(Не)осознание политики реинтеграции Крыма: почему о будущем полуострова нужно говорить уже сейчас

Державна політика відновлення та розвитку деокупованих територій складається з багатьох компонентів. І так, вона існує. І так, Україна усвідомлює, що окупація Криму спричинила багато безпрецедентних викликів, з якими нам доведеться справлятись після звільнення півострова. 

Безперечно, у багатьох людей може виникнути думка, що держава опікується питанням реінтеграції Криму виключно на декларативному рівні, приймаючи багато документів без конкретних кроків та чітких дій. 

"Немає бачення", "немає інструменту", "ніхто не знає, як допомогти, як реінтегрувати" – такі наративи можна інколи почути у суспільстві. Але потрібно усвідомити певні факти, які, з однієї сторони є досить очевидними, з іншої – вимагають ґрунтовного пояснення. 

Далі розповім детальніше про те, що ж таке політика реінтеграції Криму, що вже напрацьовано, над чим ще необхідно працювати, та чому важливо робити це саме зараз.

Чому план успішної реінтеграції потрібен "на вчора"

Насамперед Крим під тимчасовою окупацією вже понад 10 років. З 2014 року ми простежуємо одну і ту ж динаміку – збільшення переслідувань, затримань, тиску і тортур громадян України. А ще тотальне втілення колонізаторських та імперських амбіцій Росії: зміна демографічного складу, русифікація та знищення ідентичності українців, корінних народів, руйнування культурної спадщини, соціальної та економічної сфери півострова, придушення всього, що не толерує погляди окупаційної адміністрації, не "сповідує" псевдоцінності "русского мира". 

І що вже говорити про перетворення Криму на зручну платформу для підготовки повномасштабного вторгнення на материкову частину України; на військово-стратегічний плацдарм поширення зони збройного конфлікту на Середземноморський регіон, Південно-Східна Азія, Близький Схід та Африку, які вже відчули на собі вплив продовольчої кризи, "ініціатором та виконавцем" якої є Росія. 

Але чи маємо ми дивуватися цьому? Чи була ймовірність інших дій Росії стосовно Кримського півострова, який вона споконвічно розглядала "об’єктом" своїх зажерливих амбіцій? 

Звісно, ми не могли очікувати, що держава-окупантка втілить заходи, які сприятимуть розвитку Криму, покращенню життя населення, захисту прав етнічних груп, ба більше того – підтримці україномовних медіа, закладів української культури та української освіти. 

Півострів під окупацією, Росія встановила свій контроль над територією, а Україна фактично не може здійснювати свою юрисдикцію у Криму, тобто застосовувати закони, реалізовувати владні повноваження тощо. 

Тому ми неодноразово наголошували, що тільки звільнення півострова допоможе відновити правосуддя, розвинути економіку регіону, провести відповідні реформи. До прикладу, за час окупації Криму в Україні відбулась реформа децентралізації та створення самодостатніх територіальних громад. Саме тому для повноцінної реінтеграції деокупованої території в загальну систему адміністративно-територіального устрою, ми маємо запустити процеси децентралізації вже зараз. 

Вже підготовлено проєкти рішень про затвердження територій 40 територіальних громад та 10 районів. Звичайно, поділ на територіальні громади у нинішніх умовах окупації може бути проміжним рішенням до моменту деокупації та визначення фактичної кількості жителів півострова. Проте, це дасть можливість перезапустити систему локального управління в Криму, яка не змінювалась з моменту окупації.  

Інші питання ще складніші:

– Як відновлювати діяльність органів державної влади та забезпечити їх кваліфікованими кадрами; яким має бути інструмент притягнення до відповідальності за міжнародні злочини та злочини проти національної безпеки внаслідок окупації? 

– А як здійснювати верифікацію документів і рішень окупаційних судів, які зачіпають права наших громадян, які весь цей час проживають в окупації? 

– А що стосовно гуманітарної політики та демілітаризації освітньої, культурної сфер; громадян держави-агресора, які незаконно перемістились на територію Криму?

 – А як же сприяти процесам внутрішнього примирення через розуміння проживання різних досвідів, уникнути локальних конфліктів, "самосудів", подолати страх людей перед тим, що нібито як Україна прийде в Крим, то всіх визнають колаборантами та притягнуть до відповідальності? 

Задуматись є над чим. І ми це робимо. Адже Крим буде деокупований і це тільки питання часу. І після того, як Сили безпеки та оборони звільнять півострів, ми побачимо, що питань з реінтеграції стане більше у десятки, чи навіть сотні разів.

Від стратегії до її втілення: перші результати

Важливо розуміти, що будь-яка практична робота втілюється після розробки стратегічного бачення, поетапного формування кроків, консультацій, обговорень. Це основа для будь-якої сфери роботи. 

Не маючи стратегії, неможливо систематично працювати у майбутньому. Для когось це може видаватись декларативністю, інструментом без практичного втілення, але ж бачення та візія є першим етапом та запорукою того, що відповідні кроки таки будуть здійснені. І не просто здійснені – а ефективно втілені. Саме тому Представництво спільно з експертами та іншими органами державної влади напрацювало Пріоритетні кроки Української держави після деокупації Криму, Стратегію відновлення Криму, Стратегію когнітивної деокупації Криму. 

Всі ці документи не носять виключно декларативний характер. Наприклад, останній має відповідний інструментарій – Дорожню карту, де чітко прописані ключові стейкхолдери, цільові аудиторії, бенефіціари, сфери та напрями, де будуть втілені відповідні заходи. 

Окрім цього, поетапно розписані активності, які мають реалізуватись до, під час та після фізичного звільнення Криму. Інша складова Стратегії – План заходів з її реалізації на 2024-2027 роки. Тут є і прописані заходи, і відповідальні особи, і терміни виконання тої чи іншої дії. Всі ці напрацювання зараз знаходяться на розгляді Уряду. 

А от у межах Стратегії відновлення Криму, де одним із елементів є саме економічне відновлення, додатково було створено проєкт WE BUILD CRIMEA, започаткований ще у 2022 році з метою об'єднання зусиль українського та міжнародного бізнесу для відновлення та розвитку Криму після його деокупації. 

Звісно, поки Крим не звільнено, ми не можемо втілювати на півострові різноманітні ініціативи. Але ж бути готовим до цього моменту вже зараз не важливо? Саме тому ми закликаємо вже сьогодні провідні українські та іноземні компанії долучатись до проєкту. Поки це долучення до Меморандуму, реалізація якого у майбутньому стане потужним інструментом залучення до Криму міжнародних інвестицій, впровадження нових відновлювальних проєктів. Адже запит відновлювати, працювати, відбудовувати Крим є. І він не зникав. Це ми помітили, наприклад, на нещодавній Міжнародній конференції з питань відновлення України. Наша команда  презентувала стенд про тимчасово окуповані території України, зокрема АР Крим та місто Севастополь. 

Участь у заході дійсно дозволила привернути увагу широкого кола учасників до актуальної ситуації у Криму в контексті відновлення півострова після деокупації, подолання наслідків окупації та необхідності імплементації української Формули миру. 

Крім цього, нам вдалось привернути увагу громадськості, зокрема представників приватного бізнесу до залучення у програму WE BUILD CRIMEA, зокрема потенційного підписання Меморандуму про співпрацю та партнерство представників бізнесу заради відновлення та розвитку підприємництва в Криму. Багато хто усвідомлює важливість деокупації Криму, адже це економічно привабливий регіон, з неймовірним потенціалом, який потребуватиме розвитку та підтримки.  

Сама ж Росія різко реагує на будь-які кроки України щодо відновлення Криму. Наприклад, українську Стратегію відновлення Криму після деокупації окупанти назвали "провокаційною ініціативою". Російські офіційні особи та медіа схарактеризували ці плани як "фантазії" і стверджували, що питання Криму є "остаточно вирішеним". Кремль також критикував підтримку цієї стратегії з боку міжнародної спільноти, вважаючи це "втручанням у внутрішні справи Росії". 

Окрім стратегічних документів, звісно що потрібно переходити на рівень імплементації того чи іншого кроку. Зокрема, Представництвом спільно з органами влади та експертним середовищем напрацьовано проєкт Закону про внесення змін до Закону України "Про правовий режим воєнного стану" щодо особливостей відновлення публічної влади в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі. Законопроєкт пройшов погодження на рівні Уряду і був поданий на розгляд до Верховної Ради України. 

Чому ця робота важлива? Пояснюю: на території півострова всі ці 10 років незаконний контроль над усіма процесами суспільного життя здійснюють російські окупаційні адміністрації. Після деокупації нам треба зробити все можливе, щоб швидко реалізувати положення Конституції та Законів України на деокупованих територіях, зменшити ризики втрати стабільності у сфері управління, надати базові послуги громадянам України. Загалом – нормалізувати усі сфери життя. Цим має хтось займатись. Тому один із варіантів, який вже було застосовано і на раніше деокупованих територіях України – створення військових адміністрацій. Вони можуть створюватись Президентом України на будь-якому етапі деокупаційних та реінтеграційних процесів. 

Створення таких інституцій сприятиме збільшенню запиту на  підготовку кадрів й прийняття управлінських рішень відразу після відновлення контролю над територією. 

Такі документи мають прийматися вже зараз. Бо це – про чітке планування та готовність. А отже і про розуміння для людей, що українська держава має бачення і готується до процесу повернення своїх територій. 

І звісно ж не варто забувати про те, що принесло свої результати. Згадаймо прийнятий цього року Верховною Радою України Закон "Про внесення змін до деяких законів України щодо врегулювання питання обчислення страхового стажу та пенсійного забезпечення".

З початку окупації півострова реалізація права на отримання пенсій жителями окупованої території мала низку обмежень. Наприклад, виплата пенсій здійснювалась лише після надходження паперової пенсійної справи та документу про припинення виплати пенсії з території держави-окупантки. Новим Законом, до розробки якого долучалось Представництво, відбулось спрощення механізму відновлення пенсій для осіб, які перемістилися з окупованого Криму на підконтрольну Україні територію. Для таких пенсіонерів тепер достатньо письмової заяви про неодержання пенсії від російських органів пенсійного забезпечення. Прийнятий Закон можна цілком розглядати як вагомий крок у напрямку усунення бар’єрів для реалізації жителями тимчасово окупованих територій, зокрема Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, свого права на пенсію. 

Наразі, очікуємо належної імплементації закону на рівні Уряду. Саме його рішенням має бути визначено процедуру звернення та подачі документів.

Принагідно варто відзначити і помітні зрушення після ухвалення Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо визнання результатів навчання осіб, які проживають на тимчасово окупованій території України". Ним було відкрито процедуру визнання результатів навчання здобутих на тимчасово окупованих, адже до того були обмеження, які створювали перешкоду для забезпечення подальшого працевлаштування та забезпечення базових потреб людей. Для цього було запроваджено механізм, що визначає процедуру проходження атестації для визнання результатів такого навчання та його продовження в українських закладах освіти. Наголошу, не визнання документів про освіту, а саме інформації та результатів навчання по спеціально створеному механізму. 

Також доречно згадати Закон України "Про корінні народи України", який набув чинності 23 липня 2021 року та передбачає захист прав представників корінних народів і надання їм спеціальних механізмів для роботи з державою. 

Окрема складова цьому всьому – реалізація інших ключових активностей з популяризації теми Криму та актуалізації звільнення півострова. 

Мистецькі проєкти, залучення у культурно-просвітницькі ініціативи, проведення зустрічей із дипломатами, міжнародними журналістами, правозахисниками, академічною та експертною спільнотою, лідерами думок, політиками – неабиякі зусилля з адвокації теми Криму, його деокупації, привернення уваги до злочинів окупантів у Криму. Це важливо робити, адже чим більше сфер та аудиторії ми залучаємо, тим більше люди усвідомлюють, чому Україна має неодмінно відновити контроль над півостровом, чому важливо вчити справжню історію Криму, чому необхідно протидіяти російській пропаганді. І таких "чому" – десятки. Україна має мати відповіді на всі питання, має пояснювати, працювати з міжнародною аудиторією, привертати їхню увагу, бо це у наших інтересах.  

То хто ж відповідальний за реінтеграцію? (Спойлер! Кожен з нас)

Незважаючи на те, буде існувати Росія чи ні, наслідки тривалої окупації можуть бути відчутними ще довгий період. А в доповнення до складного процесу реінтеграції нас чекає продовження зовнішнього впливу, пропаганди, плюс діяльність Росії на міжнародному рівні, розповсюдження міфів про "утиски" прав російськомовних тощо. Тому варто враховувати всі ці моменти. 

Ми маємо розуміти як діяти в умовах з обмеженими ресурсами, як людськими, так і фінансовими.  Адже яка картина є на окупованому півострові зараз: Росія "вливає" туди гроші, перетворивши Крим на дотаційний регіон, не розвиваючи, а експлуатуючи наявні ресурси. 

Наведу простий приклад – туристична сфера, яка через колонізаторську політику Росії та її збройну агресію, була майже повністю знищена у її традиційному розумінні. Вижити туристичні кампанії в окупації змогли лише за рахунок дотацій, які виплачувала їм РФ, та масовому розповсюдженню путівок на відпочинок в Криму серед російських бюджетників. Це робилось аби запобігти масовому суспільному невдоволенню та мати змогу далі продовжувати процес перетворення півострова у величезну військову базу. Це ні для кого не секрет, що Росія має великі фінансові ресурси та може собі дозволити подібні практики. Але також ні для кого не секрет, що ці ресурси вона використовує не заради блага громадян, а задля вбивств, знищення та руйнації усього, до чого може дотягнутися. Тобто заради того, щоб і далі нести свій "русский мир". 

Україна ж буде рухатись в зовсім іншому напрямку, створювати можливості та умови для повернення до Криму людей і бізнесу, створення збалансованої економічної системи, сприяти розвитку вільного ринку та чесної конкуренції, включаючи створення сприятливого інвестиційного клімату, та встановлюючи прозорі правила гри. Це Росія тільки може бездумно "купити" мовчання. Але в України є величезна перевага – ми країна вільних людей. Це означає, що в наших громадян буде можливість розвиватися, регіони зможуть співпрацювати з різними країнами світу, переймати кращий досвід та отримувати інвестиції, які допоможуть перетворити Крим на регіон з високим рівнем життя, який буде відкритий для світу. 

Зрештою, ми не знаємо точно, яка ситуація зараз в Криму, який конкретно буде сценарій звільнення, в яких умовах буде проходити реінтеграція, тому напрацювання основи для реінтеграційних політик дуже важливе. Адже думаю, всі погодяться, що простіше допрацьовувати та коригувати в процесі, зважаючи на нові виклики, ніж робити все з нуля, коли настане момент і потрібно буде діяти рішуче та оперативно. 

Крім того, існує висока ймовірність, що окупанти при відступі захочуть посіяти серед населення Криму відчуття нестабільності, страху перед Україною та що нібито ми "несемо небезпеку". Щобільше – вони можуть завдати довготривалої шкоди інфраструктурі та навколишньому середовищу Криму. Такі сценарії ми бачили на інших звільнених територіях. Паралельно з цим їхня пропагандистська машина зможе розповсюдити дезінформаційні кампанії, теорії змови, фейки серед різних груп населення, щоб дискредитувати нашу державу, підірвати легітимність українського політичного керівництва та Сил безпеки та оборони.

Тому ключове, що потребує розуміння: держава готується до повернення Криму.  І нам важливо про це говорити як на національному рівні, так і на міжнародному. Для практичного втілення цих кроків нам потрібно звільнити територію, і тут в нас в першу чергу сподівання на Сили безпеки та оборони України, на політико-дипломатичні зусилля, на підтримку міжнародної спільноти. 

Якщо ж у когось виникають досі сумніви щодо цих аспектів – дуже прикро. На фронті борються наші люди, а хто в тилу – має не просто продовжувати вірити, а й допомагати в наближенні перемоги та звільнення усіх наших територій. Кожен робить для наближення перемоги те, що може. 

Ми формуємо державну політику реінтеграції, до якої мають долучитись багато людей у майбутньому, пропонуємо варіанти рішення, базуючись на кращих міжнародних практиках, трансформуємо національні та міжнародні наративи, ініціюємо проєкти для популяризації теми Криму і донесення реальної інформації про те, яка ситуація на півострові зараз.  

Сьогодні дуже важливо залишатися обʼєднаними на шляху до спільної мети. Ми маємо працювати, маємо ставати краще, не відкладаючи зміни  "на потім", адже реінтеграція – це двосторонній процес. 

Наші захисники та захисниці щоденно виборюють звільнення українських територій, українського Криму, тож ми мусимо бути готові, мусимо докладати усіх зусиль, щоб створити такі умови, таке громадянське суспільство, яке зробить процес реінтеграції швидким, успішним, максимально прозорим. 

Роботи справді багато, та це зовсім не привід опускати руки. 

Боротьба триває! 

Таміла Ташева