Мы должны учить детей как выжить: почему важен законопроект о "Защите Украины" в школах
Зі своїх 30 років – рік і три місяці я прожив у наметі на пластових таборах. Наприклад, коли мені було 16, потрібно було три дні жити в лісі майже без нічого. Я сам організував місце для ночівлі, готував і здобував їжу, палив вогонь з трьох сірників. Здавалося, що це гра, але потім сталася війна. Більшість з цивільних не думали воювати й не були готові до критичних ситуацій. Зараз ми живемо в час, коли готуватися до захисту України потрібно в тилу, адже тоді шансів на виживання набагато більше. Саме тому нам потрібно перезавантажити предмет Захисту України, щоб ще в школі учні були готові до життя в часі війни.
23 квітня в першому читанні був прийнятий законопроєкт #11092, – це стало першим кроком до того, коли кожен українець та українка з юного віку будуть знати, яке їх місце у захисті країни. Перш за все, цей закон покликаний впорядкувати нормативно-правову базу. Чинні законодавчі акти – це нормативні документи з 90-х, і розраховані вони на те, що ми готуємо в школі призовника.
Через це навчання учнів 10-11 класів складалося зі збору і розбору автомата, стройової підготовки й знання статуту ЗСУ. Ці знання важливі, але не дадуть можливості вижити, зреагувати на кризову ситуацію, чи допомогти ближньому.
Про що цей закон і для чого зміни в уроці Захист України?
24 лютого показало нам важливість готовності до випробувань. І те, як люди, які мали потрібні знання, краще реагували на виклики: долучалися до Сил Оборони чи волонтерства. Готовність дозволяла легше вирішити побутові питання в умовах, коли немає пального, харчів, зв’язку та інших звичних речей. Знати, як повестися, коли лунають вибухи чи поруч прилітає снаряд, як зменшити ризики поранень і допомагати тим, хто цього потребує.
Це все про готовність, а вона не береться нізвідки.
Готовність подбати про себе і про інших я отримав у підлітковому віці у Пласті. Ці навички здобувалися роками таборів та занять під проводом дорослих виховників. До слова, 19 травня Пласт проводить Благодійну Ватру, де спільними зусиллями буде збирати кошти на те, щоб 1200 нових дітей отримали можливість долучитися до організації. І це добре, коли громадські волонтерські організації беруть на себе частину того, що має забезпечити держава.
Але всіх дітей так не охопиш, особливо, коли маємо обмаль часу. Відтак реформа предмету "Захист України" – нагальна річ.
Читайте також: Жива пам'ять
Що зміниться?
Інфраструктура
Відверто, ми не маємо ресурсів, щоб забезпечити матеріальну базу для уроків у кожній школі, адже це потребує, як мінімум, просторого приміщення оснащеного тиром, навчальними макетами тощо. Тому маємо шукати шляхи оптимізації ресурсів.
Рішення – на базі окремих шкіл будуть створені ресурсні центри, де на ротаційній основі будуть навчатися учні 10-11 класів із навколишніх шкіл. Така практика вже існує і доводить свою ефективність. У сільських громадах школи будуть визначатися за зручністю довезення дітей шкільними автобусами. Важливо буде визначити розташування так, щоб ефективність центру була максимальною. Над цим триває робота.
Підхід до оцінювання
Розглянемо для прикладу стрілецьку підготовку. Точність стрільби не має бути єдиним визначальним критерієм для оцінки. Важливо також те, чи ти поводишся зі зброєю відповідно до правил: чи поклав палець на спусковий механізм, чи тримаєш зброю безпечно, тощо.
В реальному житті школяр чи школярка буде зіштовхуватися зі зброєю своїх батьків-ветеранів. Ця зброя, на жаль, не завжди буде в сейфах чи у безпечному місці. Маючи в руках заряджену зброю – знання, отримані на уроці Захисту України, мають дати розуміння відповідальності та наслідків.
Викладачі
Не рідко Захист України йшов у програмі за залишковим принципом. Вчителі праці, фізкультури чи інших предметів викладали його як додатковий у своїй вчительській практиці. Так не має бути в країні, яка вже одинадцятий рік бореться за свою незалежність.
Ресурсні центри матимуть викладачів на повну зайнятість і з гідною оплатою праці. Цими викладачами мають стати професіонали, які можуть поділитися справді якісними знаннями.
Зараз триває організація підготовки та переатестації тих вчителів, які сьогодні є вчителями Захисту України. Створена можливість і для ветеранів стати вчителями цього предмету.
Учні матимуть урок протягом цілого дня, що дозволить якісно охопити програмою та мінімізувати ротації учнів до ресурсних центрів.
Програма
Законопроєктом, що прийняли в першому читанні, визначено, що школі відбувається загальновійськова підготовка. Перш за все, це про ознайомлення, мотивацію та профорієнтацію.
Навчальний блок про технології, зокрема, дрони – не має на меті зробити з учня найефективнішого пілота. Головне – зацікавити, дати основи і розуміння цього напрямку.
Програма наповнюється блоками, що навчатимуть жити і бути ефективним під час війни.
Мова йде і про домедичну допомогу. Щоб після влучання ракети, чи будь-якого поранення, учень знав, як правильно поводитись у цій ситуації та міг надати першу домедичну допомогу. Мав і вмів правильно накласти турнікет, щоб зупинити критичну кровотечу.
Та один із найважливіших напрямків у оновленій програмі – це ідеологічна підготовка. Вміти стріляти – важливо, але ще важливіше, щоб кожен і кожна знали, в який бік та усвідомлювали, чому.
Для цього і потрібно оновити предмет "Захист України". Бути готовим захистити себе, родину, врятувати життя тим, хто цього потребує, і мати розуміння, яким чином ти можеш допомогти країні в часи війни. Для цього ресурсні центри, вчителі та інструктори, програма і нормативно-правова база у оновлених законах та підзаконних актах. Не для гри й симуляції, а для того, щоб кожен українець та українка знали, вміли, були готові.
Коли почнуть навчати Захисту України за оновленою програмою?
Ми не можемо собі дозволити рік на нормативне забезпечення, потім рік на програму, ще рік на інфраструктуру, а наостанок рік на підготовку викладачів. Для нас це неприпустимо довгий термін.
Всі ці процеси зараз відбуваються паралельно. В часі, коли приймаються зміни до законодавства, програма проходить фінальний етап затвердження на рівні Міністерства освіти та Міністерства оборони. Паралельно працює робоча група, яка готує навчальні матеріали необхідні для цієї програми.
Уряд вже виділив 1 мільярд 700 мільйонів гривень на оновлення предмета "Захист України", ці кошти розподілені по регіонах. 100 млн з них піде на підготовку вчителів, решта на матеріально-технічне забезпечення ресурсних центрів.
Ми очікуємо, що вже з вересня 2024 року багато шкіл зможуть закупити матеріали, підготувати простори, організувати ротації та працювати в межах нової програми.
Щодо повноцінного запуску в усіх школах країни, то він відбудеться з 2027 року, коли буде запущена Нова Українська Школа в 10-11 класах.
Читайте також: "Мій найбільший страх і завдання – щоб ціна, яку заплатили мої друзі, була не намарно" – Роман Лозинський
Замість підсумку
Ми з друзями-пластунами долучилися до Збройних Сил України в перші дні повномасштабного вторгнення і вже через місяць мали бойові завдання, зокрема на окупованій ворогом території.
Виконуючи бойове завдання ти повинен сфокусуватися на ньому і не відволікатися на побут. Пласт навчив мене бути готовим до викликів життя просто неба, у незручних побутових умовах. Шанс вижити в таких умовах зростає, якщо ти готовий до них і відповідно падає, якщо підготовка слаба.
Окрім таборів, у Пласті була ідеологічна підготовка, взаємодія в команді, досвід організації проєктів, який починається з 11 років.
І коли ти працюєш на війні в підрозділі, то і лідерство, і вміння взаємодіяти і виконувати чиїсь накази – дуже важливі в контексті твоєї ефективності.
Тому модель Пласту показова, в тому числі для шкіл. Адже Пласт дає розуміння, для чого тобі діяти, чому не виїхати з країни і не сховатися там від проблем, і для чого брати на себе відповідальність. Йти на війну, волонтерити, чи провадити будь-яку іншу важливу для країни діяльність. Усвідомити, де твоє місце у спільній праці на Перемогу України.
І я би дуже хотів, щоб схожу базову підготовку мала можливість отримати українська молодь. Щоб нові покоління були готовими настільки, що ворог не посміє знову розпочинати проти нас війну.
Роман Лозинський
