Кира Рудик
глава партии "Голос"

Где сила старой Европы?

Пятница, 18 октября 2024, 11:00

"Європейське" для українців завжди було тим, до чого слід прагнути. При чому на усіх рівнях: від "євроремонту", про який мріяли наші батьки, до європейських цінностей, за які ми стояли на двох революціях, і європейських принципів, які запроваджуємо в усіх сферах. Чи вступу до ЄС і НАТО, закріпленого в нашій Конституції.

Можливо, саме тому нам так складно зрозуміти, що сталося з цією великою, зразковою Європою, коли третій рік в самому її серці точиться найкривавіша для континенту у ХХІ столітті війна? Де і коли ця система ліберальних цінностей дала тріщину? Як цей Старий Світ не розуміє загрози вже для самих себе? Де їх рішучість і дії? Як вони можуть обирати умовного Віктора Орбана чи Герберта Кікля?

Лютий 2022 року

Коли росія почала повномасштабне вторгнення в Україну, у європейської ліберальної родини було як мінімум 5 лідерів. Це президент Франції Емманюель Макрон, премʼєр-міністерка Естонії Кая Каллас, премʼєр-міністр Бельгії Александер де Кроо, премʼєр-міністр Нідерландів Марк Рютте та премʼєр-міністр Люксембургу Ксавʼє Беттель. Вони підтримували Україну, але кожен по-різному. Якщо про Каю Каллас казали, що вона "їсть росіян на сніданок", то Макрону знадобився певний час збагнути, що дзвінки путіну чи спроби "залишити йому обличчя" не діють і згодом його позиція вже передбачала відправку контингенту в Україну.

За понад два з половиною роки великої війни змінилась не тільки позиція цих лідерів, а й їхні посади. Марк Рютте став генеральним секретарем НАТО (і ми щиро сподіваємось, що на цій посаді він продовжить так само активно підтримувати і допомагати Україні, як і на чолі уряду Нідерландів). Кая Каллас стала головним дипломатом Євросоюзу і ми сподіваємось на її активне сприяння вступу України до Європейського Союзу.

Однак внаслідок виборчих циклів (як в самому ЄС, так і на національних рівнях) позиції лібералів у Європі стали слабшими. Тут є дві причини: зовнішня і дії самих європейських лібералів.

Європа на порозі змін

Природно, що під час великих криз (а війна в Україні є саме такою) прагнуть простого вирішення складних проблем. Така природа, що хочеться вірити саме тому, хто обіцяє швидко покінчити з усім поганим, хто говорить про легкий шлях у кілька кроків до омріяного "щасливого, спокійного і ситого життя". І завжди знайдуться ті політики, хто це впевнено пообіцяє виборцям. Популісти. Для Європи — крайні праві та крайні ліві політсили. І їх підйом у різних країнах Європи ми вже спостерігаємо: Німеччина, Польща, Франція, Італія та й Європарламент.

Європейці тут не особливі: ми бачимо кампанію у США і стиль її ведення кандидатом від республіканців. Прості рішення, "закінчення війни за 24 години", маніпуляції на чутливих для суспільства темах.

Але чи доклали самі ліберали достатньо сил, щоб протистояти популістам? Чесна відповідь — ні.

Питання без відповідей

Найбільші внутрішні проблеми Європи зараз:

Зростання вартості життя. Проблема, яка хвилює 90% європейців. Найдорожче їм обходиться житло (оренда, обслуговування та комунальні послуги), паливо, їжа і транспорт. Ціни зростають, а надто через війну в Україні.

Мігранти. Міграційна криза в Європі триває понад десятиліття, але 2024 рік, як вважають експерти, може стати критичним. Через заплановані нововведення та можливу зміну міграційної політики у США, в Європі очікується нова хвиля шукачів притулку.

Що з цими викликами планують робити ліберали? Відповіді немає, адже політики ліберального вільного світу старанно оминають цю тему. Їхня увага зосереджена на свободі, ЛГБТ, зеленому переході, повазі до кожного, правах жінок.

З одного боку, це правильні слова і цінності, але з іншого — вони абсолютно відірвані від актуальної реальності. Свобода, рівні права, ЛГБТ — чудово, але це не вирішує проблеми мігрантів, які тисячами прибувають на узбережжях європейських країн. Зелений перехід — розумно і корисно, але він не рятує від війни у центрі континенту. Повага до кожного не вирішує того, як протистояти росії та Китаю, які посилюють свої позиції. Це зовсім не означає, що ліберальні цінності вже не працюють, це значить, що паралельно з ними треба обговорювати складні речі і доносити виборцю, що простого рішення не буде.

Брак яскравого лідера

Ще одна проблема лібералів — в них немає яскравого харизматичного лідера. Це стало особливо помітно під час виборів до Європарламенту. Бо самі крайні праві та ліві мали таких представників. Погодьтесь, увесь світ знає Віктора Орбана, нехай і негативно. Усі знають Марін ле Пен (теж не з позитивного боку), а тепер всі дізнались про Герберта Кікля (хоча і порівнюють його політсилу з іншим жахливим австрійцем). Однак, якщо попросити назвати імʼя яскравого і знаного ліберального політика, ми задумаємось.

Рожеві окуляри

Чи не найнебезпечніша риса лібералів — шукати лібералізм там, де його немає і сподіватись виростити його там, де він неможливий. Тут мова про російську "ліберальну опозицію". Стара Європа сподівається, що ці люди здатні змінити бодай щось у росії і вперто ігнорують ті факти, що ці росіяни змінювати нічого не здатні і не збираються. Більше того, вони залишаються такими ж імперіями, з тією лише різницею, що путін сидить у кремлі, а вони в — екзилі.

Я згадую, як українці в перші тижні повномасштабного вторгнення телефонували своїм знайомим до рф і пробували говорити, розповідати про війну, про ракети, про злочини. Закликали виходити на вулиці і робити бодай щось. Ми міряли тих "простих росіян" на себе і дивувались, чому вони мовчать.

От цю ілюзію досі має Європа і не розуміє її небезпеки. Ми вже давно знаємо, що не путін створив цю росію, а ця росія створила путіна. Щоб усвідомити це, ми заплатили задорого, однак наш урок поки нічому не навчив Старий Світ.

Що робити лібералам?

Найперше — подивитись правді в очі і визнати проблему. Саме визнати, а не уникати (позиція страуса з головою в піску — безвідповідальна). Почати нарешті по-дорослому говорити з виборцем і відповідати на його потреби. Безумовно, це складно, але життєво життєво необхідно.

Погляди політика мають відповідати поточним викликам, які змушений долати його виборець. Ви закрили заводи з виробництва зброї, бо це йшло в розріз з зеленим коридором? Тепер ви беззахисні перед китайським та російським режимами, які озброювались і продовжують озброюватись до зубів. Чи зрозуміє електорат цінність свободи, якщо думає, чим прогодувати родину і де знайти роботу?

Адже тоді цей розчарований у лібералах виборець піде до популістів з їх простими рішеннями і яскравими гаслами. Як наслідок, через певний час, може не мати ані ситого життя, ані свободи. А це вже катастрофа не тільки для лібералів, а й для всієї Європи.

Кіра Рудик

Колонка – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст колонки не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ній піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора колонки.