Трудный вопрос о победе

Суббота, 25 мая 2024, 10:00
Professor, Memorial University of Newfoundland

Офіційна позиція українського керівництва щодо переговорів з Росією була та залишається незмінною. Війна закінчиться переговорами. "Формула Зеленського" буде їхнім порядком денним. Сприйняття війни українцями більш динамічне. Суспільна думка рухається у напрямку перепуття.

Відповіді українців на питання про те, чому на їхню думку Росія вторглася в Україну, вказують на наявність протилежних тенденцій. Київський Міжнародний Інститут Соціології спочатку ставив це питання у травні 2023 року, а потім у лютому 2024 року. Питання було відкритим, без підказок.

Слова, використані у відповіді на питання "Як Ви вважаєте, чому Росія вторглася в Україну?"

З одного боку, українці стали висловлюватися більш непримиримо. У 2024 році вони частіше використовують такі слова та речення, як "ворог", "агресія" та "знищення", "тому що це споконвічний ворог", "історично агресори на всіх нападають". З іншого – українці стали краще усвідомлювати геополітичний контекст великої війни: "захищає свої геополітичні інтереси за рахунок України", "геополитика, спровоцировали западные партнеры". 

На відміну від національного контексту великої війни, її геополітичний вимір контролювати важче. Про перемогу та мир у 2024 році українці говорили менше, ніж рік тому. Таблиця нижче показує зміни у вживанні ключових понять, що перевищують рівень суттєвої значущості. Негативні значення вказують на відносну рідкість поняття у відповідному році.

Відповіді на питання про параметри можливої мирної угоди підтверджують, що українці тепер краще, ніж рік тому, усвідомлюють складний характер питання про умови закінчення війни. Респондент мав можливість погодитись визнати Донбас частиною Росії в обмін на припинення війни чи відкинути таку можливість. Кількість тих, для кого такий компроміс зовсім неприйнятний зменшилась з 77.5% у 2023 році до 57.2% цьогоріч (скорочення на 20.3%).

Територіальний вимір змін у суспільній думці привертає до себе особливу увагу. Минулого року мешканці західних регіонів (Волині, Львівщини, Франківщини, Тернопільщини, Хмельниччини, Буковини, Закарпаття та Рівненщини) були налаштовані найбільш непримиримо проти територіальних поступок – 83.2% серед них відкидали таку можливість. Цього року їхнє ставлення до можливого компромісу змінилось сильніше, ніж у інших регіонах України. 

Тепер компроміс неприйнятний для 56.3% корінних – тих, хто там жив до початку великої війни – мешканців Заходу (-26.9%). Тільки на Півдні (Дніпропетровщині, Запоріжжі, Миколаївщині, Херсонщині та Одещині) "непохитних" ще менше, 53.7% (-19.9%).

Деякі люди стверджують, що для укладення мирної угоди з Росією Україні потрібно буде піти на важкі компроміси. А як би Ви поставилися до того, щоб Україна визнала Донбас у повних межах Донецької і Луганської областей офіційною частиною Росії в обмін на те, щоб Росія припинила воєнні дії проти України та вивела війська з України?

Корінні мешканці західних регіонів у минулому часто були прикладом національної свідомості. Чи стане сьогодні їх більш сприятливе ставлення до територіальних поступок зразком для мешканців Центра, Півдня та Сходу? Не можна виключити, що нові настрої на Заході є передвісником більш радикальних змін у решті регіонів.

Аналіз факторів, що підвищують чи зменшують ймовірність прийняття ідеї територіальних поступок для закінчення війни, підтверджує таку можливість. Мешканці Заходу цьогоріч мали більше шансів погодитись на компроміс, тоді як минулого року, навпаки, ймовірність неприйняття територіальних поступок була вище саме у західних регіонах. Нове ставлення до територіальних поступок на Заході країни стало найбільш суттєвою зміною у порівнянні з динамікою інших факторів.

Фактори, що підвищують (ці фактори мають негативні значення) чи зменшують (ці фактори мають позитивні значення) ймовірність відмовитись від визнання Донбасу у повних межах Донецької і Луганської областей офіційною частиною Росії в обмін на те, щоб Росія припинила воєнні дії проти України та вивела війська з України.

Ймовірність погодитись на територіальні поступки була у 2024 році вищою у тих, хто згадав Донбас відповідаючи на питання про причини вторгнення Росії в Україну. "Звільнення Донбасу" є одним з головних наративів російської пропаганди. Слово "держава" відігравало прямо протилежну роль. Його використали у своїх відповідях ті, хто мав більше шансів відмовитись від територіальних поступок. Наголос на державі відрізняє виступи Зеленського від пов’язаних з війною промов інших політичних лідерів. Але в українських новинах про війну порівняно з висвітленням війни за кордоном він відсутній.

Вплив джерел інформації на ставлення респондента до територіальних поступок підтверджує значну роль пропаганди та контрпропаганди у формуванні поглядів на закінчення війни. Минулого року користувачі російських соціальних мереж та підписники російських Телеграм-каналів мали більше шансів погодитись на територіальні поступки для закінчення війни. Навпаки, аудиторія українського радіо та інтернет-видань була налаштована відносно більш рішуче.

Цього року українському уряду вдалося нейтралізувати вплив російських ЗМІ та соціальних мереж та підвищити ефективність "Єдиних новин" як важеля контрпропаганди. Ті, хто покладається у пошуках інформації про війну на телемарафон, тепер мають кращі шанси відкинути ідею територіальних компромісів.

На які з наступних джерел Ви найчастіше покладаєтеся у пошуках інформації про бойові дії з Росією?

Ця перемога на медійному полі бою може бути пірровою. Аудиторія "Єдиних новин" постійно зменшується. Минулого року на телебачення у пошуках новин покладались 64.8% українців, цього року – 51.1% (-13.7%). Це суттєво менше, ніж аудиторія українських Телеграм-каналів (75.3%, +3%), українських інтернет-видань (72.2%, +7.5%) та західних соціальних мереж (65.1%, +1.4%). Три найпопулярніші на сьогодні джерела інформації не впливають на ставлення українців до варіантів закінчення війни. Вони "нейтральні" з цієї точки зору.

Важке питання про варіанти закінчення війни українці сьогодні вирішують у більшості випадків незалежно від ЗМІ та уряду. Чи варто продовжувати відмовлятись від територіальних поступок навіть якщо через це війна триватиме довше, мобілізація буде більш масовою, і будуть загрози збереженню незалежності? Чи потрібно бути стійким, коли будь-які зусилля на національному рівні все одно недостатні для зміни геополітичного контексту?

Від відповіді на ці питання залежить ймовірність закінчення війни перемогою. Перемогою буде те, що українці погодяться вважати перемогою. Теж саме можна сказати про поразку чи "зраду". 

Тобто передумови для перемоги чи поразки закладаються перш за все у свідомості, і тільки після того створюються на полі бою та за столом для перемовин. Тому важкі питання варто ставити та обговорювати, не очікуючи, що відповіді на них з’являться спонтанно. Немає впевненості, що спонтанні відповіді не будуть несподіваними, і не тільки для уряду.

Антон Олійник