На кого Кремль перекладывает ответственность за убийство Навального и что думают "хорошие россияне"

16 лютого Федеральна служба виконання покарань РФ повідомила про смерть Алєксєя Навального у виправній колонії. 

Для українців Навальний – доволі суперечлива фігура. З одного боку, він критикував режим Путіна, а з іншого – підігрував риториці Кремля про Україну. Для Заходу ж, який одвічно намагається знайти "хороших росіян", аби побудувати політичний діалог, він був символом опозиції й найбільшою загрозою для нинішнього авторитарного режиму. Ймовірно, що і в Кремлі Навального вважали небезпечним. Спершу його не допустили до виборів, потім спробували вбити, а згодом посадили у в'язницю, з якої йому не вдалося вийти живим. 

Вбивство або доведення до смерті "опозиційного" політика вчергове продемонструвало, що Росія – давно не демократія, а путінський режим страшенно боїться втратити контроль над політичним процесом. 

Відтак, Кремль копіює тактику гітлерівської Німеччини й очищує внутрішнє політичне поле від уявних "ворогів".

Що кажуть в Кремлі

Західна спільнота повністю переклала відповідальність за смерть Навального на російський режим, висловлюючи занепокоєння, що вбивство опозиціонера вчергове дасть диктатору відчути свою безкарність і непереможність.  

У Кремлі ж прагнули мінімізувати шкідливий для свого іміджу вплив смерті Навального, передусім надаючи їй щобільшої буденності. У Раді Федерації назвали заявили про "нещасний випадок": мовляв, "шкодити здоров’ю" Навального не було жодного сенсу. Своєю чергою прессекретар Путіна Дмітрій Пєсков закликав дотриматись усіх "процедур" і дочекатися висновків медиків.

Водночас російська пропаганда почала перекладати відповідальність за смерть опозиціонера на… "колективний Захід". Кремль обрав тактику інформаційних атак, які би пропорційно до західних звинувачень викривали нібито зацікавленість Заходу у смерті Навального.

Наприклад, депутат Держдуми Міхаїл Дєлягін звинуватив у вбивстві "західну спецуру", додавши, що Навальний міг бути сакральною жертвою, необхідною, аби "вкрасти" заморожені російські активи. Ба більше, очільник Думи Вячеслав Валодін прямо звинуватив генсека НАТО, керівництво США, Шольца, Сунака і Зеленського у вбивстві. Мовляв, Вашингтону і Брюсселю вигідна смерть опозиціонера, оскільки вони нібито програють війну в Україні, тому намагаються втримати владу, захопити золотовалютні російські ресурси і знищити Росію.    

Своєю чергою МЗС Росії назвало реакцію західних лідерів на вбивство проявом лицемірства, цинізму і безпринципності. Речниця зовнішньополітичного відомства Марія Захарова заявила, що всі дії Заходу були попередньо сплановані. Кремлівські пропагандисти наводили ще більш абсурдні "аргументи": наприклад, про те, що західним політикам потрібно було перебити інформаційний порядок денний, викликаний "резонансним інтерв’ю" Путіна американському журналісту Такеру Карлсону й окупацією росіянами Авдіївки. 

Читайте також: Якщо Крим "не бутерброд", то Навальний – не демократ

Яку позицію зайняли російські ліберали? 

Російські "опозиційні" кола звинуватили у вбивстві Навального Владіміра Путіна. Вони заявили, що смерть політика стала великою втратою для руху спротиву. Водночас у своїх висловлюваннях більшість "лібералів" не згадали про війну в Україні.

Дружина Навального Юлія заявила, що разом з іншими членами ФБК (Фонду боротьби з корупцією), зокрема Лєанідом Волкавим та Марією Пєвчіх, продовжить діяльність чоловіка та розпочне власну політичну кар’єру. 19 лютого вона зустрілася з головою Європейського Союзу Шарлем Мішелем, аби обговорити "розвиток демократії в Росії". Натомість голова європейської дипломатії Жозеп Боррель заявив, що ЄС назве на честь Навального новий пакет санкцій за порушення прав людини. 

Як бачимо, в умовах кризи антипутінського спротиву соратники Навального намагаються всіма способами привернути увагу до своєї діяльності. Зокрема, ФБК закликав росіян надсилати їм будь-яку інформацію про вбивство і відповідальних за нього, а також підписати петиції на сайті "Change.org", щоб влада віддала тіло Навального його родині й опублікувало відео з камер спостереження, встановлених у в’язниці.

Утім, лідер Лібертаріанської партії Росії, так званий "опозиціонер" Міхаїл Свєтов, і тут знайшов провину України, адже наша держава "не стала плацдармом для російської культури та російської опозиції". Він додав, що смерть Навального матиме катастрофічні наслідки, бо тепер немає сили, яка б стримувала Путіна, а західні країни не будуть допомагати Україні, розуміючи, що в РФ більше немає "запасного президента". 

Інший "опозиціонер" Максім Кац заявив, що Навальний був правильним прикладом боротьби: він "використовував тільки легальні способи і не збирався ні в кого стріляти, лише стати президентом і потім пробачити тих, хто його посадив у в’язницю". Крім того, за його словами, санкції, введені в 2022 році, лише допомогли Путіну посилитися, але натомість не дають російській опозиції ефективно працювати.

У світлі "переобрання Путіна" Міхаїл Ходорковскій заявив, що росіяни можуть висловити свій протест проти вбивства 17 березня на виборах президента РФ, вписавши в бюлетень ім’я Навального. Боріс Надєждін, якого Кремль не допустив до "виборів", лише висловив співчуття родині вбитого та заявив, що не готовий наразі обговорювати цю тему, але буде "працювати, щоб Росія була вільною". 

Надєждін також закликав росіян у жодному разі не бойкотувати російські вибори і прийти на дільниці, навіть якщо вони не мають кандидата, який представляє їхні інтереси. Все це ще раз підтверджує, що його потенційне висування було технологією Кремля, щоб легітимізувати виборчий процес. 

Таким чином, більшість представників російської "опозиції", хоч і критикують владу за вбивство Навального, все ж не закликають до зміни форм чи інструментів своєї боротьби. Їхня діяльність досі зводиться до інформаційної, без чіткого усвідомлення катастрофічних наслідків російської агресії для архітектури світу. 

Вбивство Навального напередодні виборів ілюструє, наскільки необмеженою і жорстокою є влада Путіна. 

Україні та Заходу варто позбутися ілюзій щодо гіпотетичних домовленостей із диктатором, стратегія утримання влади якого будується на кривавих спецопераціях та знищенні опонентів. 

Ліквідація Навального й інші численні злочини путінського режиму мають згуртувати Захід у протистоянні агресії, зокрема через збільшення військових спроможностей Сил оборони України, а не пошук "лібералів" у надії змінити владу в Росії демократично.