(Не) Ограничение скорости на дорогах. Как законодательство от Кучмы и Путина убивает украинцев

Формально, обмеження швидкості на дорозі визначаються Правилами дорожнього руху й дорожніми знаками. А на практиці – все складніше. Бо будь-який досвідчений водій пояснить, що їздити по місту можна (або треба) не 50, а 70 км/год. А за містом – не 90, а 110.

Насправді їхати зі швидкістю 55 км/год – це теж порушення закону, як 75 км/год. Але за нього (і все, що до 20 км/год понад норму) водіїв не карають, от вони і вважають, що "так можна".

Хоча численні дослідження доводять, що різниця між 50 та 70 – колосальна. Це різниця між життям і смертю. Тобто теоретично українське законодавство виступає за життя, а на практиці  – ні. За останні 22 роки це стало прямою або супутньою причиною десятків тисяч смертей й сотень тисяч каліцтв. Приклад, як законодавство спонукає водіїв порушувати правила, детально розглянутий у колонці мого колеги.

Винне у цьому "роздвоєнні реальності" одне положення нашого Кодексу про адміністративні правопорушення (КУпАП), яке передбачає, що перевищення швидкості до 20 км/год не караються жодним штрафом. 

Звідки в Кодексі взялося положення про ці "безкарні 20" й в яких ще країнах існує такий дуалізм? Ми розібралися в цих питаннях новітньої історії України. Спойлер: ця норма прийшла до нас прямісінько з Росії, завдяки палкій дружбі Кучми й Путіна. 

Сам по собі КУпАП – це наша спадщина від Радянського Союзу. Його ухвалили 7 грудня 1984 року, ще коли Україна була у складі СРСР.

У редакції Кодексу від 23 грудня 1993 року (це найбільш рання версія, що є у відкритому доступі) були штрафи за перевищення швидкості: як до 20, так і понад 20 км/год:

• менш  як  на  20  кілометрів на годину – накладення штрафу від 0,1 до 0,3
  мінімального розміру заробітної плати

• більш як  на  20  кілометрів на годину – накладення штрафу від 0,2 до 0,5
  мінімального розміру заробітної плати

Цікаво, що 20 років тому штраф прив’язали до мінімального розміру заробітної платні, а не до віртуального й мертвого показника "неоподаткований мінімум доходів громадян (17 грн.)", як зараз. 

Якщо привести штрафи 1993 року до сучасного рівня цін (відображеного у розмірі мінімальної зарплати), побачимо цікаву ситуацію:

Штраф за перевищення на понад 20 км/год складає зараз 340 грн, а якщо сплатити швидко – то лише 170 грн. Отже, перевищувати швидкість у 1990-х роках було набагато дорожче, ніж зараз: приблизно у 8 разів. Звісно, ми не враховуємо поширену тоді практику "пільг" завдяки готівковим платежам інспекторам, але це тема окремого історичного огляду. 

Така градація й розмір штрафів, прив’язаний до мінімальної зарплати, діяли в Україні до кінця 20 століття, доки не настав весняний день 5 травня 2001 року. Тоді авторитарний президент Леонід Кучма підписав закон, що запровадив низку змін до КУпАП за порушення у сфері дорожнього руху. 

Цим законом, серед іншого, президент Кучма та його політична більшість у Верховній Раді скасували штрафи за перевищення швидкості до 20 км/год. Саме так: не зменшили штрафи, а повністю скасували штрафи за це порушення ПДР.

Нагадаємо політичний контекст того періоду. Зима 2001 року – період масових вуличних акцій "Україна без Кучми", спричинених викраденням і вбивством журналіста Георгія Гонгадзе. Прем’єр-міністром в цей час був молодий економіст Віктор Ющенко, якого невдовзі змінив досвідчений господарник Анатолій Кінах, а спікером Верховної Ради тоді був Іван Плющ.

Це був період великої дружби та навіть любові із сусідньою федерацією, яку за рік перед тим очолив невідомий до того персонаж, кадебіст й майбутній диктатор Владімір Путін. Саме він стояв в центрі як єдиний почесний гість на Майдані Незалежності, на трибуні параду з нагоди 10-річного ювілею Дня Незалежності України. Поряд були Кучма й компанія. Позаду них красувався щойно відкритий Монумент Незалежності, над яким височів готель "Москва". Такі були часи співдружності, разом із комплексом "молодшого брата".

Втім, повернемось до безпеки руху. Тодішні фахівці, схоже, ще у 2000-х роках зрозуміли суспільну шкідливість позиченого в Росії рішення про фактичний дозвіл перевищувати швидкість на 20 км/год. І вже тоді намагалися змінити цю норму. У листопаді 2010 року працювала спеціальна робоча група, яка розробляла зміни до законодавства щодо збільшення розміру штрафів, запровадження штрафів за перевищення швидкості на понад 10 км/год, а також градації штрафів залежно від ступеня перевищення та від транспортного засобу. Ці зміни тоді не були втілені.

Три роки потому, у березні 2014 року – одразу після перемоги Революції Гідності – тодішній новопризначений керівник Державтоінспекції Анатолій Сіренко декларував потребу й плани прибрати "безкарні +20". Натомість, невдовзі ДАІ, котру він очолював, ліквідували. Натомість з’явилися Національна поліція та Патрульна поліція. Однак, проросійські "+20" до переліку реформ тоді, на жаль, не потрапили. Змінами у цій сфері керував Арсен Аваков, прем’єр-міністром був реформатор Арсеній Яценюк.

Ще за три роки, у 2017 році, Кабінет Міністрів України на чолі з Володимиром Гройсманом зареєстрував урядовий законопроєкт, що передбачав зменшити поріг безкарного перевищення з 20 до 10 км/год. Ця ініціатива теж виявилась безуспішною. Після 2017 року не було жодної пропозиції дерусифікувати КУпАП – зокрема і за часів монобільшості та президента Зеленського. 

Отже, 22 роки по тому: абсолютно необгрунтована і смертельно шкідлива проросійська норма КУпАПу від Кучми-Путіна пережила вже чотирьох президентів та три демократичні спроби її скасувати. І цей "пам’ятник Росії" існує в нашому законі й донині, коли на українських вулицях і площах не залишилось жодного пам’ятника російським діячам, бо всім стало зрозуміло, що Росія – це зло.  

Але годі про державу-агресора, тут все ясно. А як там у інших сусідів? Працюючи над аналітичним оглядом у 2021 році, ми ретельно вивчали практику санкцій в державах ЄС і не знайшли законодавчого положення про безкарне перевищення в жодній країні. Якщо й існують технічно допустимі рівні перевищення, то вони закріплені не в законах, а в відомчих нормах, невідомих широкому загалу. Й ніде й близько не підходять до 20 км/год.

Під час підготовки цього тексту ми додатково занурились у не дуже приємну справу – вивчення норм пострадянських держав (більшість з яких, як відомо, це сателіти або "зона впливу" імперської росії). Результати наших пошуків наводимо нижче. Україна виявилися єдиною країною із пострадянського простору, яка копіює практику росії з "безкарними +20".

Можливий рівень перевищення швидкості за який не накладається штраф, в державах на території колишнього СРСР:

Швидкість – вбивця номер один на дорогах України. Про це постійно свідчать офіційні дані Департаменту патрульної поліції, а водії, пішоходи та інші учасники руху бачать це явище на власні очі. У 2020 році Україна запровадила автофіксацію порушень у сфері швидкості, що є потужним кроком до покращення ситуації. Вже давно прийшов час зробити наступний впевнений крок.

Настав час "дерусифікувати" КУпАП, прибравши з нього межу безкарності +20 км/год та привести її до мінімально допустимого європейського рівня: +10 км/год. 
Це буде реальним, давно назрілим та потрібним Україні кроком, аби зробити наші дороги безпечнішими. А ще – кроком  народних депутатів назустріч здоровому глузду та європейській інтеграції.
Кампанія "За безпечні дороги", що існує з 2016 року і участь у якій регулярно беруть понад 15 громадських організації та ініціатив України, закликає Верховну Раду України, зокрема профільний Комітет з питань правоохоронної діяльності (голова комітету Сергій Іонушас) та фракцію політичної партії "Слуга Народу", повернутись до питань безпеки руху, внести необхідні зміни до КУпАП та позбавити Україну цієї російської спадщини. 

Віктор Загреба, координатор Кампанії "За безпечні дороги" (Центр демократії та верховенства права), голова правління громадської організації "Vision Zero"