Рейдерство, мертвецы, незаконный вывоз мужчин и круговая порука: произвольные решения в органах адвокатуры

Автори:

Ярослав Кузишин, адвокаційний менеджер Фундації DEJURE

Катерина Шевчук, комунікаційна менеджерка Фундації DEJURE

Реклама:

Українська адвокатура залишається нереформованою, востаннє до змін у сфері поверталися ще задовго до Революції Гідності. У цьому "недослідженому океані" водиться різне: корупційні схеми, переслідування, фінансова непрозорість, неофіційна цензура й ігнорування явних порушень. Однією з таких цікавих історій є справа про досить непримітний пором, який курсує між материком й островом Кислицький на кордоні з Румунією. 

Рейдерське захоплення порома

Майже 7 років в Ізмаїльському міськрайонному судді Одеської області розглядається справа про рейдерське озброєне захоплення порома ВИЛ-0224-К (далі — "пором Кислицький"). Справа тягнеться роками, а рішення суду досі немає.

Тривалий час фермери Любов Стойкова та її син використовували пором Кислицький для перевезення врожаїв з острова Кислицький, який знаходиться на Дунаї на кордоні із Румунією, у село Кислиця Ізмаїльського району Одеської області. Однак, 29 жовтня 2017 року група озброєних чоловіків захопила цей пором. З того часу він так і знаходиться у їхньому володінні.

Як повідомляють журналісти, з 2017 року рейдери використовують це судно для транспортування марихуани, якою засіяні окремі ділянки на острові. А з початком повномасштабного вторгнення пором став у пригоді ще й для незаконного перевезення чоловіків для втечі у Румунію. До слова, румунські прикордонники регулярно повертають в Україну спійманих ухилянтів, яких вперто не помічають українські прикордонники.

Одеський адвокат Дмитро Ягунов є представником у суді власників порома Любові Стойкової та її сина Сергія Слободенюка. За словами адвоката, пором Кислицький був перереєстрований на Петра Чебана (відповідач у поромній справі, помер у 2022 році) за допомогою підроблених документів. Чебан ніби-то ще у 2003 році купив пором, який, втім, протягом 14 років не використовував, нікому не показував, та раптово зареєстрував незадовго до того, як був рейдерськи захоплений пором пані Стойкової. Однак, датований ще 2003 роком, договір купівлі-продажу підписала особа, яка більше року не працювала на "продавця" порому — СВК "Кислицький", а сам кооператив з 2002 року був у процесі ліквідації. 

Щобільше, для реєстрації "свого" судна пан Чебан використав ще й фейковий акт технічного нагляду судна за 2015 рік, який "підписав" чиновник, який помер за 8 років до того! Отож, схоже, що за допомогою підроблених документів пан Чебан та його спільники видали захоплений пором Кислицький за "уявний" пором, яким Чебани ніби-то володіли з 2003 року. Підробку документів було встановлено численними судовими рішеннями та дізнанням у кримінальному провадженні. 

Окрім того, про наявність корупційних дій під час реєстрації судна свідчить те, що службовці Укртрансбезпеки визнали достатнім подання ксерокопій, хоча закон вимагає нотаріального засвідчення документів, а реєстрація була проведена з блискавичною швидкістю (лише за 2 години). 

Одеська кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури (КДКА) вмиває руки 

Не потрібно бути юристом, щоб розуміти, що документи, підписані небіжчиком чи особою без належних повноважень, є несправжніми. Мали б це усвідомлювати й адвокати відповідачів Дмитро Златі, Андрій Арнаут та Роман Кобак. Втім протягом років вони продовжують використовувати ці документи у суді, аргументуючи це тим, що їхня підробленість начебто досі невстановлена. Ймовірно, адвокати вважають, що смерть у 2007 році не завадила інженеру-інспектору Регістру судноплавства Фарварщуку зустрітись у 2015 році із Петром Чебаном, провести технічний огляд його судна та видати акт.

З 2018 року Любов Стойкова подала чотири скарги на адвокатів Златі, Арнаута та Кобака до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури (КДКА) Одеської області за використання ними у суді підроблених документів. Втім, Одеська КДКА всі рази відмовила відкривати дисциплінарну справу на цих адвокатів, аргументуючи це тим, що вона потребує додаткові рішення суду й не може самостійно дати оцінку підробленості документів. Вочевидь, Одеська КДКА не може застосувати звичайну логіку, а обрала шлях формальних відписок та схвалення недоброчесних дій цих адвокатів. 

Суд нам не указ: двічі винен 

Тим часом 1 січня 2021 року Дмитро Ягунов, адвокат законних власників порома, отримав новорічний "подарунок" від Одеської КДКА — рішення про зупинення його адвокатського свідоцтва на 6 місяців. Про це він дізнався з Єдиного реєстру адвокатів України, а не від КДКА. Остання мала б повідомити Ягунова спершу про існування скарги щодо нього, а потім про дату її розгляду. Втім, КДКА розглянула скаргу без відома адвоката. 

КДКА є квазісудовим органом (має всі ознаки "суду") згідно з позицією Європейського суду з прав людини та Верховного Суду. Отож, цей квазісудовий орган у стилі судів тоталітарних режимів ухвалив рішення таємно, чим порушив право Ягунова на доступ до правосуддя. Щобільше, двоє членів Одеської КДКА — Тетяна Пришляк та Парасковія Іванова — не взяли самовідвід, хоча мали явний конфлікт інтересів. Зокрема, Іванова була адвокаткою скаржника Степана Ніколенка у кримінальному провадженні, де адвокат Ягунов був представником потерпілого Сергія Слободенюка, якого Ніколенко із сином побили за те, що той наблизився до відібраного порома.

Щобільше, Ніколенки, схоже, є учасниками рейдерського захоплення порома. І, власне, Степан Ніколенко подав скаргу до Одеської КДКА на Дмитра Ягунова, ніби-то той як адвокат діє некомпетентно і недобросовісно. Іншими словами, член квазісуду розглядає скаргу свого ж клієнта на адвоката, який є його опонентом у суді. А інші члени КДКА теж не бачать у цьому проблеми. Хіба це не явні корупційні дії? Не дивно, що суд скасував це рішення КДКА Одеської області, вказавши, що воно було таємним і з явним конфліктом інтересів. 

Здавалось би на цьому справа про притягнення адвоката Ягунова до дисциплінарної відповідальності закінчена, але ж ні — Одеська КДКА зробила хід конем. Попри рішення суду по суті, Одеська КДКА з Пришляк у складі, у якої суд встановив явний конфлікт інтересів, повторно розглянула цю справу і ствердила, що є порушення з боку Ягунова. КДКА не взяла до уваги аргументи адвоката на свій захист, а використання підроблених документів адвокатами Златі, Кобаком та Арнаутом взагалі відмовилась розглядати. Далі адвокат Ягунов оскаржив рішення Одеської КДКА до суду. Остаточну крапку поставив Верховний Суд, який визнав протиправним рішення КДКА, яка безпідставно вдруге розглянула той же спір.

КДКА Одеської області має немов два режими: один — пасивність та небажання проаналізувати елементарні питання (чи може померла людина підписати документ?), інший — ревна боротьба з "непрофесійністю" адвоката, попри протилежні рішення суду. Цікаво, що ж стимулює Одеську КДКА вмикати той чи інший режим? 

А Національна асоціація адвокатів України що?

Два режими, здається, має й Національна асоціація адвокатів України (НААУ), яку очолюють Лідія Ізовітова та Валентин Гвоздій. Її представники подають численні скарги на адвокатів, які критикують керівників НААУ, а також активно протидіють адвокатам-військовослужбовцям. 

Натомість на численні звернення щодо недоброчесних дій адвокатів Златі і Ко, НААУ дає формальні відписки — "взято до уваги" або ж "це не наша компетенція". Щобільше, нещодавно Рада адвокатів України, яку теж контролює Ізовітова, дала вказівку усім Кваліфікаційно-дисциплінарним комісіям адвокатури діяти за прикладом Одеської КДКА — не зважати на рішення судів, коли ті скасовують їхні рішення.  

Здавалось би, що рейдерство, свавільні рішення та абсолютна безкарність за такі дії залишились у минулому в демократичній країні. Однак, ні. Одеська КДКА дискредитувала себе як незалежний дисциплінарний орган. А НААУ "хованням голови у пісок" показує, що керівникам адвокатури є прийнятним формалізм та відсутність логіки, відбілювання "своїх" та цькування "чужих". Щобільше, ігнорування Одеською КДКА рішення суду ставлять за взірець для інших КДКА. 

Тому й не дивно, що у недавньому опитуванні жоден експерт не зазначив, що чинний механізм притягнення адвокатів до дисциплінарної відповідальності є прозорим та ефективним. Адвокати тим часом є організаторами чи посередниками у корупційних схемах. А Вища рада правосуддя досі не отримала двох членів за адвокатською квотою, оскільки очільники адвокатури, побоюючись втратити владу, уже 2 роки блокують проведення з’їзду адвокатів. Відтак очевидно, що адвокатура потребує негайної реформи та перезавантаження, без яких неможлива і євроінтеграція України.