Почему важно говорить о том, что атака на «Охматдет» – международное преступление?

Кожна війна має правила. Як би дивно це не звучало в тих умовах, в яких кожен українець перебуває зараз. Кожна війна демонструє нам, що ці правила постійно порушуються. І це наштовхує на думку, що тільки невідворотність покарання має наблизити світ до сталого миру. 

За більше, ніж 10 років війни Україна пережила чимало страшних злочинів. На Україні залишилося багато рубців: рубців на людських тілах, долях. А ще – на нашій землі: тисячі зруйнованих будинків, лікарень, шкіл і садочків. На ній сотні катівень і незліченна кількість поховань тих, хто загинув через війну. 

Щодня цих рубців стає все більше. Однак навіть за таких обставин є настільки цинічні злочини, які не можуть лишити байдужим нікого. І влучання ракети в "Охматдит", безумовно, серед них. 

"Охматдит" – найбільша дитяча лікарня в Україні. Це той заклад, який береться лікувати найтяжчі діагнози маленьких пацієнтів, зокрема, онкологічні захворювання. Для багатьох дітей це останній шанс вилікуватися й повернути здоровʼя, повноцінне життя та дитинство. Влучання ракети – те, що може мати непоправні наслідки не лише через травми, а й як непрямі наслідки. Адже для багатьох дітей стрес, та й просто перебування в нестерильних умовах вже загроза. 

За даними МОЗ постраждало чимало відділень лікарні: корпус токсикології з відділенням хронічних та гострих інтоксикацій зруйнований повністю; у старому хірургічному корпусі вибиті майже всі вікна, пошкоджені два хірургічні та два соматичні відділення, відділення інтенсивної терапії та операційний блок; у новому корпусі пошкоджені вісім хірургічних відділень, пʼять – онкологічних, дві реанімації, операційний блок, відділення радіології та променевої терапії. 

На момент влучання ракети там перебувало понад 600 пацієнтів і приблизно стільки ж лікарів, а ще батьки, відвідувачі. Точна кількість постраждалих досі невідома, адже триває розбір завалів. 

Коли бачиш такі злочини, дуже легко почати оцінювати їх з точки зору добра і зла. І це природно. Але я вважаю, що не менш важливим є надати їм правову оцінку і притягнути до відповідальності всіх винних: ідеологів, командирів, безпосередніх виконавців. Ракетна атака на лікарню "Охматдит" має всі ознаки воєнного злочину.  

Атака на медичні установи під час збройних конфліктів вважається серйозним порушенням міжнародного гуманітарного права (далі – МГП). Медичні заклади мають особливий захист і не можуть бути об’єктами нападу.

Основне завдання МГП – захист осіб, які не беруть безпосередньої участі у воєнних діях, а також тих, які перестали брати в них участь у результаті хвороби, поранення або будь-якої іншої причини. Весь масив положень МГП зводиться до необхідності врахування та дотримання чотирьох основних принципів: розрізнення; військової необхідності; пропорційності; гуманності. Загальні принципи МГП визначають ключові обмеження для того, щоб зменшити потенційні наслідки збройного конфлікту.

Відповідно до статті 18 Женевської конвенції про захист цивільного населення під час війни (Женевська конвенція IV) цивільні лікарні повинні користуватися захистом, що їх не можна піддавати нападам за жодних обставин. Водночас, стаття 12 Додаткового протоколу I до Женевських конвенцій (1977) уточнює зазначене формулювання та вказує, що медичні одиниці та транспорти не можуть бути об'єктами нападу, якщо вони використовуються за їх призначенням. 

Згідно статті 8(2)(b)(ix) Римського статуту Міжнародного кримінального суду (далі – МКС) умисні атаки на медичні заклади, які не є військовими об'єктами, можна кваліфікувати як воєнні злочини. Атака на медичний заклад є воєнним злочином, якщо:

– медичний заклад використовується за призначенням: будівлю медичної  установи  не можна атакувати, якщо вона використовується для надання медичної допомоги;

– умисність дій: атака здійснена навмисно, знаючи про захищений статус медичного закладу;

– немає явних військових причин: медичний заклад не може бути атакований, якщо він не використовується для ворожих дій.

Згідно зі статтею 13 Додаткового протоколу, захист цивільних об’єктів, включаючи медичні заклади, може бути знятий лише за певних умов:

а) використання для бойових дій чи воєнних операцій. Наприклад, медичний заклад використовується як штаб або база для збройних сил.

б) належне попередження. Перед атакою на об'єкт, який використовувався для ворожих дій, має бути дано попередження та надано достатній час для усунення порушення.

В прецедентній практиці відомі випадки притягнення до відповідальності політиків та військових діячів за атаки на цивільну інфраструктуру, включаючи медичні заклади та об’єкти культурної спадщини. 29 травня 2013 року боснійсько-хорватського політика та генерала Слободана Праляка Міжнародним трибуналом по колишній Югославії визнано винним у скоєнні воєнних злочинів (в тому числі, знищенні об’єктів цивільної інфраструктури у м. Мостар) та засуджено до 20 років позбавлення волі.

Окрім того, справа хорватських генералів Анте Готовіни та Младена Маркача, яких спочатку було засуджено, але в подальшому виправдано Міжнародним трибуналом по колишній Югославії акцентує увагу на недопустимості нанесення ударів на цивільні об’єкти, навіть якщо вони знаходяться в близькості до військових цілей. З цією метою належна увага має приділятися плануванню атаки, вибору озброєння, врахування його точності, можливих похибок та інших розрахунків.

СБУ вже відкрила за даним фактом кримінальне провадження (за ст.438). Адже за їх попередніми даними атака на Охматдит була здійснена із застосуванням  стратегічної крилатої ракети Х-101. Ці ракети декларуються як високоточні. І саме вони часто використовуються російською армією для атак на цивільні обʼєкти як в Україні, так і в Сирії. А в Офісі Генерального прокурора заявили, що передадуть докази в Міжнародний кримінальний суд. Зрештою, це має перспективу, адже МКС вже видавав ордери на арешт російських командувачів і високопосадовців за напади на цивільні об’єкти та заподіяння надмірної шкоди цивільним. 

І тут можна розглядати як окремий епізод, який можна кваліфікувати як воєнний злочин згідно зі ст. 8 Римського Статуту, так і окремий епізод в рамках широкомасштабних та систематичних, усвідомлених нападів, спрямованих проти цивільного населення України з кваліфікацією "злочини проти людяності" (ст. 7 Римського Статуту). Більше того, саме такі окремі кричущі найтяжчі злочини варто готувати для МКС. Зокрема й через те, що в Україні досі обмежена кваліфікація і ми, на жаль, не можемо такі напади розглядати як злочин проти людяності. 

Попри те, що Міністерство оборони РФ заявило, що відеоматеріали вказують на падіння українських ракет ППО на "цивільні об’єкти в межах Києва", ті відео, які наразі є у відкритих джерелах, підтверджують попередні висновки СБУ. До того ж, на місці трагедії знайдено уламок двигуна крилатої ракети Х-101. Слідству ще належить встановити обставини цієї атаки, проаналізувати уламки й наявні матеріали. Однак що вже можна сказати, це те, що спрямування такої зброї по самому серцю густонаселеного міста – це вже порушення принципу пропорційності, адже ймовірна шкода для цивільного населення перевищує будь-яку можливу військову перевагу.  

Звісно, остаточні висновки – задача слідства. Однак наразі ми маємо ознаки саме воєнного злочину і чергове порушення "правил" ведення війни з боку російської армії. І вони таки повинні отримати правову оцінку. А всі винні в скоєнні цього злочину мають отримати справедливе покарання. Поза строками давності, коли б ми не знайшли кожного з винних.