формі насмішок і критики.
Під час війни навколо прапора згуртовується консенсус, і будь-яке відхилення від абсолютної підтримки військових зусиль порівнюється до зради. Пропозицію про докорінну зміну курсу сприймають як капітуляцію або передачу перемоги противникові.
Але справжнє лідерство перевіряється не в тому, щоб слідкувати за громадською думкою та керуватися опитуваннями громадської думки. Ознака лідерства – це, радше, визначення найкращого стратегічного шляху для майбутнього вашої країни та готовність представити його сміливо та без страху.
Ми, двоє колишніх лідерів, які десятиліттями вірно служили нашому народу, поділяємо спільне бачення і пропозицією, яка кидає виклик нашій трагічній реальності та має потенціал змінити не лише наші нації і наш регіон.
А фактично – змінити світ.
Наш план починається з фундаментальних тез.
Війна в Газі має закінчитися. Ізраїльські заручники, які перебувають у полоні ХАМАСу, мають бути повернуті їхнім родинам. А Ізраїль буде повинен звільнити узгоджену кількість палестинських в'язнів.
Ізраїль має вийти з Гази, а палестинці створять у Газі нову, відповідальну та легітимну структуру, яка не складатиметься з політиків жодної з палестинських фракцій і буде органічно пов’язана з Палестинською владою, але буде достатньо незалежною, щоб отримати визнання палестинського народу, сусідніх арабських держав та міжнародної спільноти.
Наступна частина нашого плану описує складові того, що зробить можливим довгостроковий та стійкий ізраїльсько-палестинський мир. Він повинен базуватися на існуванні держав Ізраїль і Палестина, які живуть пліч-о-пліч одна з одною, на основі кордонів від 4 червня 1967 року.
Ми погодилися, що 4,4% Західного берега, де існують основні ізраїльські поселення, в тому числі в районі Єрусалиму, буде приєднано до Ізраїлю в обмін на територію такого ж розміру всередині Ізраїлю, яка буде приєднана до Держави Палестина. Це дозволить врахувати реальність, яка склалася на цій землі та, яку дуже важко повернути назад.
Серцем нашого конфлікту є Єрусалим, для якого ми пропонуємо план, що позбавляє Ізраїль та Палестину виключного суверенного контролю над Старим містом Єрусалиму – центром, де зосереджені релігійні святині. Старим містом Єрусалиму керуватиме довірчий орган під управлінням п'яти держав, зокрема Ізраїлю та Палестини.
Наша пропозиція містить вирішення всіх основних проблеми, але це ще не повний план, він не містить усіх деталей. Ми домовилися про контури того, на чому повинен базуватися справжній ізраїльсько-палестинський мир. У недалекому майбутньому перед новим поколінням ізраїльських і палестинських лідерів стоятиме завдання домовитися про ці деталі та перетворити це бачення на реальність.
Зараз, в рамках нашого добровільного зобов’язання, ми вкладаємо свій час та зусилля, щоб заручитися підтримкою нашої пропозиції з боку ізраїльського та палестинського народів, громадських діячів та політичних лідерів у інших країнах нашого регіону та за його межами.
Неминучою істиною, яку ми представляємо, є те, що цей конфлікт має бути вирішений дипломатичним шляхом, щоб ми могли створити курс на інше майбутнє. Тож ми невпинно працюємо над тим, щоб пояснити наші плани та заручитися якомога ширшою підтримкою громадськості. У нашій розумінні, це – не просто документ, а живе бачення інакшого майбутнього для Ізраїлю, Палестини та світу.
Хай якою страшною є темрява зараз, та ми обрали дорогу, яка дозволить засвітити світло надії та вказати шлях для двох наших народів.
Нижче – текст нашої пропозиції.
Пропозиція експрем'єра Ізраїлю та ексочільника МЗС Палестинської автономії
Колишній прем'єр-міністр Ізраїлю Ехуд Ольмерт та колишній міністр закордонних справ Палестинської автономії Нассер Аль-Кідва домовилися працювати разом, щоб сприяти досягненню миру між палестинським та ізраїльським народами та миру на Близькому Сході загалом, через угоду, яка передбачає створення Держави Палестина поряд із Державою Ізраїль на основі кордонів 1967 року, які би жили у мирі та безпеці на основі взаємного визнання.
Вони домовилися про територіальне рішення, презентоване паном Ольмертом під час його перебування на посаді, що включає приєднання Ізраїлем 4,4% загальної території Західного берега річки Йордан у районах, які мають бути узгоджені з урахуванням безпеки та практичних питань, в обмін на територію однакового розміру від Держави Ізраїль. Обмін включатиме коридор, що з’єднує сектор Газа та Західний берег, як частину цього 4,4-відсоткового обміну, який буде приєднаний до Держави Палестина.
Обидва лідери, посилаючись на план, представлений президентом США Байденом, та резолюцію 2735 Ради Безпеки ООН (2024) визнали необхідність якнайшвидшого припинення війни в Секторі Газа, що включає домовленість про припинення вогню; звільнення всіх ізраїльських заручників у Газі та узгодженої кількості палестинських в’язнів із ізраїльських в’язниць; повне виведення ізраїльських військ і створення палестинського утворення для управління та відновлення Сектору Газа у формі Ради уповноважених, що складається з професійних технократів, а не з політичних представників. Ця Рада має бути органічно пов’язана з ПА і разом із Радою міністрів має підготувати як Західний берег, так і Сектор Газа до загальних виборів протягом періоду від 24 до 36 місяців.
Вони погодилися з необхідністю розгортання Тимчасових Арабських Сил Безпеки (TASP) у координації з виведенням ізраїльських сил. Задача сил TASP – стабілізація ситуації у співпраці з палестинськими силами безпеки, які повинні бути створені Радою комісарів. Тимчасові Арабські Сили Безпеки будуть уповноважені запобігати нападам на Ізраїль з Гази. Обидва лідери висловили сподівання, що цей механізм буде прийнятним для зацікавлених арабських сторін.
Насамкінець, вони погодилися з необхідністю проведення конференції донорів для відновлення Сектора Газа за серйозної участі заможних країн.
Єрусалим, як столиця держави Ізраїль, включатиме всі частини Єрусалиму, які входили до Ізраїлю до 5 червня 1967 року, на додаток до єврейських кварталів, побудованих в Єрусалимі після червня 1967 року. Єврейські квартали, побудовані після червня 1967 року, будуть включені до 4,4% територій, що будуть приєднані до Ізраїлю. Усі арабські райони, які не входили до ізраїльського муніципалітету Єрусалиму до 1967 року, стануть частиною Єрусалима, столиці Держави Палестина.
Старе місто Єрусалиму буде управлятися під опікою п'яти держав, до яких входитимуть Ізраїль і Палестина. Опіка матиме повноваження у всіх сферах відповідно до правил, визначених Радою Безпеки ООН. У зв'язку з цим обидва лідери визнають особливу історичну роль короля Йорданії.
Не буде жодних обмежень на поклоніння чи пересування Святою Землею в Єрусалимі (Holy Basin). Євреї, мусульмани та християни матимуть свободу доступу до своїх святих місць. Жодна країна не матиме виключного політичного суверенітету в Святій Землі.
Палестинська держава буде немілітаризованою державою, за винятком потреб у внутрішніх поліцейських силах безпеки.
Обидва лідери закликають відповідні сторони з обох сторін за допомогою зацікавлених країн обговорити додаткові важливі елементи остаточної угоди, такі як статус поселень і поселенців, біженців і додаткові заходи безпеки, що включають можливе розміщення міжнародних сил вздовж річки Йордан. Ці питання повинні бути ухвалені офіційними представниками сторін для досягнення комплексної домовленості.
