Демократиям нужно больше оружия

На початку вересня офіційні особи країн Заходу підтвердили передачу Росії іранських балістичних ракет, про яку попереджали багато місяців. Точна номенклатура поставки невідома. Припускають, що мова йде про ракети Fath-360 малої дальності – до 120 кілометрів.

Провідні країни Європи називають цю поставку "прямою загрозою європейській безпеці". Держсекретар США Ентоні Блінкен назвав це "небезпечним загостренням". І з цими твердженнями важко сперечатися.

Проте зміцнення військової співпраці між Москвою та Тегераном має значення не лише для української та загальноєвропейської безпеки. Воно здатне вплинути на Близький Схід, який і так балансує на межі великої регіональної війни.

Йдеться, наприклад, про можливу передачу Ірану ядерних технологій у межах його збройних угод з Кремлем. 

"Росія ділиться з Іраном технологіями, включно з ядерними, а також даними із супутників. У нас є розвіддані з цього приводу, і ми ними поділилися", – заявив нещодавно держсекретар США.

Було б наївно думати, що Іран отримує від своїх російських союзників лише золоті злитки за безпілотники і вкрадене українське зерно в обмін на ракети. Очевидно, що Тегеран виставить Москві значно цікавіший цінник за свої послуги.

За оцінками експертів, Іран наразі є так званою "пороговою державою" – країна перебуває за крок від створення ядерної зброї. Переступити цей "поріг" за руку з РФ режиму аятол легше і надійніше. Після цього архітектура безпеки на Близькому Сході може остаточно розвалитися.

Це перша, але не єдина стратегічна проблема, яку породив альянс путінського режиму з аятолами та диктатурою Кіма у КНДР.

Поставки й застосування спочатку іранських ударних БПЛА, а тепер і балістичних ракет у комбінованих ракетних ударах разом із російською зброєю дозволяє розробляти ефективні схеми подолання та виснаження сучасних систем ППО та ПРО. Це ж стосується й північнокорейських балістичних ракет, поставлених РФ Пхеньяном.

Очевидно, що у комплекті зі зброєю йдуть і військові фахівці та інструктори країн-виробників, а також активний обмін даними про результати застосування. Росіяни, іранці та представники КНДР вчаться долати оборону, побудовану із застосуванням сил, засобів і розвідувальних даних демократичного світу.

Крім того, якою б сумною не була ця реальність, енергетична система України є окремим полігоном для тренувань. Саме на ній вищезгадані фахівці вчаться знищувати цивільну інфраструктуру противника і створювати нестерпні умови життя для мирного населення.

Тут корисно згадати про інцидент, що стався кілька тижнів тому в Ізраїлі, якого безпосередньо стосуються описані вище загрози.

25 серпня о 5 годині ранку іранська проксі-армія – "Хезболла" – планувала завдати масованого ракетного удару по Ізраїлю. Засоби ураження вже були доставлені на стартові майданчики, і терористи готувалися до удару. Але за кілька десятків хвилин до запуску ракет у небі Лівану з'явилося близько 100 бойових літаків ЦАХАЛу.

Ізраїль дізнався про плани "Хезболли" і завдав превентивного удару – буквально за кілька годин були знищені тисячі цілей, зокрема ракети, пускові установки й стартові майданчики. Терористи встигли запустити кілька сотень засобів ураження по півночі Ізраїлю, не досягнувши жодних значних результатів. Перед цими подіями ЦАХАЛ займався знищенням складів зі зброєю терористів.

Навіть це не змогло повністю ліквідувати загрозу для єврейської держави з півночі. "Хезболла" продовжує тероризувати Галілею ракетами та ударними безпілотниками. Швидше за все, ракетний потенціал терористів підточений, але не ліквідований остаточно – "Хезболла" володіє величезними запасами цієї зброї різних типів.

Повністю усунути загрозу для Ізраїлю, ймовірно, зможе лише наземна операція ЦАХАЛу на півдні Лівану, в результаті якої сили "Хезболли" будуть фізично відкинуті від ізраїльського кордону.

Цей етап протистояння переконливо доводить: ефективно боротися з ракетним терором можна, знищуючи засоби ураження противника на землі. Будь-яка, навіть найсучасніша система ППО може бути перевантажена масованим ударом. І збивати цілі вона неминуче буде в тому числі над населеними пунктами.

Не маючи настільки розвинених військових технологій, які є в розпорядженні демократичних країн, мафіозні диктатури та їхні терористичні проксі-армії вирішили взяти кількістю, вишукуючи слабкі місця оборони та комбінуючи доступні їм засоби ураження.

Ця їхня стратегія зумовлена стійким небажанням країн Заходу витрачати гроші на військово-промисловий комплекс.

Диктатори прекрасно знають, що окрім ірраціонального страху демократичного світу перед "ескалацією" (куди ж далі, якщо РФ дійсно передає Ірану ядерні технології) у країн Заходу є проблема із запасами зброї та її виробництвом. Це стосується як протиракет для систем ППО, так і ударних засобів.

Тероризуючи Україну і створюючи справжню гуманітарну катастрофу напередодні зими, РФ, наприклад, розраховує не тільки на поставки зброї від своїх союзників. Москва очікує, що Тегеран підтримуватиме загрозу великої війни на Близькому Сході. Таким чином стратегічне планування запасів зброї відбуватиметься з урахуванням цього фактора. Цілком можливо, що на якомусь етапі в цю схему буде включена й КНДР, яка може створити ще одну "гарячу точку".

Безумовно, Київ має докласти всіх зусиль, щоб переконати Захід дозволити завдавати удари вглиб РФ сучасною зброєю, не озираючись на можливу "ескалацію". Безумовно, Україні потрібно ще більше засобів ППО різних типів.

Але Україна разом з Ізраїлем та іншими країнами, яким диктатури загрожують безпосередньо, мають переконати Захід: жодне політичне рішення жодного конфлікту не призведе до сталого миру, якщо демократії не будуть добре озброєні. Добре озброєні як за якісними, так і за кількісними показниками.

Не буде миру на Близькому Сході, якщо Іран і його проксі-армії не знатимуть, що їхні тисячі ракет не зможуть подолати систему ППО й будуть знищені ще на землі. Не буде миру в Європі, якщо РФ не знатиме, що існує достатньо зброї, здатної накрити її склади зброї, пускові установки та стартові майданчики на всій її території.

Важливе застереження: мова йде саме про звичайну зброю. Як показала практика, сидіти на арсеналі зброї масового ураження та вірити в доктрину ядерного стримування у сучасному світі явно недостатньо. Потрібні звичайні ракети і бойові літаки, артилерійські снаряди і танки, причому у великих кількостях.

Інакше демократії ризикують програти це протистояння.

Леонід Нєвзлін