Почему нужно ввести "черные списки" поставщиков ВСУ

На 75 саміті Альянсу НАТО затвердили Стратегічний огляд оборонних закупівель. Це 21 рекомендація для покращення забезпечення Збройних Сил України під час воєнного стану та в мирний період. Заговорили також про необхідність впровадження спільного реєстру постачальників в сфері оборони. Поки не визначилися чи буде це реєстр "білих" партнерів чи все ж таки варто нарешті запровадити практику "чорних списків". Кожен з варіантів має свої переваги та недоліки.

У чому проблема?

Закупівельний процес достатньо складна річ, особливо коли йдеться про кваліфікацію учасників. Проблема в тому, що вимоги до потенційних постачальників нелетального забезпечення для потреб Збройних Сил України достатньо базові. Це відсутність кримінального минулого, заборгованості перед державою, відсутність в Реєстрі корупціонерів, Антимонопольного комітету України та інше.  

Перелік документів необхідних для комплаєнс перевірки учасника тендеру додається на Prozorro. Хоча збір цих довідок достатньо кропітка робота, насправді вони не означають, що постачальник може бути надійним. До прикладу, він може не впоратися з контрактом, а потім виграти тендер на наступне постачання, бо запропонує нижчу ціну.

В таких ситуаціях публічні замовники часто стикаються із звинуваченнями на кшталт "не догледіли", "зрада", "законотрактували аби кого", "корупція" і тому подібне. Справедливість цієї ситуації точно лежить десь посередині, і зводиться до одного - наявна нормативна база, яка регламентує закупівельний процес для потреб Збройних Сил України умовах воєнного стану, не в повній мірі відображає запит суспільства на доброчесність.

Коли Державний оператор тилу (ДОТ) спробував додати внутрішні вимоги до потенційного партнера у спрощеній закупівлі (наприклад, якщо ти раніше провалив свій контракт перед Міноборони у 2022-2023 роках, ти не зможеш рік брати участь у наступних закупівлях для потреб ЗСУ), в суди посипалися позовні заяви про "дискримінаційні вимоги". З огляду на законодавчу базу, так, дійсно дискваліфікувати потенційного постачальника через провалені поставки ми не можемо. З точки зору безперервності поставок та запиту на доброчесних постачальників – нонсенс кваліфікувати такого ненадійного партнера. 

Біле чи чорне?

Сформувати список постачальників можна, відштовхуючись від двох форматів: надійні/ненадійні. Як правило, найкраще працює робота по "чорному списку", адже для постачальників такий формат несе репутаційні ризики. Опинитися серед ненадійних партнерів, особливо зважаючи на те, що потенційно це може зашкодити нашим військовим, достатньо кепський варіант для бізнесу. 

Водночас, працювати з "білим списком" вже напрацьованих партнерів зручніше. В разі прямих торгів, ти маєш під рукою список потенційних надійних постачальників з відповідним реноме. Проте, є суттєвий мінус: довіра громадськості. Як перевірити релевантність інформації в такому списку. Чи не потрапить в перелік "хороший постачальник"? Хто та з якими компетенціями має адмініструвати подібний реєстр. Очевидно, є багато запитань, що може подвоїти невдоволення суспільства. 

Звичайно, для того, щоб цей реєстр реально працював, потрібно буде змінити кілька нормативно-правових актів. Бо без законодавчих змін, це буде всього лише черговою піар-історією. 

В цьому випадку "чорний список" може стати потужним антикорупційним механізмом та дамокловим мечем для постачальників. 

Спільні закупівлі – спільний список

Наявність уніфікованих списків недобросовісних постачальників – річ доволі зручна, якщо існують чіткі критерії для внесення компаній у такі списки. Тут мова може йти не лише про  іноземних контрагентів, але й про українських виробників. Повторюсь, на кону забезпеченість війська воюючої країни, що не може дозволити собі маніпуляції і зловживання на тендерних процедурах.  

Зараз ситуація складається так, що недоброчесний виробник може провалити виконання договору, наприклад для потреб Національної гвардії чи Держприкордонслужби і спокійно прийти на тендер для Міноборони. Запропонувавши найнижчу ціну та сумнівне підтвердження своїх потужностей, разом з відповідним пакетом документів, ДОТ не зможе йому відмовити за законом. 

Спільний список – це не лише зменшення кількості затримок поставок через самовпевнених постачальників. Маючи інформацію від основних замовників, наприклад військової форми чи бронежилетів, процес повного запуску реєстру та його інтеграція в закупівельний процес буде набагато швидша.  

Замість висновків

Комплаєнс система як і контроль ризиків – достатньо гнучка система, яку можна адаптувати під суспільні вимоги та інтегрувати в підзаконку. Нам потрібно краще звернути увагу на ці питання та відредагувати нормативно. З боку міжнародних партнерів вона є вже давно. Конкретні рекомендації НАТО чітко регламентують необхідність запровадження реєстру постачальників. 

Найперше, це вплине на мінімізацію корупційних ризиків, адже зменшить дискрецію під час обрання постачальників, наприклад під час прямих закупівель. Друге, це підвищить довіру і суспільства, і міжнародних партнерів. За рахунок того, що ми обиратимемо не лише за принципом пропозиції найнижчої ціни, але й в раховуючи репутацію бізнесу, який хоче зайти на ринок постачання для Міністерства оборони. 

Дмитро Бігунець, директор з управління ризиками та комплаєнс Державного оператора тилу