10 итогов за два года войны

1. Динаміка змін і швидкість воєнних подій відбуваються в темпі ніким не очікуваному і не прогнозованому. Від 24.02.2022 ми пройшли щонайменше три етапи: війна маневрового характеру, перехід до позиційного протистояння і гібридна війна, яка поєднує новітні технології і конвенційні практики минулого століття. На сьогодні маємо перехід до четвертої фази – накопичення спроможностей – перебудова і зосередження. 
2. Горизонт прогнозування зменшується до розмірів повної невизначеності. Значення має тільки швидкість і реактивність обробки інформації. Ефективнішим стає той, хто за одиницю часу аналізує більше даних, ухвалює рішення і має механізми їх реалізації. Програмні продукти, інстальовані в бойові реалії, стають абсолютно невід’ємною частиною війни. Україна створила і провела фронтові випробування абсолютно унікальних програмних розробок, які стануть основою для воєн майбутнього і української перемоги натепер. 
3. Використання Силами оборони України різноманітних безпілотних систем – це новація і революція у військовій справі. Статути збройних сил, підручники і стратегічні документи військового планування всіх країн світу будуть переписані з урахуванням українського досвіду. Українські військові виступили піонерами масованого і системного використання БПЛа в умовах повномасштабної війни. Наш досвід є безпрецедентним, предметом актуального інтересу і вивчення.
4. Україна чесністю і відкритістю у взаєминах з партнерами завоювала їхню довіру в питаннях передання Силам оборони раніше "табуйованих" типів і видів озброєнь. Ніякі російські фейки про начебто потрапляння зброї союзників близькосхідним терористам, наркомафії або її перепродаж на чорному ринку – нісенітниця, не змогли підірвати цю довіру. Всі перевірки, проведені партнерами, підтвердили використання Україною західної допомоги за призначенням. Жодного патрона не пішло на ліво, всі полетіли в напрямку російського камуфльованого біоматеріалу. В результаті, фактично, союзники зняли будь-які обмеження на номенклатуру військових поставок.
5. Чутки про "смерть" українського військово-промислового комплексу виявилися надто перебільшеними. Привіт "солодкій парочці", кисільово-соловйову, регулярно передають українські "Богдани", "Корсари", "Нептуни", морські дрони "SeaBaby", FPV-дрони, снайперська гвинтівка UAR-10 і ще сотні інших смертельних видів озброєння з маркуванням "Made in Ukraine". Після перших потрясінь, пов’язаних із ракетними ударами, захопленнями територій, втратами промислових потужностей і кадрів, українські виробники створили справжнє чудо. В умовах російської ракетної досяжності і можливості ураження всієї території держави були побудовані нові технологічні комплекси, часто верстати встановлювали просто під відкритим небом. Проте державне замовлення виконується! 
6. Прискореними темпами йде освоєння українськими військовими техніки, яка стоїть на озброєнні країн – членів НАТО. Те, про що ми і мріяти не могли на початку 2022 року, стало реальністю зараз: зенітно-ракетні комплекси "Patriot", IRIS-T, NASAMS, реактивна система HIMARS, танки "Abrams", "Leopard" (згодом буде і F-16) і десятки інших найменувань стали синонімами гарних новин, – зброя, яка проходить не полігонне, а реальне випробування, і військові, які набувають не теоретичний, а практичний досвід. Українська армія зразка 2024 року – це армія в рази сильніша і досвідченіша. Поступово ми створюємо армію визволення і армію помсти – процес, який ніщо не може зупинити.
7. На міжнародному треку, завдячуючи зусиллям українського Президента, українських дипломатів і багатьох інших, залучених до процесів людей, системно і послідовно викристалізовується вектор безпекових гарантій, які стануть основую майбутніх союзів і міждержавних об’єднань. Війна в Україні змінює Європу і світ. Європа повертається, вона мобілізується і зосереджується, струшує із себе розслабленість і сонливість. І це європейське пробудження багато кому не сподобається, особливо, коли в її складі буде молода, озброєна і загартована війною Українська держава. 
8. В Європі і в країнах демократії відбулися фундаментальні зрушення в переоцінці місця та ролі росії в сучасному світі. В цьому напрямку було пройдено значний шлях, значення, якого не варто недооцінювати. Від надій щодо можливостей демократичної трансформації рф до прийняття путінської версії "суверенного авторитаризму" з меркантильним розрахунком на високомаржинальне співробітництво. Від першого страху від подій анексії Криму до звичної позиції умиротворення агресора і нарощування об’ємів закупівлі російського газу і нафти.Від шоку початку війни проти України і до усвідомлення росії, як стратегічної, довготривалої і екзистенційної загрози.
9. Європа отримала можливість переконатися у краху роздутого міфу про військову "велич і силу" росії, але одночасно сама переконалася, що у потенційному конфлікті з росією є легкою здобиччю і може почуватися в безпеці тільки завдячуючи парасольці Сполучених Штатів. Цей висновок, який для себе зробили європейські еліти з огляду на турбулентні процеси в США, будуть мати довготривалі стратегічні наслідки. Стає зрозумілим, що російська агресія проти України – це не локальний регіональний конфлікт, а виклик всьому Заходу. Тому, так чи інакше, Європа почала готуватися до війни, а це позитивний сигнал для України. 
10. Український Крим і Чорне море – сенсація війни. "Чорний дельфін" для росіян, показовий, неочікуваний і абсолютно ніким не прогнозований результат бойових дій Сил оборони України. 30 % знищеного чорноморського флоту вмф на росії – яскравий приклад нових технологій і сучасних тактик. До того ж – це прогноз майбутнього і попередження сучасності; тим, хто закликає врахувати "реалії на землі" – не забувайте озирнутися на "реалії на воді", а згодом на "реалії в повітрі"…а про нашу землю ми не забудемо.  

У кожного є моменти розпачу і зневіри, коли, здається, немає сил і все тоне в мороку... Але настає ранок, сходить сонце і знову повертається енергія й наснага до боротьби. Нам усім варто згадувати про те, який величезний шлях ми пройшли – від прощання з нами, як незалежною державою у 2022 році, до надії на нас, як на країну, яка в змозі поховати останню колоніальну недодреждаву світу у 2024 році.

До того ж ми маємо пам’ятати завдяки кому це стало можливим – українському солдатові в окопі, який несе на собі весь основний тягар Великої війни, без крові і поту якого картина майбутнього була б зовсім іншою. І в цьому світі могло б не бути багатьох із нас, тих, хто зараз читає цей текст; не було б України, і всього світу, якщо б безумна потвора, завоювавши Україну, не зупинилася, пішла би далі… а вона б пішла… і ця загроза не зникає…

Низький уклін нашим захисникам і захисницям!

Олексій Данілов, секретар РНБО України