Стратегии российской пропаганды: как это у них работает
Велике дослідження каналів комунікації, типових сценаріїв та улюблених прийомів, які використовує Росія під час повномасштабного вторгнення в кирилічному сегменті соцмереж.
Спочатку інформаційна війна для багатьох українців зводилася до того, що треба спростовувати російські фейки. Пізніше модною стала абревіатура ІПСО: інформаційно-психологічні спеціальні операції. Однак уявіть собі війну, в якій працюють тільки Сили спецоперацій, і зовсім не залучаються артилерія, бронетехніка, авіація та інші підрозділи? Це тягне максимум на партизанську боротьбу. А отже, потрібно вивчати стратегію російської пропаганди, в якій застосовуються всі "роди інформаційних військ".
CAT-UA за підтримки CRDF GLOBAL INFORMATION провели детальне дослідження тем, які активно розганялися через російські пропагандистські ресурси. Більшість із них містили брехню, але також вони вибудовували велику історію про Україну та її війну – тобто, стратегічний наратив.
Таких тем ми відібрали шість: заперечення злочинів росіян у Бучі; негатив про українських біженців та внутрішньо переміщених осіб; фейки про продаж українських дітей; знищення західної зброї в Україні; перепродаж цієї зброї Україною; хвороба Володимира Зеленського. Щодо кожної з цих тем ми зібрали, по-перше, ті повідомлення у соцмережах, які мали найбільше охоплення, а, по-друге, ті, які багато разів поширювалися з однаковим текстом, а отже, є або вірусними повідомленнями, або ж поширювалися мережами ботів.
Ми порахували найпопулярніші меседжі, аргументи, визначили цитованих спікерів, задіяні акаунти тощо – словом, все, що свідчить про стратегію дезінформації.
З повним дослідженням можна ознайомитися тут.
- Інформаційна логістика, або ж канали поширення пропаганди
Велика мережа Путінської брехні неоднорідна: вона має декілька "секторів", які лише частково один з одним перетинаються. І зазвичай одна інформаційна кампанія розганяється переважно в одній такій мережі, а інші або зовсім мовчать, або лише трохи підхоплюють поширене "колегами".
Найчастіше ми бачимо інформаційні кампанії, які розкручуються на російському телебаченні, а в соцмережах – через акаунти топпропагандистів на кшталт Соловйова. Вони відносно "респектабельні", і навіть зазвичай намагаються імітувати дотримання журналістських практик. Принаймні, посилатися на якесь джерело, а не просто заявляти щось голослівно.
Інша дуже впливова мережа – російські "патріотичні мілітарі-блогери" та "воєнкори". Ця спільнота різношерста, і не завжди слухається команд, особливо так було до "бунту" Пригожина. Але дуже часто помітно, як ці ресурси разом беруться за розгін якогось воєнного фейку. Їхні кампанії мають дещо менше охоплення, але зате добре "пригодовану", а не випадкову авдиторію.
Часто до поширення пропаганди долучаються "опозиційні", "ліберальні" російські медіа, зокрема ті, що працюють з-за кордону. Вони нібито подають інформацію "за стандартами", і дають можливість "висловитися обом сторонам", тобто, цитують не лише російських, але й українських спікерів. Проте, однозначного засудження путінської брехні у них не помітно, а отже, вони сприяють розповсюдженню шкідливих меседжів.
Нарешті, найменше охоплення – у мереж анонімних акаунтів, через яких зливаються відверті фейки: такі мережі озвучують дуже екзотичні меседжі, від яких відмовляються "поважні" пропагандисти, на зразок фейку про те, що нібито організація "Лікарі без кордонів" причетна до торгівлі людьми.
Кожна з цих пропагандистських "вертикалей" має свої, більш або менш розвинені, мережі ботів у різних країнах. Однак не завжди їх застосовує: є кампанії, які майже цілком обходяться без ботоферм. Найчастіше це ті, які запускаються через мейнстрімних пропагандистів. Інколи ботоферми досить оригінальні: наприклад, тематичні сторінки в "Одноклассніках", які пишуть про рукоділля, рецепти тощо, однак усі одночасно поширюють фейкові новини про війну.
Але це все мережі, орієнтовані в основному на Росію або на закоханих у неї по вуха громадян інших країн, у тому числі України. А є й окремі мережі поширення інформації в інших державах. Наприклад, в Україні є цілих три пропагандистські структури, які часто запускають окремі одне від одного кампанії.
По-перше, це канали, які працюють на окуповані території, і їх порівняно мало читають на підконтрольних уряду частинах України.
По-друге, це псевдопатріотичні українські чи псевдо-проукраїнські користувачі: від Ю. Швеця, якого YouTube не обмежує, на відміну від відкритих пропагандистів, до блогерів, які позиціонують себе як прихильні до "Європейської солідарності", однак насправді такими не є. У цієї спільноти є власні псевдопатріотичні ботоферми у Facebook, і цей інструмент переважно лає українську владу з використанням російських меседжів. Наприклад, так було у темі контрабанди зброї, яка, як писали боти, "сварить нас із Заходом".
По-третє, проросійські головні канали в Україні на зразок "Резидента", "Легитимного" та інших, що використовують меседжі, схожі на патріотичний сегмент, і схильні посилатися на західні джерела. Авдиторія таких каналів досить обмежена, і значне охоплення для своїх меседжів вони отримують перш за все завдяки постійним їхнім повторам.
Та все одно, в кирилічному сегменті найбільше охоплення будь-яка російська кампанія має всередині Росії. Ми не зафіксували жодної теми, яку би вони спрямовували винятково на Україну, Білорусь або Молдову: насамперед вони брешуть власним громадянам.
Охоплення російської пропаганди, особливо її "респектабельного" сегменту, дуже постраждало від обмежень, які запровадили західні платформи. На початку 2022 російські топбрехуни отримували шалене охоплення та YouTube, зокрема через канали державних медіа, таких як RT або Росія 1. Однак після літа 2022 і Google, і Meta, і інші західні компанії почали обмежувати або видаляти такі акаунти, і для пропагандистів більш ефективним виявилося своє власне "болото": Telegram, ВК та ОК. Часом TikTok. Західні платформи використовуються зрідка, і в основному для західної або української російськомовних авдиторій.
До речі, про інші країни. Імовірно, існує структура, яка планує російські кампанії одночасно в різних державах, підбираючи для кожної специфічні аргументи. Про це свідчить той факт, що часто однакові меседжі в різних країнах запускаються одночасно. Наприклад, про "невдячність українських біженців" майже синхронно почали говорити в Молдові та Німеччині, однак на різних "прикладах".
"Стать" ботів російська пропаганда зазвичай використовує відповідно до гендерних стереотипів. Якщо потрібні емоційні дописи на гуманітарні теми – залучають "жіночі" акаунти. Чоловічі частіше пишуть про геополітичні та військові міркування у форматі "диванної експертизи".
Читайте також: Канібали-лектори. Як Росія готує дітей до майбутніх нападів на Україну
- Набої для інформаційної зброї, або ж улюблений контент пропагандистів
Тепер поглянемо, які ж інформаційні набої використовують росіяни проти своїх та чужих громадян.
Закономірно, що теми пропаганди змінюються разом із російським стратегічним наративом. Якщо у перші місяці повномасштабної війни, коли росіяни були впевнені у перемозі, вони в основному говорили про гуманітарні питання (міграційні потоки, заперечення цивільних жертв у Бучі), то згодом порядок денний сконцентрувався на військово-політичних питаннях (стан здоров’я В. Зеленського, контрабанда західної зброї Україною); зрештою, 2023 року особливо сфокусувавшись на західній зброї після перших постачань Patriot.
Пропаганда побудована більшою мірою на негативних емоціях. Позитивні ж є радше винятком, а саме, радість переважала тільки в кейсі про нібито знищені російськими ударами Himars’и та Patriot’и. А загалом найпоширеніша емоція – це гнів, який має мобілізувати росіян на боротьбу. Також дуже поширені демобілізуючі негативні емоції: зневага та відраза (справді, хіба можна гніватися на якихось українців, лише зневажати) а також тривога і страх (переважно коли меседжі були спрямовані на західну авдиторію, яку лякали наслідками війни).
Змішування правди і брехні: класичний прийом використовується майже завжди. Звісно, існують кампанії, цілком побудовані на фейках: такими були, наприклад, розгони інформації про те, що Володимир Зеленський смертельно хворий. Однак такі вкиди не стають масовими.
А для дійсно масштабних кампаній росіяни зазвичай змішують правду і неправду, особливо в кейсах, які мають вплинути і на західну авдиторію. Так, наприклад, було з фейками про те, що українські біженці потерпають від торгівлі людьми: за основу кампанії бралися якісь поодинокі випадки чи просто занепокоєні звіти міжнародних організацій – мовляв, така проблема в нинішніх умовах можлива – і просувалася думка, що це явище вже зараз масово поширене.
Саме в таких випадках, до речі, російська пропаганда залучає західних спікерів: наприклад, метою французького "волонтера" Адріана Боке було переконати перш за все європейських глядачів, нібито трагедія в Бучі – постановка. А якщо теми в основному націляються на росіян, то нерідко обмежуються лише російськими спікерами.
Із "великих" тем поступово складаються наративи. Адже спочатку пропагандисти розвивають ці теми заради них самих, а потім, коли авдиторія звикає до такого "знання", на нього вже посилаються як на факт в інших кампаніях. Так було з меседжами про те, що нібито Зеленський хворий, або наркоман. На початку війни ця тема була самоціллю: авдиторію привчали до думки, що українсткий президент – недієздатний. Пізніше це "знання" уже використовувалося як відправна точка: оскільки росіяни вірили в ту або ту хворобу Зеленського, то, посилаючись на цей аргумент, їх не важко було переконати, що Захід невдоволений українським контрнаступом, і готується змістити президента. Також цю тему як потенційно клікбейтну використовували різні діячі для самореклами – наприклад, показуючи, які вони експерти в діагностиці хвороб за відео.
Типові стратегії
- Авральна реакція на кризу включає створення хаосу. Перша частина кампанії щодо злочинів у Бучі була покликана швидко відреагувати на шквал української і західної критики, і застосувала найдоступніші і найдешевші онлайн-інструменти: лідерів думок у Telegram, а також бот-атаки через акаунти, що залучили авдиторію на неполітичних темах.
Меседжі для цього етапу використовувалися якнайрізноманітніші, включаючи взаємозаперечні. Імовірно, це робилося заради того, щоб ускладнити підтримку будь-якої з версій, включаючи правдиву. Тези були хаотично аргументовані досить голослівними аргументами та змонтованими відеокадрами.
Така сама стратегія використовується і в найменш вірогідних, а отже, "дешевих" темах, як-от з хворобою Зеленського. Розповідь про це була сукупністю дуже різних версій, часто взаємовиключних, які проте разом вони формували цілісний наратив про недієздатність українського президента: мовляв, якою б не була справжня причина, результат незмінний. Так часто працюють чутки в традиційному суспільстві, які розростаються з одного джерела, яке поширювачі надто прикрашають.
- Якщо є можливість добре все підготувати, користуються консервативнішими кампаніями. Друга частина атаки щодо Бучі була набагато краще продуманою. Помітно було, що вона готувалася ретельно, і відповідав за неї відомий пропагандист Соловйов. Вона фокусувалася довкола слів французького журналіста Боке, який свідчив про постановочність трагедії в Бучі. Виступ у французькому медіа був дуже активно підхоплений російськими ресурсами Соловйова, і набагато слабше поширений топ-блогерами або бот-мережами. Версія Боке була новою: її не використовували під час першої хвилі атаки. Аргументація в цьому випадку була набагато більш цілісною, і не використовувала суперечностей.
- Деякі "улюблені" теми роспропаганди дають інфоприводи для численних окремих, дуже різноманітних кампаній. Існують теми, як-от щодо українських біженців та ВПО або щодо торгівлі українськими дітьми, які у російській пропаганді використовуються для просування інших наративів для різних авдиторій. У першій із названих тем, наприклад: для Росії показували, що їхня держава дбає про біженців; для України – агітували їхати до Росії, а не до Європи, налаштовували на злиденне життя в ЄС; для західних країн – розсварювали місцевих мешканців з українцями, а також переконували, що настала гуманітарна криза.
Отже, суперечливі меседжі тут були не для того, аби посіяти хаос, а просто через націлювання на різні авдиторії. Для різного середовища залучалися також різні спікери, різні емоції, різні платформи соціальних мереж (наприклад, для українців у Польщі – Фейсбук, а для українців, що можуть виїхати до РФ – "Однокласнікі" та "Вконтактє").
Схожим чином використовувалася і тема торгівлі українськими дітьми: під час битви за Бахмут, запускаючи меседжі про педофілів і трансплантологів, які купують українських дітей, намагалися переконати місцеве населення дочекатися приходу військових РФ і не виїздити на Захід. Нерідко ця тема використовувалася і для самореклами: так робив голова держдуми В. Володін. А найбільша хвиля активності пропагандистів у цій темі почалася після оголошення ордеру на арешт Путіна судом у Гаазі – імовірно, з метою відволікти від цього увагу і виставити опонентів гіршими.
- Топ-спікери залучаються лише до найважливіших кампаній, і, як правило, з достатніми доказами. Так було під час кампанії про нібито знищення системи Patriot, коли до комунікації були залучені всі можливі канали. Такі теми розгортаються найбільш технологічно, за принципом "розпалювання інтересу".
Типовий фейк про знищення в Україні чергової одиниці західної зброї – Himars, Ceasar абощо – запускався так: перші повідомлення про це з’являлися у мережі російських провоєнних телеграм-каналів. Це підігрівало інтерес до чергового брифінгу міноборони Росії, де така інформація як правило підтверджувалася. А вже підсумки цих брифінгів додатково популяризувалися через близькі до Міноборони медіа, а також мережею ботоферм.
Коли ж з’явилося відео, що частково підтверджувало певне пошкодження Patriot, наведеною вище схемою не обмежилися: про це захотів висловитися навіть Путін. Його заяви вже тиражувалися більш звичними каналами. Помітно, що президент РФ часто озвучує ті меседжі, які вже "відтестовані" спікерами нижчого рівня, і з’ясовано, що авдиторія на них реагує добре.
- Міжнародні кампанії стають успішними, коли можна послатися на заяви поважних інституцій і спікерів, принаймні фейкові. Перші потуги російської пропаганди поширити на Заході меседж про те, що нібито Україна активно перепродає західну зброю, були у березні-квітні 2022, і не мали помітного успіху. Автори посилалися на анонімні джерела або взагалі ні на що. А значного охоплення вдалося досягнути лише згодом, завдяки розкрутці і перебільшенню заяв євроінституцій на цю тему, які потім були спростовані. Схожу риторику поширювала конгресменка В. Спартц, чиї цитати досягли навіть російського опозиційного та проукраїнського сегментів соцмереж.
Артем Захарченко та аналітики ГО CAT-UA: Олексій Півторак, Євген Лузан, Юлія Максимцова, Ангеліка Мачула, Марина Фурсенко, Валерія Молоціян, Кристина Шостакова
