Женщина на войне и равенство мобилизации. Взгляд военной
Давно хотіла висловитися на тему посилення мобілізації зі своєї оптики. Як військова з наразі чотирирічною вислугою контрактниці у званнях матроса-старшого матроса-старшого солдата, більшість якої минули на щоденних бойових виїздах і виходах у розвідувальній роті та взводі, я підтримую ідею мобілізації жінок. Певної кількості, наприклад сто тисяч, відповідно до потреби в армії. З відбором відповідно до фізичних здібностей, бажання і професійних навичок.
Наприклад, я переконана, що практично будь-яка жінка, яка працює щодня за ноутбуком та/або водить авто за наявності бажання і мотивації – здатна стати відмінним пілотом чи штурманом дрона.
Абсолютно будь-яка жінка, що не боїться крові, кмітлива, відповідальна в навчанні та вмінні дбати про здоровʼя іншої людини, а ще фізично витривала – здатна бути бойовим медиком.
Жінки, які щодня займаються спортом, кросфітом, мають навики роботи з підняттям ваги та досвід ходьби з похідним рюкзаком на довгі дистанції – за наявності мотивації можуть бути піхотинками та розвідницями.
Не кажучи вже про штабні посади та інші посади забезпечення, на яких, на мій погляд, жінки себе нерідко ефективнішими та системнішими показують.
Це все реально. І таких жінок в Україні достатньо.
Впевнена, що багато із таких не поспішає в армію аж ніяк не через страх бойових дій, а через страх зіткнутися зі знеціненням чоловіків та вказуваннями типу "баба, знай своє місце".
Аби убезпечити цих жінок від стереотипів про "анажедєвачка", яким важлива відсутність конкуренції з фізичними перевагами чоловіка під час претендування на бойові посади, вважаю за необхідне створення профільних суто жіночих підрозділів для виконання бойових завдань. Вже неодноразово казала, що готова взяти участь у формуванні таких підрозділів.
Для тих жінок, кому ок проходити жорстку ініціацію у переважно чоловічих бойових підрозділах, серед постійних сумнівів чоловіків у тобі як у бійцю через жіночу стать і доводити їм протилежне (так було у мене) – має бути надана можливість служити й надалі у змішаних підрозділах, як це є нині.
Ці умовні сто тисяч жінок мають бути з числа тих, хто не є єдиними опікунами дітей, людей з інвалідністю, або з жінок старшого віку, які мають вже дорослих дітей. І з умовою проходження відбору з "фізо" та доведенням вмотивованості виконувати свої обовʼязки під час бойових завдань на довгу дистанцію. Всім мобілізованим жінкам потрібен буде під час навчання, окрім базового курсу молодого бійця з навчанням стрільби, також посилений курс із самооблаштування умов в умовах поля: від спилювання дерев, побудови бліндажа, відкриття цинків з БК різними засобами, роблення перекриття, розведення вогню, заготівлі дров, до елементарних навичок проведення електрики. Бо в нашому суспільстві чоловіків вчать цього змалечку, а жінок убезпечують від цього фразами "це не жіноча справа". Проте в дорослому віці можна надолужити. Це не придумати з нуля космічний корабель, а просто справа навички.
Мені особисто, навіть огидно, що обовʼязок жінок захищати Батьківщину у силах оборони – не закріплений законодавчо на рівні з чоловіками. Комусь ця фраза здасться дикою та божевільною, але якщо у тебе як людини у війні з окупантом немає рівного права й обовʼязку з людьми іншої статі піти воювати, вбивати та загинути в посадці за дорогу тобі рідну країну – то про яку справжню свободу, рівність статей і твою повноцінність може йти мова?
Я розумію також, що влада не хоче медійного ефекту від рішення з мобілізацією певних жінок, бо цим користатиме сексистська патріархальна пропаганда росії: мовляв, в них уже мужики, закінчилися, мобілізують жінок.
Але справа в тому, що мобілізація вмотивованих жінок справить також й абсолютно протилежний до цієї пропаганди ефект: про те, яка ми направду потужна нація, якщо в ній воюють за державність обидві статі.
Якщо не буде хоча б такої рівності в обовʼязковій мобілізації, на мою думку, це призведе до погіршення ставлення до жінок від чоловіків після закінчення великої війни. Бо у багатьох буде відчуття, що лише вони в основному жертвували собою ради виживання всього народу. Буде збільшення нерівності.
Також подібна аргументація "шо, мужики закінчилися" є вкрай смішною та ретроградною для сучасного цивілізованого світу.
Наявність статевих ознак чоловіка у сучасній військовій справі, яка стає дедалі технологічнішою – аж ніяк не гарантія надійності та професійності людини як бійця у військовій справі ХХІ століття. Вона є стереотипом, який відображає традиційну зверхність чоловіків щодо їхнього виключного права віддавати життя на полі бою як статі з наявністю додаткових мʼязів у тілі та залишати жінок позаду для суто народження дітей.
У сучасному ж світі жінки можуть поєднувати народження і виховання дітей з військовою справою. Або займатися нею замість цього. Доведено великою кількістю чинних жінок-військових та ветеранок.
Чимало з цих жінок вже віддали своє життя за Україну, поки багато чоловіків так і не дійшли до армії за майже 10 років війни.
Ці жіночі бойові розрахунки та підрозділи, якщо ми колись доростемо цивілізаційно до них, мають носити імена цих полеглих за Україну видатних жінок. Так про них буде памʼять і буде повага.
Фото – січень 2023, хто був – той упізнає цей ліс.
Ярина Чорногуз
