Антифейковые законы и критическое мышление. Как на Западе противодействуют враждебной пропаганде
Мобілізація провалена. Мешканці тимчасово окупованих територій із результатом у 99% хочуть бути в складі рф. На Україну чекає енергетична катастрофа – невдовзі ми опинимося без світла, тепла та води. Це далеко не повний список фейків, які росіяни намагаються просунути в український інформаційний простір.
Деякі фейки стають настільки переконливими, що відрізнити їх від правди неозброєним оком не вдасться. Найкраща протидія цьому – критичне мислення та спроба відшукати першоджерело новини. Іноді виявляється, що джерела як такого й не існує, а головним редактором якогось "медіа" є людина, якої ніколи не існувало. Ось так просто її створив штучний інтелект і видав за реальну, як це було у випадку з буцімто очільницею "Народної правди".
Протидія дезінформації – один із ключових викликів, коли ворог наступає в гібридному форматі. Цікаво відстежити, як із цим працюють наші партнери та що з цього було би корисним Україні.
США цільово виділяє гроші на протидію фейкам
Сполучені штати Америки вже давно оцінили потенційні ризики від неправдивої інформації та виділяють круглі суми на боротьбу з цим явищем.
До прикладу, у 2021 році Держдепартамент та Агентство США з міжнародного розвитку (USAID) зробив запит на 41 мільярд доларів, з них 763,8 млн доларів пішли на протидію згубному впливу, дезінформації та пропаганді росії в Європі, Євразії та Центральній Азії. Про це повідомило Посольство України в США.
Такі суми не виділяють раптово чи необдумано. Уже в 2020-у році західні еліти розуміли рівень загроз російської пропаганди, тому приділили цьому певну частку свого бюджету. Вочевидь ми не зможемо у воєнний час виділяти такий великий кошт на боротьбу з фейками, але після війни цьому необхідно приділити окрему увагу.
Фінансування ініціатив проти фейків – це про наш захист зараз. Свого часу логічним кроком була заборона в Україні російських ресурсів: ВК, "однокласнікі", мейл.ру тощо, адже всі вони були під контролем ФСБ. Однак російська мережа на цьому не зупинилася і зараз просуває свою брехню через телеграм-канали, Tiktok та деякі українські медіа. Правильні антифейкові ініціативи могли би запобігти поширенню брехні, але для цього потрібне фінансування.
Читайте також:
Антифейкове законодавство
Хороший запобіжник поишренню дезінформації – це відповідальність. Наше законодавство не регулює поширення анонімної інформації належним чином, а іноді причетних до цього процесу вкрай складно знайти. Якщо ж знаходять – часто такі справи спускають на гальма.
Але тільки не в Сінгапурі. Там, наприклад, є закон, який вимагає, щоб сайти соціальних медіа, такі як Facebook, застерігали про пости, які уряд вважає неправдивими, і видаляли коментарі що суперечать "суспільним інтересам". Але є великий нюанс: в Індексі свободи преси у 2023-у році Сінгапур опинився на 129 місці у світі. Тому, приклад цікавий для розгляду, але нам не підійде: відповідальність варто посилити, але точно не ціною свободи слова.
Каталізатором прийняття законів проти фейків у Франції стала саме росія. У 2017-у році під час президентських виборів саме наш ворог активно запускав свої дезінформаційні кампанії, спрямовані проти чинного президента Еммануеля Макрона (зокрема відбувся злив листування). Друге місце тоді посіла Марін Ле Пен із проросійською позицією. Це змусило Макрона та його команду готувати закони, які:
- роблять більш прозорими онлайн-платформи (такі як Facebook, Twitter та інших);
- надають права регулятору Вищій аудіовізуальній раді (CSA) в передвиборчий період припиняти трансляцію мовника, якщо він поширює потенційно небезпечну інформацію і перебуває під впливом іноземних держав;
- дають судам 48 годин на розгляд справ, які стосуються видалення неправдивої інформації;
- додають в Освітній кодекс слова про важливість "критичного аналізу інформації", "перевірки достовірності інформації" тощо.
У Німеччині в 2018-у році прийняли доволі потужний закон про соцмережі Facebook i Twitter, за яким можна швидко видалити мову ворожнечі, до якої зокрема входить пронацистська риторика. Закон надає сайтам 24 години для усунення забороненого вмісту. Якщо цього не станеться – то це перспектива штрафу в розмірі до 50 мільйонів євро. Непогано було би перейняти цю ініціативу і нам, передусім з відповідальністю за наративи про "рускій мір".
Збільшення фактчекінгових організацій
Штучний інтелект (ШІ) – це прекрасна річ. Він може економити час людини та замість неї писати тексти, редагувати фото, створювати креативи та шукати відповіді на питання, що виникають кожного дня. Однак як із багатьма винаходами, у ШІ є й зворотна сторона медалі. Іце фейки.
Джо Байден власним голосом на відео говорить неприпустимі речі, Петро Порошенко на фронті разом із Олегом Ляшко, а Володимир Зеленський наказує захисникам залишити Авдіївку – це лише короткий список фейків, де попрацював штучний інтелект. Протидіяти йому доволі складно, в 2024-у році викликів у світі стане ще більше, зважаючи, що відбудуться вибори для двох мільярдів людей по всьому світу. У тому числі в наших ключових партнерів – США, Великобританії та Європейському Союзі.
Із цим уже працює уряд Словаччини. Там, наприклад, є фактчекінгова організація Demagog, яка ускладнила просування неправдивих фактів. Demagog – це партнер Meta з перевірки фактів. Організація напряму співпрацює з компанією на предмет написання неправдивої інформації. Завдяки фактчекерам просувати фейки стає в рази складніше.
Що робити нам?
Найперше, що варто зрозуміти: протидія дезінформації – це про гру в довгу. Держава має напрацьовувати політику в цьому напрямку, але буде набагато простіше протидіяти російським фейкам, якщо кожен починатиме з себе. В деяких наших школах дітей уже навчають відрізняти правдиві новини від маніпулятивних. Якщо кожен приділятиме увагу пошуку першоджерела та ставитиме під сумнів нічим не підкріплений резонанс – фейкам буде значно важче залізти в наші голови.
До всього, важлива співпраця наших державних інституцій з офісами соціальних мереж. Найдалі в цьому пішов Facebook, де частину фейків видаляють. Але Tiktok, Telegram, Viber та Twitter, на жаль, стали клондайком ворожої пропаганди. І це майже ніяк не регулюється. До прикладу, Tiktok не терпить слова "війна", а ролик в Youtube може отримати обмеження, якщо в ньому пролунають слова "москаль" або "русня". Але російська пропаганда без цих слів просувається доволі активно і без модерації (хоча в YouTube із цим намагається працювати).
Також серед викликів – деанонімізувати джерела інформації. В Україні надзвичайно популярними стали телеграм-канали із прихованою "редакцією" та власником. Відстежити їх дуже складно. Тому, найперша порада тут – це починати з себе та розвивати власне критичне мислення. Ставити гучну інформацію під сумнів – це вже важливий крок, що допомагає державі у протидії фейкам.
Ярослав Юрчишин
