"Во всем виноваты украинцы": как Россия дискредитирует Украину и при чем тут "Майдан-3"
Тези, які поширювала російська пропаганда у березні, свідчать: Кремль, імовірно, втілює масштабний план підриву єдності українського суспільства.
Водночас Москва намагається використати теракт у торговому центрі "Крокус" із максимальною вигодою для себе, безпідставно звинувачуючи у масових вбивствах Україну.
Зовнішня політика Росії зводиться до спроб намалювати "червоні лінії" для Заходу, погроз розпочати Третю світову і брязкання ядерною зброєю. Також агресор формує антизахідну коаліцію, де Росія відігравала б основну роль.
ОПОРА продовжує досліджувати інформаційні операції Кремля проти України та наших союзників. Нижче розповідаємо про ключові російські наративи у березні, їх контекст і мету поширення
Кремль намагається розколоти українське суспільство
Після двох років війни рівень згуртованості українців зменшився, але досі залишається високим. За результатами опитування Київського міжнародного інституту соціології (29 листопада – 9 грудня 2023 року), 69% опитаних вважають, що українці поступово долають суперечності і стають все більш згуртованою політичною нацією.
Однак Росія не полишає спроб дестабілізувати українське суспільство, тому активізує інформаційно-психологічні спецоперації. Українська розвідка наголошує, що Росія розраховує розхитати ситуацію до червня, а кульмінації інформаційних атак варто очікувати вже в березні-травні.
Окупанти реалізовують свої плани через фінансування агентів впливу, лідерів суспільної думки в Україні й за кордоном, матеріали у ЗМІ, а також шляхом масового викупу телеграм-каналів та створення ботоферм у соцмережах. 166 млн дезінформаційних постів про Україну щотижня – про такі наслідки діяльності російських спецслужб повідомила українська РНБО.
Цю кремлівську спецоперацію умовно називають "Майдан-3". Втім, на основі аналізу риторики російської сторони у березні і військової активності агресора можна припустити, що вона може бути частиною більш масштабної кампанії.
Американське видання The Washington Post отримало доступ до російських документів, які розкривають масштаби дій Кремля. Замовником інформаційної кампанії американська газета назвала першого заступника керівника адміністрації президента РФ Сєрґєя Кірієнка, що також підтвердив речник українського ГУР Андрій Юсов. Джерела The Washington Post відзначають, що нова кампанія Росії складається з трьох напрямів: тиск на лінію фронту, атаки на інфраструктуру і дестабілізація українського суспільства.
Російські війська, попри величезні втрати, тиснуть на фронті. Особливо важка ситуація склалася на авдіївському напрямку. Однак українські сили припинили просування ворога, а лінію фронту стабілізували.
Разом з цим, агресор помітно посилив обстріли української інфраструктури, зокрема енергетичної, намагаючись створити масштабний блекаут. Тільки за тиждень, з 18 до 24 березня російські окупанти випустили по Україні майже 190 ракет різних типів та близько 140 "шахедів".
Окремо Росія зосередилася на розповсюдженні деструктивних наративів, що мають дезорієнтувати українське суспільство. Це тези про "зраду України західними партнерами", "корупцію в Україні", "нелегітимність української влади через непроведення виборів", "деморалізацію українських військ".
Російська сторона заявляє, що американці переводять левову частку асигнувань для України у кредити, щоб потім "тримати її на гачку". Мовляв, навіть лібералізацію торгівлі з ринком Європейського Союзу західні чиновники просувають саме для того, щоб "дати Києву можливість заробляти та розплачуватися з кредиторами".
Крім цього, агресор намагається просунути думку про те, що Захід зрадив Україну і прагне лише викачати з неї ресурси, а українці потрапили в "м’ясорубку", організовану задля збагачення корумпованого керівництва своєї країни. Мовляв, Україну заманили в західні "тенета", пообіцяли "прекрасне майбутнє", а потім "кинули".
"За багатомільярдні західні кредити, розкрадені українською владою з 2014 року, доведеться розплачуватися звичайним українцям. У Євросоюзі їм уже відкрито кажуть, що їхнє місце не в Європі, а на полі бою проти Росії", – сказала речниця МЗС РФ Марія Захарова.
Ба більше, у Кремлі стверджують, що Захід готовий окупувати Україну. "Вашингтон вбиває Україну", – "хвилюються" росіяни. Навіть Владімір Путін в інтерв’ю сказав, що якщо польські війська увійдуть в Україну, то вони нібито вже ніколи звідти не підуть.
Росія цілеспрямовано намагається посіяти зневіру українців до наших союзників, наполягаючи на їх "небажанні" надавати Україні військову допомогу. Тут можна прослідкувати посилення шаблонного наративу про "війну до останнього українця" – нібито Захід воює руками громадян України. Автором цієї "формули" в Москві називають американського сенатора Ліндсі Грема. Його слова під час візиту в Київ перекрутили і звели до того, що він нібито вимагав посилити мобілізацію та відправити більше людей на фронт.
Також невідомі російські діячі телефонують родичам українських військовополонених і стверджують, що керівництво України перешкоджає поверненню їх з полону. Імовірно, це теж відбувається в межах інформаційної кампанії "Майдан-3", аби посіяти внутрішнє невдоволення в Україні і вбити клин між цивільним населенням і військово-політичним керівництвом.
Іншим напрямком російського плану стала дискредитація українського політикуму. Росіяни брешуть про тотальну втечу українських чиновників та дипломатів, які начебто їдуть у закордонні відрядження й не повертаються в Україну.
Крім того, в Москві підкреслюють, що після 21 травня Володимир Зеленський перестане бути легітимним Президентом "відповідно до Конституції України", адже він одноосібно "скасував президентські вибори". Громадянська мережа ОПОРА детально пояснювала, чому проводити вибори під час воєнного стану неможливо, а російські наративи про нелегітимність влади в Україні є нікчемними.
Як бачимо, Росія обирає для інформаційних операцій напрямки, які українці вважають пріоритетними для перемоги у війні. І справді, за результатами опитування, проведеного Соціологічною групою "Рейтинг", необхідними умовами для подолання ворога респонденти назвали збільшення кількості зброї, подолання корупції та згуртованість суспільства.
Читайте також: П'ята річниця інавгурації президента: чи втратить глава держави легітимність
Масові жертви в "Крокусі". Навіщо Кремлю "український слід"?
Чимало уваги в російській пропаганді завжди приділяли формуванню образу України як терористичної держави. Апогеєм цієї кампанії стало масове вбивство росіян у підмосковному Красногорську.
Увечері 22 березня в концертному залі Crocus City Hall сталася стрілянина. Кілька озброєних чоловіків відкрили вогонь по відвідувачах закладу та підпалили будівлю, вбивши близько 140 людей. Зрештою, за повідомленням силовиків, причетних до вбивств затримали. Пізніше офіційні особи заявили, що жоден із безпосередніх нападників не є громадянином Росії.
Утім, доки організаторів масових вбивств шукають, російські спецслужби вже очікувано почали знаходити в інциденті "український слід".
Нині можна виокремити кілька озвучених версій. Перша з них (її просуває переважно українська сторона) полягає в причетності Кремля до вбивства людей із політичною метою. Це не фантастично, зважаючи на величезний досвід Путіна у здійсненні кривавих спецоперацій проти свого народу. До "послужного списку" диктатора відносять вибухи житлових будинків у 1999 році, облогу школи в Беслані у 2004 році, терористичний акт в Норд-Ості, вбивства опозиційних політиків тощо.
Друга версія вказує на причетність терористичного угрупування "Ісламська держава", також відомого як "Ісламська держава провінції Хорасан" ("ІД-Хорасан" або ІДІЛ-К). ІДІЛ взяла на себе відповідальність за скоєний злочин, що також підтвердили Сполучені Штати. Ба більше, США ще 8 березня публічно оприлюднили інформацію про загрози теракту в Росії та попередили російську владу про можливий напад. Також французький президент Емманюель Макрон повідомив, що протягом останніх місяців те саме терористичне угрупування намагалося здійснити кілька атак на Францію.
За третьою версією, Росія заздалегідь знала про підготовку терористичної операції в Підмосков'ї, але свідомо допустила її. Українська розвідка пояснює: в Кремлі дозволили цей теракт або через "боротьбу веж впливу", або через намагання створити контрольований хаос і помилки в оцінюванні його масштабів.
Хоча жодних ознак причетності України до інциденту в "Крокусі" немає, Росія старанно намагається хоч якось приплести до теракту "український слід" і довести причетність до трагеді Заходу. Спочатку російська сторона заявила, що нападники рухалися до кордону з Україною, де їм начебто забезпечили "коридор". Згодом самопроголошений президент Білорусі Лукашенко спростував цю версію, зазначивши, що попередньо нападники прямували до білоруського кордону. Втім, перетнути український кордон з Росією чи Білоруссю практично неможливо через активні бойові дії та насиченість території російськими силовиками.
Згодом російський Слідчий комітет заявив, що виконавцям теракту нібито надходили кошти з території України. Однак, як пишуть російські опозиційні видання, ці грошові транзакції не можуть бути доказом причетності Києва. Ба навіть частина найближчого оточення кремлівського лідера не вірить у долученість України до організації теракту.
Натомість МЗС Росії передало Україні вимоги негайно арештувати і видати всіх "причетних" до різноманітних терактів проти росіян, зокрема голову СБУ Василія Малюка.
Варто зауважити, що Росія готувала підґрунтя для звинувачень України у тероризмі ще задовго до подій в "Крокусі". Зокрема, Кремль зазначав, що Вашингтон допомагав готувати українських шпигунів на територіях зі "значною присутністю росіян", а також закликав Штати вжити заходів, щоб наша країна "відмовилась від терористичної активності".
Потім кремлівська дезінформація продукувала ще більше нісенітниць, вказуючи на причетність Заходу до теракту. Москва швидко оприлюднила історичний екскурс про те, як американці "доклали руки" до створення "Аль-Каїди" та ІДІЛу, аби сіяти "керований хаос" та "перекроювати світопорядок руками терористів".
Росія також відкрито прирівняла Україну до терористичних угрупувань, де США нібито роками вкладалася в розвиток екстремізму та націоналізму. Тобто Росія намагається зобразити українців як терористів, а Захід – як спонсора тероризму.
"Це злодіяння може бути лише ланкою у цілій серії спроб тих, хто з 2014 року воює з нашою країною руками неонацистського київського режиму", – промовив Владімір Путін на зустрічі з силовиками.
Так Москва намагається отримати максимальну користь для себе в контексті розв’язаної війни. Створення "димової завіси" навколо інциденту дає агресору можливість і далі виправдовувати розпочате вторгнення, а також об’єднати росіян. Все це Путін зможе використати у випадку оголошення чергової мобілізації. Зокрема, речник Кремля Дмітрій Пєсков у день теракту в "Крокусі" заявив, що Росія перебуває у стані війни.
Крім цього, через "причетність" України російська влада намагається виправдати провальну некомпетентність своїх спецслужб, які не змогли запобігти діям терористів та оперативно відреагувати на вбивства.
Ба більше, події у "Крокусі" можуть стати приводом для інтенсифікації загарбницької війни, зокрема "ударів помсти", яких уже неодноразово завдавали російські війська.
Водночас цей теракт частково відводить увагу від зухвалих обстрілів України і терористичної сутності російської держави, яка намагається вдавати жертву і перескерувати світові зусилля на боротьбу з тероризмом. Для цього російське МЗС фактично в реальному часі вело підрахунок: хто, як і коли засудив убивства в "Крокусі" та співчував Росії.
Приміром, Москві не сподобалася перша версія "засуджень" Генсека ООН Антоніу Гутерреша, яку росіяни назвалм слабкою. А відсутність реакції Ради Європи взагалі викликала істерику російського МЗС. Уважно Кремль фіксував і кожну реакцію західних політиків, постійно нагадуючи їм, що вони дають зброю "терористичному режиму" в Україні.
Хаотичність заяв Кремля свідчить, що влада РФ, вочевидь, ще не до кінця узгодила свої наративи. Аналітики ISW вважають, що Кремль ігнорує очевидну загрозу, яку становлять операції ІДІЛу на території Росії для внутрішньої безпеки та її цивільного населення. Крім того, не відомо, наскільки масові вбивства руками радикальних ісламістів можуть розпалити міжнаціональну ворожнечу в Росії, яка є багатонаціональною та багатоконфесійною країною.
Москва мріє про антизахідну коаліцію та намагається нав’язати "червоні лінії"
Кремль продовжує формувати коаліцію тоталітарних і авторитарних держав на противагу Заходу. Потенційні її члени – це країни, вороже налаштовані до Сполучених Штатів та їхніх союзників, передусім КНДР. Співпраця з нею вже дала певні плоди для Росії. В обмін на російські технології режим Кім Чен Ина відправляє балістичні ракети та артилерійські боєприпаси, як Кремль уже використовує для війни в Україні.
Не менш важливу роль у цій коаліції відіграють Іран та Китай. Якщо перший підтримує Росію військово, то Піднебесна (принаймні офіційно) поки що цього не робить. Однак Пекін підтримує Москву на рівні заяв про "колективний Захід" та розпалювання ворожнечі у певних регіонах. Це стало однією з тем розмови заступника міністра закордонних справ РФ та спеціального представника Китаю у справах Корейського півострова.
Дещо раніше, схожу тезу озвучив Владімір Путін під час звернення до Федеральних зборів. Щоправда, наратив стосувався безпекової ситуації в Європі: "Дії США та їхніх сателітів фактично призвели до демонтажу системи європейської безпеки. Це породжує ризики для всіх" – промовив Путін
Крім цього, Росія намагається схилити на свій бік й інші країни, зокрема в Африці, і робить це у доволі специфічній манері, називаючи себе жертвою і звинувачуючи Захід у неоколоніалізмі. У заявах офіційних осіб РФ звучать наративи про "приниження росіян у світі", "заборону спілкуватися російською", а також те, що Україна – це насправді проєкт "антиросія", покликаний стримувати Російську Федерацію.
Також росіяни розповідають про формування нового світоустрою, де перевага надається національним інтересам інших країн, а не "інтересам США як світового гегемона". Звісно, "архітекторами" нового світу Росія називає себе та Китай, який має стати новим "центром"
Додатковим інформаційним треком путінського режиму стали спроби сформувати "червоні лінії" для Заходу. На тлі опубліковних росіянами розмов офіцерів Повітряних сил Німеччини та дискусій у Франції й інших країнах щодо можливості скерування військ в Україну російські пропагандисти намагаються максимально шантажувати європейців.
Кремль знову посилається на історичні "уроки": нібито спроби створити єдиний антиросійський блок ніколи не закінчувалися для Європи добре. "Парижу необхідно пам'ятати важливу річ: вони вважатимуться законною і навіть пріоритетною метою наших сил. Можливо, настав час дати собі чесну відповідь: що для вас дорожче – життя та благополуччя власних громадян чи марення про послаблення Росії?" – сказав на Радбезі ООН Васілій Нєбєнзя.
Користуючись демократичністю країн Європи і, як наслідок, електоральною залежністю політиків, путінська влада посилила погрози щодо втягнення європейського населення у Третю світову війну та ризики застосування ядерного озброєння. Утім, військові аналітики вважають, що Путін і російські офіційні особи посилаються на ядерні загрози лише для того, щоб вселити страх у західну аудиторію.
Зокрема, російські політики наводять результати "опитування", згідно з яким 60% французів нібито вважають, що Макрон надто далеко зайшов у підтриці Києва, а Франція не повинна наражатися на ризик прямого конфлікту з Росією. Водночас рупори Кремля намагаються донести, що французька влада не проти підвищити ступінь своєї залученості в конфлікт.
Аналогічна ситуація складається з переданням німецьких ракет Taurus Україні. Після оприлюднення розмови німецьких офіцерів про гіпотетичну передачу цих далекобійних ракет та механізми їх застосування Росія розгорнула неабияку інформаційну атаку на німецьку владу. Зокрема, Держдума звернулася до Бундестагу з закликом не втягувати Німеччину в збройний конфлікт "на боці нацистського українського режиму".
Виходить, що путінському режиму справді лячно від гіпотетичної перспективи відправки західних військ в Україну та надання ракет Taurus, які змогли б зруйнувати один із символів путінського режиму – Кримський міст. Шляхом відкритих погроз путінська влада намагається змусити західні демократії боятись "ескалації" та малює чергові "червоні лінії".
Утім, зважаючи на дані розвідувальної спільноти США, станом на зараз Владімір Путін, найімовірніше, не хоче прямої конфронтації з НАТО й обмежується асиметричними заходами. Тож Москва продовжує застосовувати усі доступні ресурси для підриву впливу Заходу, послаблення єдності українських союзників та їх залякування.
