Риски законодательных изменений: не "закрывайте рот" военным
Схоже, що незабаром військовослужбовцям буде заборонено або важко писати щось (або знімати та поширювати відео) в фейсбуці чи в інших соціальних мережах, наприклад, про збір коштів та пікапи або дрони тощо і щоб все це не порушувало законодавства.
Ба більше, навіть написати приватне повідомлення з проханням конкретно допомогти якомусь підрозділу ЗСУ, ймовірно, стане небезпечно, адже це можна буде розцінювати як поширення даних (про військові об'єкти, військові частини (підрозділи) та військовослужбовців, характер цих завдань та сили і засоби, що залучені до їх виконання)".
Група народних депутатів України 4 грудня 2023 року зареєструвала проєкт закону, окремими положеннями якого хочуть, схоже, "закрити рота" усім військовим.
Скажете, що це лише мої перебільшені фантазії і нічим не підтверджені побоювання? Тоді прочитайте, будь ласка, та самостійно уважно проаналізуйте запропоновані зміни до чинного законодавства.
Про що мова
Закон України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (відомості Верховної Ради України, 1992 року, № 15, стаття 190 із наступними змінами) хочуть доповнити статтею 8 з приміткою 2, яку пафосно назвали "Реалізація права військовослужбовців на інформацію". Однак насправді в ній йдеться про встановлення суперечливої заборони.
Зокрема, якщо такий закон ухвалять, то військовослужбовці не матимуть права поширювати в медіа, інформаційних системах загального доступу інформацію, яка дозволяє визначити (зокрема шляхом обробки, аналізу та узагальнення за допомогою спеціального програмного забезпечення): геопросторові дані про військові об'єкти, військові частини (підрозділи) та військовослужбовців під час виконання покладених на них завдань; характер цих завдань та сили і засоби, що залучені до їх виконання";
Що ж таке "інформація", дає визначення ЗУ "Про інформацію" у статті 1: це будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді;
Що ж таке поширення інформації
В українському законодавстві під поширенням інформації варто розуміти публікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв'язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.
Поширенням інформації також є вивішування (демонстрація) в громадських місцях плакатів, гасел, інших творів, а також розповсюдження серед людей листівок.
У чому основна проблема
До заборони поширювати геопросторові дані про військові об'єкти, військові частини (підрозділи) та військовослужбовців питань немає, такі обмеження і без вказівки законодавців захисники розуміють та дотримуються їх.
А от оціночні судження та доволі широкі можливості трактування законодавчих понять: "поширення", "інформація", "дані" про "характер цих завдань та сили і засоби, які залучені до їх виконання", які пропонується ухвалити Верховній Раді в згаданому законопроєкті стосовно військових, ймовірно, закладають значні можливості для маніпуляцій та навіть зловживань.
У разі необхідності, таким чином можна буде "тиснути" на медійно активних військовослужбовців або ж створювати їм чимало проблем.
Тисячі захисників на передовій лінії зіткнення, які не дуже обізнані в тонкощах законодавства, ризикують стати порушниками, якщо захочуть поспілкуватися з рідними чи знайомими про "характер" бойових дій або зібрати на дрони чи пікапи, або ж написати допис і висловитися про війну чи конкртений перебіг фронтових подій.
В протилежному випадку, щоб повністю уберегтися від поширення геопросторових даних чи інформації про військові частини (підрозділи) та військовослужбовців, сили і засоби тощо треба повністю замовчати, закрити всі сторінки в соціальних мережах і просто зникнути з цифрового світу. Тобто має наступити "цифрова смерть" для всіх українських захисників. А чи таке можливо в 21 столітті?
На війні, на жаль, не всі можуть стримати емоції та "тримати себе в руках" на фоні психоемоційних та фізичних надмірних навантажень, пов'язаних із бойовими діями. Навіщо створювати законодавчі передумови для того, щоб стало можливим "зарахувати" багатьох медійно активних захисників у порушники?
Також виникає питання: якщо заборонити поширювати інформацію про "характер завдань та сили і засоби, що залучені до їхнього виконання", як тоді демократична влада та громадянське суспільство зможуть отримувати зворотний зв'язок від учасників бойових дій з фронту? В розвинутих суспільствах іноді це вкрай важливо для того, щоб розуміти реальну картину війни та тенденції, приємні вони чи не зовсім, і щоб ефективно коригувати подальшу тактику та стратегію.
В історії є приклади, коли оприлюднення неприємної інформації воєнного характеру не подобалося багатьом (діяльність того ж Говарда Рассела), але це призводило до системних позитивних змін і забезпечувало перемогу.
Якби держава повністю оперативно "закривала" всі потреби військових і не потрібно було б звертатися до волонтерів або організовувати публічні збори коштів, то нарікань на запропоновані зміни чи побоювань не виникало б. А так є питання: в чому логіка впровадження деяких заборон для військових, в яких дуже тонка грань?
Насамкінець
Волонтерам уже ускладнили діяльність, про що публічно нарікають. Тепер, схоже, і військовим хочуть "закрити рота" нібито з благородною метою.
Що ще можуть вигадати чиновники чи депутати або які ще сумнівні обтяження та обмеження очікують військовослужбовців? Адже щодо деяких нововведень виникає більше запитань, ніж є наявних зрозумілих відповідей.
Простіше кажучи, не ускладнюйте життя захисникам! Краще допомагайте!
Ліпше займіться на загальнонаціональному рівні розвитком програм реабілітації військових та лікуванням учасників бойових дій від посттравматичних стресових розладів тощо. Це може принести більше користі захисникам, ніж чергові законодавчі заборони, обмеження, звуження прав загалом.
Це не критика, це заклик до ефективних заходів під час війни навіть у законодавчій діяльності.
Лев Баглик
