Первый декоммунизированный регион: Львовская область готова делиться опытом с целой Украиной

312 пам’ятників радянським солдатам, колгоспницям і "матерям-родінам" на Львівщині демонтували всього за рік. Ще майже 80 громади з власної ініціативи і майже самотужки забрали з громадських просторів у 2022-му, відразу після повномасштабного вторгнення.

Як вдалося за два роки вичистити все, що окупаційний радянський режим, за вказівкою з москви, встановлював впродовж 45 років? Розповідаємо, адже наша мета – декомунізувати всю Україну і ми готові ділитися досвідом. 

Міф "великої вітчизняної" відразу по завершенні війни пропагував сам Сталін. Щоб втримати разом різні народи тоталітарного концтабору СРСР, потрібно було запропонувати щось, що об’єднує.

Трагедія війни і велич перемоги, яку Союз також агресивно приватизував і перетягнув на себе з союзників, як ковдру, дуже добре підходило. Тільки ж звісно, ця війна не могла починатися з вереснем 1939-го. Того вересня російські війська вторглися у Польщу, разом із нацистською Німеччиною розділивши країну. Тож західні області України мали б пам’ятати війну від вересня 1939-го. Відразу після їхнього захоплення, більшовики розпочали тут жорстокі репресії. Однак, як і по всій Україні, одним із методів пропаганди окупанта тут стали пам’ятники у найбільш людних місцях: біля шкіл, народних домів, бібліотек і храмів. На всіх об’єктах, присвячених перемозі, була єдина дата 1941-1945. А часто і післявоєнні надписи: "Загинули від рук українських-буржуазних націоналістів". Тобто (ОУН) УПА.

Проте після повномасштабного вторгнення росії, кілька громад на Львівщині почали тотально зачищати простір від радянських пропагандистських маркерів. Наприклад, Новояворівськ масово демонтував пам’ятники та "пакетом" перейменував всі вулиці, на честь радянських діячів чи подій того часу. Люди просто усвідомили, що сунуть ті самі окупанти.

20 вересня 2022 року Львівська обласна рада прийняла рішення про інвентаризацію радянського ідеологічного сміття та завершення декомунізації до кінця 2023 року. Як це зробити на практиці запропонувала ініціатива "Локальна декомунізація". На пропозицію військових, Львівська обласна військова адміністрація, за розпорядженням начальника ОВА, створила робочу групу, до якої я також належу. Також до неї увійшли історики, управлінці ОВА, керівництво обласної ради, військові, ветерании, громадські діячі і журналісти.

Що ми зробили за рік?

1. Провели інвентаризацію. І постійно її доповнювали, відзначаючи і демонтовані об’єкти. У січні виявили 183 об’єкти, які підлягають декомунізації, але до грудня їх було у списку вже 312. Деякі ми знайшли самі, багато інформації повідомляли небайдужі жителі громад.
2. Напрацювали і передали громадам всі законні алгоритми демонтажу радянських пам'ятників, які підлягають декомунізації та деколонізації, відповідно до чинного законодавства України. Запропонували терміни – до кінця року. 
3. Створили аналогічні робочі групи на базі районних військових адміністрацій, разом із ними об’їхали всі райони області, зустрілися з головами або представниками всіх громад області, на території яких ще були маркери радянського режиму. Обговорили проблемні моменти, запропонували варіанти вирішення. Постійно перебували на зв’язку, пропонуючи допомогу у техніці або інформаційну підтримку.
4. Постійно висвітлювали результати своєї роботи і проблемні моменти, таким чином поширюючи інформацію про потребу виконання законів та потребу протидіяти пропаганді ворога. Адже згадаймо: перше, що робить окупант на загарбаних територіях – встановлює старі совкові пам’ятники та повертає вулицям комуністичні назви. Бо пам’ять, культура та історія завжди була для росії полем бою.
   
   Впродовж років в Україні нищили покоління культурних діячів та інтелігенції, забороняли українську церкву, переписували історію. А поруч з іменами енкаведистів вписували на пам’ятниках імена селян, щоб місцеві вважали їх своїми. Або ж, напевно, ви чули, як виють їхні "скабєєві", коли в нас падають чергові пропагандистські боввани? Інформація про важливість процесу, розвінчування міфів радянської пропаганди, системне висвітлювання демонтажів також є потужним каталізатором декомунізації.
5. Самі брали участь у демонтажах, комунікували, пояснювали законодавство.
6. Усе це дозволило досягнути результату – за рік на Львівщині демонтували 312 об’єктів радянської пропаганди. А це – всі, про які нам наразі відомо. Залишається перейменувати понад десяток вулиць. Це те, що закон дозволяє робити на рівні області. Переменувати населені пункти може Верховна Рада.

Сьогодні можемо похвалитися не лише цим. Завдяки тісній комунікації з представниками ініціативи "Декомунізація.Україна" та громадськими діячами, до прикладу, з Києва, вдалося поширити прецедент створення подібних робочих груп при обласних органах влади у Тернополі, Івано-Франківську, Вінниці, Рівному та Чернівцях. Ми готові надалі зустрічатися та ділитися досвідом. 

Читайте також: За київською "бабою" стоїть ціла армія таких самих, але менших радянських "баб"

І на завершення: 27 січня набули чинності нові норми Закону про деколонізацію, які на три місяці перекладають відповідальність за виконання закону та очищення громадського простору від тоталітарної радянської пропаганди на голів громад. Тепер щоб перейменувати вулицю, площу, сквер, або демонтувати радянський пам’ятник, не потрібно рішення сесії чи виконкому.

Ми закликаємо очільників громад в усіх підконтрольних областях України усвідомити свою відповідальність за майбутнє та бути рішучими в інформаційно-ідеологічній боротьбі. Пам’ятаймо: ми боремося не з каменем, ми відвойовуємо справжні сенси і правдиву історію.

Ми боремося не з минулим, ми воюємо за майбутнє.

Захар Миляник, депутат Львівської обласної ради, член робочої групи з питань декомунізації при Львівській ОВА, голова міжфракційного об’єднання "Декомунізація та деколонізація Львівщини"