"Я благаю відпусти": как Минобороны саботирует избрание нового состава общественного антикоррупционного совета

Міноборони час набратися сміливості та ухвалити принципове рішення щодо того, чи потрібний відомству орган громадського контролю. Обрання нового складу Громадської антикорради при МОУ (ГАР МОУ) мало відбутися ще у квітні. Станом на кінець серпня ми – у підвішеному стані, жодних виборів МОУ оголошувати не поспішає.

Коли в мене питають щось на кшталт "як би ви, як голова Громадської антикорупційної ради, оцінили взаємовідносини з Міноборони?", то тут одразу напрошується порівняння про валізу без ручки, яку і нести не зручно, і викинути шкода. Приблизно такою валізою вже майже пів року відчуває себе нинішній склад антикорради при МОУ – з березня цього року ми наголошуємо на необхідності провести чесні та прозорі вибори. Але оборонному відомству вочевидь не до цього. 

До Громадської антикорупційної ради при МОУ, я дві каденції поспіль входив до складу Ради громадського контролю при НАБУ. Це до того, що в мене була можливість переконатись, що при правильному підході та якісній комунікації громадські ради сприяють позитивним змінам та знижують корупційні ризики в органах, за якими вони покликані наглядати. Не дарма такі інституції були створені не тільки в НАБУ, а й, наприклад, в АРМА, ДБР,  при Вищій кваліфікаційній комісії суддів  була створена громадська рада доброчесності тощо. 

Врешті решт, навіть наші західні партнери, хоч і вітають створення, але вимагають від України скликання наглядових рад при Агенції оборонних закупівель (АОЗ) та Державного оператору тилу (ДОТ). Щодо ДОТ, то тут не можу не звернути уваги, що його створення відбулось зокрема і за підтримки нашої Громадської антикорради при МОУ. А щодо Агенції оборонних закупівель, то ГАР МОУ трохи випередила наших партнерів по НАТО та ще майже рік тому зазначала про необхідність створення наглядової ради для контролю діяльності цієї Агенції. Тоді це питання стояло особливо гостро через репутаційні скандали та непрозорість процедур закупівлі озброєння (було подано низку позовів від МОУ до АОЗ).

Тобто ще раз хочу повернутись до тези, що якісно організована робота рад, які займаються контролем діяльності стратегічно важливих відомств, призводить до позитивних наслідків.  

Наприклад, наш склад антикорради, на моє переконання, заклав міцний фундамент, що здатний впливати на подальше удосконалення роботи Міністерства оборони України. 

До історії питання

У ситуації саме з Міністерством оборони України створення громадської антикорради було відповіддю на корупційний скандал "яйця по 17 грн". Тоді і керівництво МОУ, і суспільство було зацікавлено у тому, аби унеможливити подібні скандали у майбутньому та відновити довіру як українців, так і міжнародних партнерів до оборонного відомства.

Отже, досить оперативно було оголошено та проведено конкурс і наш склад новообраної ради  приступив до роботи. Ми досліджували закупівлі, комунікували безпосередньо з військовими, правоохоронними органами, ініціювали кримінальні провадження проти недобросовісних постачальників, надавали Міністерству свої рекомендації. Десь до них дослухалися, десь, як, наприклад, у сфері закупівель озброєння ми писали "в стіл" та стукались у зачинені  двері. Проте тут є важливий момент: між радою та керівництвом Міноборони йшла постійна дискусія.

Після того, як в Міноборони змінилося керівництво, ця дискусія затихла. На відміну від постійних зустрічей з колишнім міністром, ми жодного разу так і не зустрічалися з чинним головою, хоча неодноразово ініціювали такі зустрічі через його заступників. Причина, через яку міністр ігнорує Громадську антикорупційну раду, особисто мені, як й іншим членам, не відома.

Вольове рішення

Разом з тим, якщо пану Умєрову некомфортно працювати з цим складом ради, то в нього є всі підстави для того, аби оголосити проведення конкурсу на обрання нового складу.

Ба більше! Ми наголошуємо на необхідності це зробити ще з березня 2024 року, адже офіційно наші повноваження як членів ГАР МОУ мали скінчитись у квітні. Сьогодні кінець серпня і за цей час – 5 місяців – єдине, що зробило Міністерство у розрізі діяльності антикорради, це оновило положення. Відтак, новий склад обиратиметься не на рік, а на два роки. Окрім того, тепер в положенні зазначено, що у кандидатів в члени Ради мають бути наявні та актуальні військово-облікові документи.

Це важливі оновлення, але ж без оголошення конкурсу на обрання нового складу ради, вони беззмістовні.

На моє переконання, Міноборони має визначитись і чесно відзвітувати перед суспільством: чи потрібна відомству антикоррада, чи готово МОУ ламати стереотипи та демонструвати світу свої нетривіальні підходи, адже Україна – одна з небагатьох країн, де громадськість через ГАР мала шанс отримати такий ґрунтовний доступ до справ оборонного відомства, до того ж під час війни. 

Яке б рішення не ухвалило та не оголосило Міністерство оборони, це було б принаймні чесно. Наразі ж ми бачимо дуже дивну позицію: з одного боку МОУ демонструє абсолютно байдужість до ідей та дій антикорради, а з іншого боку – не робить жодних кроків або до її "демонтажу", або до переобрання. 

Усі розуміють, що злочинні дії особливо під час війни мають бути зупинені, попереджені, винні притягнуті до відповідальності. А от що робити із злочинною бездіяльністю, яка так само може призвести до плачевних наслідків? Сподіваюсь, що це питання не стане риторичним і нам не потрібно буде шукати на нього відповідь.

Євген Грушовець, партнер Ario Law Firm, голова Громадської антикорупційної ради при МОУ