Деньги есть. Какую помощь получит Украина от Запада в следующем году?

В інформаційному просторі останнім часом шириться нова порція зради – статті та колонки про зменшення розміру допомоги від ключових союзників. Багато експертів  жваво підхоплюють наративи про виснаження військових запасів Заходу та втому від війни. Позиції скептиків посилює і затримка з ухваленням законопроекту про допомогу Україні у Конгресі США. Мовляв, якщо Америці можна призупинити допомогу Києву, то й у решти країн своїх проблем вистачає. 

Мета цієї атаки зрозуміла – розколоти єдність наших союзників та підштовхнути Київ до перемовин із москвою. Однак насправді ситуація у США не має прямого відношення до України. Причини ховаються у майбутніх виборах та спробах республіканців отримати поступки від Джо Байдена. Те саме відбувається і в Європейському Союзі. Там так само точаться внутрішні дискусії щодо подальшої стратегії стосовно України. Але,  попри суперечки та побоювання прямого зіткнення з РФ,  Європа постачає нам озброєння на десятки мільярдів доларів. Проводить навчання українських військовослужбовців (40 тисяч людей - до кінця року).

Наразі сигнали наших ключових союзників дуже чіткі і позитивні для України. Ось лише кілька прикладів:

1. "путін не може розраховувати на те, що наша підтримка послабне". (Канцлер Німеччини Олаф Шольц).
2. "Україна отримає все необхідне для забезпечення своєї довготривалої безпеки". (Лідери Канади та ЄС). 
3. "Ми хочемо, щоб Україна перемогла у війні і, згідно зі Статутом ООН, захистила свій суверенітет". (Джо Байден).

Що ми маємо робити? 

Про втому від України абсолютно не йдеться. Інша річ – нам потрібно більше  сучасних озброєнь (ППО, бронетехніки, важкої артилерії, бойової авіації, дронів) для відсічі москві. Ми самі повинні нарощувати виробництво власної зброї та БК. І ми йдемо (із складнощами, звичайно) саме цим шляхом.  

З перших місяців війни застосування дронів давало нам істотну перевагу над сильним ворогом. Спочатку це були турецькі "Байрактари", що громили російські колони. Сьогодні це – вже власні українські розробки. До 80-ти українських компаній зараз займаються виробництвом  БПЛА. Вартість безпилотників поступово дешевшає, а кількість модифікацій – більшає. Наші інженери чудово попрацювали над збільшенням вибухівки, яку можуть нести дрони. Тому їх можна розглядати як певну альтернативу артилерійським та протитанковим засобам. 

Ми лідируємо також у застосуванні дронів дальнього радіусу дії. Останні є замінником далекобійних ракет, які Захід поки що не передає нам. Ми впритул наблизились до технології "рою дронів", яку використовують передові армії світу. Завдяки їхній  координації між собою та зі штабом, помітно збільшується ефективність уражень цілей та зменшується використання боєприпасів на 80-90%.

Та важливі зрушення є не тільки у виробництві дронів. Українська промисловість поступово нарощує виготовлення власних артилерійських установок (САУ "Богдана"), нових БТР, колісних бойових машин піхоти, ракетних комплексів ("Грім", "Нептун") та  комплексів радіоелектронної розвідки. Укладені важливі угоди зі світовими виробниками зброї (Rheinmetall, BAE Systems, Bayraktar) про локалізацію їхніх виробництв в Україні. Йдеться про виробництво та ремонт великої кількості озброєнь, при чому – найновітніших. Нарешті є велика кількість секретних розробок, про існування яких ми дізнаємося лише з кадрів поля бою. 

Якою є поточна ситуація?

Поставки Заходом озброєнь відіграли важливу роль цього року. Ми знищили чимало російських окупантів та військової техніки під час контрнаступу. Проте істотного прориву добре укріпленої Росією лінії фронту на Півдні не відбулося. Хоча на це сподівалися і ми, і багато наших союзників. Дискусії про причини цього зараз тривають. Головнокомандувач Валерій Залужний виклав свої думки з цього приводу у статті  для The Economist: "Як військовий, я можу констатувати, що подекуди західне озброєння прибувало із запізненням і не в тій кількості, як було потрібно для контрнаступу. Мали місце технічні проблеми з технікою, не вистачало боєприпасів". 

Але головне –  системна підтримка Україні не припинилася. Країни Заходу і далі допомагають нам, виходячи зі своїх стратегічних цілей. Одна з яких – істотне посилення України у військовому плані (і відповідно послаблення рф) для початку перспективних переговорів. Тому скоротити підтримку – не варіант для Заходу.

Якщо говорити про конкретні цифри, то Джо Байден днями анонсував виділення Україні нового пакету військової допомоги у розмірі 200 млн дол. США. У нещодавно ухваленому оборонному бюджеті США  на 2024 рік на військові потреби України передбачено 800 млн дол. США. Довгострокові гарантії допомоги, серед інших, надали Данія, Німеччина, Норвегія (на 1,2 млрд євро, 1 млрд євро і 662 млн євро відповідно). У плані надання військової допомоги важливу роль грають Швеція, Фінляндія, Ісландія та Велика Британія.  

Згідно даних Трекера підтримки України, провідну роль взяла на себе Німеччина. Завдяки її допомозі, до весни небо над Україною захищатиме додаткова німецька батарея Patriot, а також  п'ять комплексів IRIS-T. Якщо раніше головним постачальником важкого військового озброєння були США (44 %), то сьогодні Європа швидко наздоганяє Штати (47 %). Лише з серпня по жовтень країни ЄС виділили 780 мільйонів євро на постачання Україні артилерії, танків, РСЗО, ППО, винищувачів порівняно із 500 млн євро від США.

Інший приклад співробітництва – це запланована на весну  передача першої ескадрильї F-16 у рамках спільної авіаційної коаліції з Нідерландами і Великобританією. Досягнута згода про закупку та передачу Україні 15 модернізованих бойових танків Т-72ЕА  Нідерландами, Данією та Чехією. Є домовленість про спільну закупівлю скандинавськими країнами 155-мм боєприпасів. А на додаток до озброєння надається допомога з навчанням, логістикою, розвідданими, системами зв'язку. Одне лише використання "старлінків" дає нам дуже відчутну перевагу у розвідці. 

Нова фаза війни – попереду

Усі ці дані переконливо свідчать – допомога Україні набагато більша, ніж дехто вважає. І вона буде тривати і надалі. Ніхто не зменшує нам поставки, щоб змусити сісти за стіл переговорів. Цього не видно ані з цифр загальної допомоги, ані з заяв лідерів країн – наших найбільших союзників. Все це – лише черговий російський блеф, який світова спільнота абсолютно не сприймає.  

Водночас війна в Україні показала: жодна техніка і жодна допомога не змінюють самі по собі хід війни. Головне – це все-таки люди. Їхній досвід, їхні вміння використовувати  сучасну військову техніку і технології. Так, щодо бойового духу – нам немає рівних. Але, щоб його підкріпити, потрібна рішучість кожного. Треба продовжувати донатити на ЗСУ, волонтерити, допомагати постраждалим. Бути готовим йти добровольцем і зі зброєю захищати свої кордони. Треба проявити стійкість і не розганяти зраду в умовах інформаційних спецоперацій ворога. Це те, що ми маємо робити зараз, щоб не передати цю війну у спадок нашим дітям.  

Родіон Кудряшов, позивний "Радік" – майор, заступник командира 3 ОШБР сухопутних військ України ЗСУ, учасник російсько-української війни з 2014 року, керівник ГО "Цивільний корпус "Азов"