(Не)этическая ВВК: как очистить систему от произвола отдельных врачей

В Україні активно зростає кількість випадків неетичної поведінки працівників ВЛК щодо військовозобов’язаних. Як цьому запобігати та що варто зробити, аби члени військово-лікарських комісій здебільшого керувалися нормами медичної етики, а не лише  вказівками військового керівництва? 

• "ВЛК визнала придатним: в одному з ТЦК Закарпаття помер військовозобов’язаний, призначено перевірку"
• "Обстеження, кома та три зупинки серця: на Рівненщині чоловік помер у лікарні під час проходження ВЛК"
• "У Хмельницькому після проходження ВЛК чоловік помер у лікарні"
• "На Житомирщині судитимуть лікаря Коростенської ВЛК, який вимагав хабар від призовника"
• "Лікар ВЛК вимагав у військового 5 тисяч доларів за визнання непридатним до служби"
• "Під час проходження ВЛК помер солдат з Кам’янського"
• "Псевдореформа ВЛК: як військові медики знущаються з поранених воїнів"

Це коротка вибірка заголовків, яку видає Google при вводі абревіатури "ВЛК". Насправді сигналів про неетичну поведінку окремих лікарів військово-лікарських комісій постійно більшає, а їхні масштаби та наслідки лякають.

Як на мене, природа такої поведінки працівників ВЛК – досить зрозуміла, але це жодним чином не є для неї виправданням. Якщо лікарі у цивільних закладах охорони здоров’я (комунальних, державних, приватних) та навіть і відомчих (наприклад, госпіталях при СБУ, МВС тощо) вже досить тривалий час працюють у більш-менш відкритій системі, підпорядкованій певним загальним правилам, то військово-лікарські комісії тільки після початку повномасштабної російської агресії зіткнулись з такою великою кількістю пацієнтів. До великої війни у ВЛК був свій закритий, можна сказати, "окремий світ". Коли ж з’явився нескінченний потік військовозобов’язаних, недоліки цієї системи приховувати стало неможливим. 

Що має знати та усвідомлювати кожен член ВЛК та військовозобов’язаний, який проходить медичний огляд військово-лікарської комісії?

По-перше, де б та у якій установі не працював лікар, він має здійснювати свою діяльність професійно, відповідно до законодавства України про охорону здоров’я дотримуватися медичної етики та деонтології (розділ етики, вчення про проблеми моралі та моральності), що зазначено у ст.78 Основ законодавства про охорону здоров’я. Для усіх закладів та установ охорони здоров’я, для усіх медичних працівників ця вимога єдина, про це йдеться як в законодавстві, так і в посадових інструкціях, які ухвалюються на робочих місцях. Не винятком є й вимога до роботи військово-лікарських комісій: наказ №402 "Про затвердження Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України", де п. 2.1 також передбачає, що члени ВЛК мають діяти професійно та етично.

І ті скарги, медійні кейси, які сьогодні лунають – всі вони саме про порушення в тій чи іншій мірі норм деонтології і етики. 

По-друге, пацієнтом є кожний, хто проходить ВЛК. Поясню чому. Відповідно до вищезгаданого наказу №402, члени військово-лікарської комісії проводять медичний огляд, який полягає зокрема в оцінці стану здоров’я та встановленні діагнозу.  А пацієнтом є не тільки той, кого лікують, а й так само той, хто проходить діагностику, огляд, має будь-яку взаємодію з лікарем. Тому, які б вказівки керівництво не давало військово-лікарській комісії, працівник ВЛК має розуміти, що у нього (неї) подвійне підпорядкування: у військовій ієрархії, а також і у розрізі професійних лікарських компетенцій, які ніхто не скасовує. І ці компетенції мають не менш важливу, а навіть й більшу силу, аніж "нормативи" керівництва.

Що робити, якщо ВЛК порушила права військовозобов’язаного 

Моя основна порада – ні в якому разі не мовчати, а відстоювати свої права. Це можна робити шляхом подання відповідних скарг до вищестоящих ВЛК (тобто до ВЛК регіону).

Якщо ВЛК є при цивільних лікарнях, то у разі некоректної чи навіть протиправної поведінки медпрацівника – звертатися в контакт-центр НСЗУ (16-77), на гарячу лінію МОЗ (0 800 60 20 19).

Покращити систему ВЛК: місія здійсненна?

Насправді якогось магічного рецепта не існує. Це має бути комплекс заходів, де одним з найважливіших могло б стати створення в Україні інституту лікарського самоврядування. 

Сьогодні, якщо ми маємо недотримання правил професійної етики в цивільних закладах охорони здоров’я, то це є підставою дисциплінарних стягнень керівником медичного закладу, наприклад, догани щодо медичного працівника. До цього ж пацієнт ще може стягнути моральну шкоду за приниження честі та гідності в судовому порядку.

Як я вже зазначала, дотримання Основ законодавства про охорону здоров’я (у т.ч. і ст.78, де йдеться про етику та деонтологію) так само стосується працівників ВЛК, як і усіх інших представників медичної спільноти. Члени військово-лікарських комісій – це працівники медичних закладів і вони повинні відповідно все до того ж наказу Міноборони №402 діяти на принципах верховенства права, законності, поваги та дотримання прав людини. За недотримання так само має бути передбачена відповідальність відповідними статутами та документами.

Деонтологія, основам якої мають слідувати абсолютно усі медичні працівники без винятків, власне, й є ядром поняття "честь та гідність". Відтак не має значення, де той чи інший лікар не дотримався такої фундаментальної речі, як повага до людини: чи це хірургічна процедура, чи пологи, чи проходження ВЛК. 

Якби зараз в Україні існувало лікарське самоврядування, про яке ведуться розмови без перебільшення близько 20 років (та навіть були спроби ухвалити відповідні законопроєкти у Верховній Раді), ми б мали шанс досить ефективно звести до мінімуму випадки свавілля як у ВЛК, так і в принципі в усіх медичних закладах та установах.

Як це працює? Серед іншого, ця саморегулівна організація повинна ухвалити етичний кодекс медпрацівників, якого мають дотримуватися абсолютно усі лікарі. Тут варто підкреслити, що до сьогодні в Україні такого загальнообов’язкового кодексу немає. Тому, коли ми кажемо, чи дотримується лікар основ деонтології, то виходимо із загальних засад, яких навчають студентів у вишах.

Своєю чергою, у розвинених державах кожен лікар має дотримуватися етичного кодексу своєї країни. Окрім цього, у лікарському самоврядуванні має бути створена етична комісія, яка розглядає скарги на некоректну поведінку і так само як і за якісь інші грубі порушення професійної діяльності, лікар може понести відповідальність. Мова йде про відповідальність у вигляді, наприклад, направлення на дострокове повторне навчання за спеціальністю чи позбавлення права практики на певний час. Тому, де б не працював лікар – у цивільному закладі, пенітенціарному чи у військовому, він має окрім обов’язків у своїй системі, дотримуватись загальноетичних принципів, які виходять із загальних прав людини.

Вірю, що якби в нас існувало лікарське самоврядування, то будь-який лікар, зокрема і працівник ВЛК, швидше б оцінював ситуацію щодо можливих наслідків своєї професійної діяльності та більш прискіпливо б ставився до вказівок та "нормативів" свого керівництва, які час від часу можуть розходитися з нормами етики. 

Варто розуміти, що усі історії про порушення під час проходження ВЛК насправді кидають тінь на всіх лікарів, на всю медичну систему. І одна з основних задач лікарського самоврядування – це покращення репутації медичної спільноти. Зокрема, мова про те, аби не допускати подібних неетичних ситуацій, попереджати їх, а винних притягати до справедливої відповідальності. 

Три основних важелі, які зможуть покращити систему ВЛК в Україні

1. Не мовчати. Якщо трапилась ситуація, де на ВЛК були порушені честь та гідність пацієнта, необхідно подавати відповідну скаргу на дії медичних працівників до вищестоящих органів. 
2. Медичне керівництво в системі ВЛК повинно періодично нагадувати всім про необхідність дотримання законодавства, зокрема деонтології. Згідно з наказом 402, ВЛК регіону розглядають заяви та скарги, займаються підготовкою та вдосконаленням кадрів для ВЛК.
3. Припинити "перетягування каната" різними страхами та врешті-решт запустити той інструмент, який необхідний для кожного пацієнта – лікарське самоврядування – організації, яка відповідальна за професійність медичних працівників та якість медичної допомоги.

Зоряна Скалецька, партнерка Ario Law Firm, міністерка охорони у 2019-2020 рр.