Бюджеты войны: аfter-action review

Хотів би розставити крапки над "і" стосовно моєї позиції щодо бюджету Києва, зокрема, частки, яка буде спрямована на підтримку ЗСУ, а також моїх слів щодо цього на засіданні Київради. Маю це зробити, оскільки бачу на контрольованих Офісом президента медійних ресурсах чи не щоденні п’ятихвилинки ненависті з цього приводу.

Мій невдалий вислів під час пленарного засідання вже тиждень розкручується у сотнях телеграм каналів і ЗМІ. Мої слова, викривлені і вирвані з контексту, вперто використовуються як хмиз для розпалювання багаття дискредитації опозиції і місцевої влади.

Щоб уникнути виривання з контексту та маніпулювання, я процитую свій виступ дослівно:

"Можливо, деякі колеги за 4 роки депутатства не зрозуміли, в якому залі вони знаходяться, і вимагають у місті бюджету війни. У місті приймається київський міський бюджет. Бюджет війни має у державі бути. Там не має бути бюджету на серіали, на шоу, на телемарафон і щось інше – там має бути бюджет війни. Тут має бути бюджет, щоб у місті було метро, щоб у людей була холодна і гаряча вода та опалення. Ви, напевне, уже забули, коли рік тому не було електроенергії, і наші комунальники-герої під ракетами крутили проводи? Ви хочете тут бюджет війни? Державний бюджет зробіть бюджетом війни, а міста мають жити своїм життям".

З цієї промови я хотів би вибачитися тільки за фразу "міста мають жити своїм життям". Неправильно, невдало сформулював свою думку, і визнаю це. Звісно, ніякого окремого "свого життя" у міст сьогодні бути не може. У всіх українців один ворог і одна мета – перемога. І у партії "Європейська солідарність", до якої я маю честь належати, і в якій найбільша кількість депутатів захищають Україну зі зброєю у руках, а інші – займаються масштабними волонтерськими проектами підтримки ЗСУ, це добре розуміють. І діють відповідно до цього розуміння. 

Тепер головне: у мене є претензії до себе щодо форми промови, але не щодо її суті. Бо бюджет війни дійсно має бути – увага! – насамперед – у держави. І вже потім, на додаток, у місцевого самоврядування, успішна робота якого і створює сильний тил.

Місцева влада несе відповідальність за тепло в домівках, за освіту, за охорону здоровʼя тощо. І, як би важко не було, ми маємо це забезпечити.

І це не моя особиста думка або думка нашої партії. Це – Закон України "Про Збройні сили України". Цитую: "Фінансування Збройних Сил України здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України...".

Отже, суть того, що я сказав – пряма норма Закону України. Фінансування ЗСУ – обов’язок держави, а обов’язок місцевого самоврядування – забезпечити життя у містах під час війни і допомагати державі, стояти поруч, щоб підтримати там, де тимчасово не діє її інституційна спроможність. І такий розподіл ролей є логічним. Громада міста Харкова або Києва не замінить державу.

А далі у мене є питання. Чи виконує ефективно свій обов’язок держава? В експертів, волонтерів і військових є багато питань з цього приводу. 

Чи не була провалена реформа ключової оборонної промислової структури – Укроборонпрому до 2022 року, в результаті чого країна була повністю неготовою до війни?

Чому було згорнуто програми розвитку озброєння великої і середньої дальності (зокрема, ракети "Нептун", "Вільха"), і Міноборони не фінансувало їх до 2022 року?

Чи зуміла влада після 24 лютого 2022 року подолати управлінську неспроможність і хоча б здійснити релокацію стратегічних підприємств і забезпечити військо сучасною українською зброєю – адже підприємства УОП є власниками ліцензій по ексклюзивним напрямкам і мають величезний науковий і виробничий потенціал? Давайте запитаємо про це у військових. Усі досягнення в оборонці зараз – не завдяки, а всупереч чинній владі.

Давайте згадаємо, що за даними Державної аудиторської служби України, Міноборони сплатило 36,3 млрд грн за зброю та спорядження для ЗСУ, які українські військові так і не побачили. Скільки з виведених за кордон коштів на цих закупках на крові повернуто державі і хто з влади поніс за це кримінальну відповідальність? 

На що краще витратити 1,5 млрд грн сьогодні – єдиний марафон чи 100 тисяч мін?

Чи ефективно працює система створення фортифікаційних споруд для захисту наших воїнів, чи замість бетонних укріплень вони вручну взимку лопатами копають собі бліндажі?

Який відсоток дронів забезпечує держава і який волонтери (в тому числі місцева влада) – чи не 10% до 90%?

Чи створений уряд національної єдності, як в Ізраїлі, куди увійшли кращі уми країни, які задля національного порятунку забули про взаємні політичні претензії?

Цей список можна продовжувати і продовжувати, але перейдемо до громад.

Чи виконують свій обовʼязок з підтримки держави і нашого війська місцеві влади? Подивимося на прикладі Києва.

У 2023 році Київ спрямував на підтримку захисників 8 мільярдів гривень, більше 10% бюджету столиці. І це не фінальна цифра.

Саме "Європейська солідарність" доклала зусиль для поступового збільшення цієї суми. За ініціативи нашої партії цього року на підтримку підрозділів, в тому числі ТРО, які сформовані у Києві, але зараз воюють на найгарячіших напрямках – Купʼянському, Донецькому, Запорізькому – спрямовано більше 5 млрд грн. 840 мільйонів гривень учасникам бойових дій і членам сімей загиблих, 1.2 млрд на житло для учасників бойових дій і членів сімей полеглих захисників і захисниць України – ми провели важливі рішення для підтримки родин загиблих, фінансування військових госпіталів і реабілітації військових.

І всі ці виплати були забезпечені, незважаючи на те, що місцеві бюджети фактично були пограбовані на понад 40 млрд грн – у листопаді у місцевих громад "слуги" забрали військовий ПДФО, фактично заборонивши  формувати "військові бюджети". Київ втратив щонайменше 8 млрд грн.

Ми пишаємося рішенням передати військовим підрозділам 5 млрд грн зі столичного бюджету, які пішли на дрони (1,55 млрд), в тому числі "Поседйони", а також на транспорт, приціли, ПНБ, радіостанції, шоломи, бронежилети, прожектори, мобільні лазне-пральні комплекси, оргтехніку, ремонт та відновлення військової техніки і приміщень наших захисників. Але цей бюджет мав би бути значно більшим, якби не закон №10037 про "військовий" ПДФО.

Щодо дронів – на придбання БПЛА за міськими субвенціями було витрачено понад мільярд гривень. І процес забезпечення дронами наших захисників у найгарячішій точці фронту – в Авдіївці, триває просто зараз. І від мерій Києва, Львова, Дніпра, які відгукнулися на заклик журналіста Юрія Бутусова, захисники отримають більше 500  FPV-дронів. Не секрет, що потреба у безпілотниках там дуже гостра, системних постачань дронів не було, хоча саме це – завдання центральної влади, яке вона має виконувати в межах бюджету війни. І саме про це я говорив на засіданні.

Щодо міського бюджету допомоги ЗСУ на 2024 рік і того, що він "невеликий". Тут варто згадати, що минулий рік ми починали з суми у 500 тисяч гривень, передбачених на фінансування оборонної сфери, і вийшли на 8 млрд за підсумками.

Варто розуміти, що нещодавнє рішення Київради щодо розміру "військового" бюджету буде корегуватись. Програму "Захисник Києва" у 2022 році коригували фактично кожні два місяці, а у 2023 році — раз на квартал. І виділяли додатково кошти на потреби армії. Так само буде і у 2024 році.

У бюджеті є нерозподілені залишки, і вже у січні ми будемо збільшувати фінансування програми "Захисник Києва" та інших програм. І це добре відомо центральній владі. Але для когось зараз не війна, а передвиборча кампанія. З дискредитацією опозиції, взаємними звинуваченнями і безкінечним популізмом. А саме це зараз – не на часі!

Володимир Прокопів