War Speeches. Дипломатические и политические итоги войны для России против Украины в октябре
Жовтень 2023 року був багатим на зовнішньополітичні події та геополітичні зрушення. Відсутність консенсусу в США щодо подальшої допомоги Україні, обрання проросійського уряду в Словаччині, стійка прокремлівська політика Угорщини, інтенсифікація військових дій на Близькому Сході можуть негативно вплинути на порядок денний у російсько-українській війні.
Водночас військова підтримка України лишається стійкою. Нині вона першочергово скерована на посилення протиповітряної оборони, зважаючи на загрози для української енергетики.
Україна намагається досягти справедливого закінчення війни, просуваючи власну "формулу миру".
Росія не демонструє бажання припинити військове вторгнення, а й далі прагне захопити українські землі. Свої зовнішні зусилля Росія спрямувала на зменшення допомоги Україні та пошук нових союзників. Кремль робить ставку на затяжну війну, глобальну нестабільність та втому Заходу від України. Все це має стати сигналом до більш рішучих дій міжнародної спільноти, аби зупинити ключове джерело світової дестабілізації.
Україна готується до "найгіршої зими в історії" та масштабує власну "формулу миру"
У жовтні Україна продовжила підготовку до ймовірних обстрілів енергетичної інфраструктури. Київ переконаний, що Росія, яка минулого року атакувала близько 70 великих енергетичних об'єктів та завдала збитків на майже 9 млрд доларів, знову спробує знищити українську енергосистему. Цю позицію поділяють і в ЄС та НАТО. Так, генсек Альянсу Єнс Столтенберг вважає, що Путін знову готується використати зиму як зброю, атакуючи енергосистему та газову інфраструктуру України. Для цього росіяни, як повідомляють українська і британська розвідки, накопичують ресурси: протягом тривалого часу Москва не використовує ракети для атак по українській цивільній та військовій інфраструктурі, а обмежується в основному безпілотниками. Втім, за підрахунками видання Defence Express, з травня по вересень 2023 року Росія випустила по Україні майже 600 крилатих ракет.
Аби підготуватися до "найгіршої зими в історії", Україна спільно з партнерами посилює енергетичну інфраструктуру та протиповітряну оборону (ППО). У рамках першого компоненту, за даними The Economist, Україна виготовила і замовила 100 високовольтних трансформаторів на заміну знищеним. Більшість із них зберігаються в Польщі та Румунії. Паралельно Британія навчає українських інженерів захищати енергетичну систему. Азербайджан, Японія, Німеччина, США та ЄС надали Україні обладнання (трансформатори, сонячні панелі тощо) або фінансову допомогу в щонайменше 650 млн доларів для відновлення енергетичної інфраструктури.
Читайте також колонку прем'єр-міністра Великої Британії Ріші Сунака: "Ми будемо з вами до Перемоги!"
Крім того, українська приватна енергетична компанія ДТЕК, очікуючи, що ця зима буде складнішою за минулу через ще більш інтенсивні обстріли, інвестувала рекордні 20 млрд грн у підготовку до опалювального сезону 2023/24. Кошти вклали в ремонти теплоелектростанцій, видобуток вугілля, газу та нафти. Крім того, через минулорічні обстріли українська енергосистема має менші резерви потужностей, тому енергетики розраховують на посилення протиповітряної оборони.
Саме посилення ППО стало одним із ключових пріоритетів під час останньої зустрічі групи з питань оборони України (формат "Рамштайн"), яка відбулася 11 жовтня в Брюсселі. За її підсумками Україна отримає додаткові системи протиповітряної оборони Patriot та IRIS-T від Німеччини та 6 установок Hawk від Іспанії. Крім того, стало відомо, що Україна отримає в оренду на зимовий період системи ППО від кількох країн. Сумарно за підсумками "Рамштайну" нашій державі виділять військової допомоги на 500 млн доларів. До цих пакетів увійшли 155-мм та 105-мм артилерійські снаряди, високоточні авіаційні боєприпаси, системи протидії безпілотникам, бронетехніка, стрілецька зброя тощо.
Також у жовтні Україна отримала від США ракети ATACMS, які можуть вражати цілі на відстані до 160 км. Одразу після цього ЗСУ завдали ударів по аеродромах в окупованих Бердянську та Луганську, де вразили 9 російських гелікоптерів, систему ППО і злітні смуги. Крім того, Україна домовилася з Румунією про пришвидшену програму підготовки українських пілотів на F-16.
Ще одним важливим процесом є просування української "Формули миру". Так, 28–29 жовтня на Мальті відбулася зустріч зовнішньополітичних радників та радників з питань національної безпеки щодо реалізації запропонованого Україною плану завершення війни та становлення сталого миру. Ця зустріч стала вже третьою такою подією після зустрічей у Копенгагені (Данія) та Джидді (Саудівська Аравія) раніше цього року. Загалом у заході взяли участь дипломати з 66 країн, що на третину більше, ніж під час останньої зустрічі в Джидді. Це, за словами президента Володимира Зеленського, свідчить, що українська "формула миру" стає глобальною, адже на зустрічі були представлені країни з усіх континентів, у тому числі Африки, Азії й Латинської Америки. Цікаво, що вперше участь у зустрічі взяла Вірменія, яка розчарувалася в Росії як союзниці та намагається переорієнтувати власну зовнішню політику в бік Заходу.
Учасникам зустрічі на Мальті презентували напрацювання щодо 5 ключових пунктів, реалізація яких має сприяти становленню стійкого, справедливого та всеосяжного миру. Йшлося про ядерну та радіаційну безпеку, продовольчу безпеку, енергетичну безпеку, звільнення всіх полонених і депортованих осіб, відновлення територіальної цілісності України та світового порядку.
Наприклад, для відновлення територіальної цілісності України було запропоновано:
- реформувати Раду Безпеки ООН та обмежити право вето з боку її постійних членів;
- посилити роль Міжнародного кримінального суду ООН та визнання його юрисдикції та рішень;
- створити систему раннього попередження про дії, що порушують суверенітет і територіальну цілісність держав.
Росія використала напад ХАМАСу на Ізраїль для дискредитації України. Словаччина й Угорщина підігрують агресору
На початку минулого місяця бойовики палестинського угруповання ХАМАС провели масовану атаку проти Ізраїлю, яка вразила світ своєю жорстокістю. Водночас Кремль не був би Кремлем, якби не спробував використати цей конфлікт собі на користь. Так, Владімір Путін уже під час першої розмови з прем'єром Ізраїлю після нападу бойовиків заявив, що РФ нібито робить кроки для "сприяння нормалізації ситуації та недопущення подальшої ескалації між Ізраїлем і бойовиками ХАМАСу". Попри це, згодом Росія намагалася просунути в Радбезі ООН резолюцію, яка ігнорує тероризм ХАМАСу, а також пропонувала поправки до інших резолюцій. Своєю чергою постійний представник Росії в Раді безпеки Васілій Нєбєнзя розповідав, що конфлікт в Ізраїлі вигідний США та їхній військовій промисловості.
Крім того, Росія звинуватила Україну в тому, що західне озброєння потрапляє до бойовиків ХАМАСу. Для цього Кремль передав терористам захоплену в Україні зброю, а потім поширив фейкові звинувачення у буцімто регулярному продажі західної зброї терористам. Мовляв, через корумпованість української влади військова допомога розповзається по всьому світу і потрапляє на чорні ринки.
Війна в Ізраїлі також стала для Росії приводом звинуватити офіційний Вашингтон у нехтуванні конфліктами на Близькому Сході на користь підтримки України.
Іншою обговорюваною темою минулого місяця стало продовження надання допомоги Україні з боку США. Так, ще 20 жовтня Джо Байден звернувся до Конгресу із запитом на майже 105 млрд доларів для фінансування допомоги Україні, Ізраїлю, Тайваню та безпеки американських кордонів. При цьому левова частка бюджету – понад 61 млрд доларів – була передбачена саме для допомоги нашій державі.
За день до цього Президент США звернувся до народу і закликав Конгрес проявити єдність у питанні допомоги для України та назвав цей момент "переломним" – битвою між світовими демократіями й автократіями – а також підкреслив, що витрачені гроші "є розумною інвестицією, яка принесе дивіденди американській безпеці протягом багатьох поколінь".
На жаль, попри численні зусилля Білого дому, запропонований Байденом пакет допомоги досі не прийнятий. Ба більше, невідомо коли його ухвалять і чи ухвалять взагалі. З одного боку, в політичному середовищі США немає остаточної згоди щодо об’єднання пакетів допомоги для України й Ізраїлю в один, а з іншого, – США досі не прийняли остаточного бюджету. При цьому кожним днем можливість так званого "шатдауну" посилюється, що напряму впливає на допомогу Україні. Однак міністр закордонних справ України Дмитро Кулеба доволі оптимістично налаштований щодо продовження підтримки нашої держави.
І все ж, схоже, що на одну державу-партнера, готову надавати Україні зброю, стане менше. Так, наприкінці жовтня у Словаччині затвердили новий склад уряду на чолі з лідером партії Smer-SD Робертом Фіцо. Новий прем’єр, як і багато членів його кабінету, в минулому відзначився антиукраїнськими заявами. Після приходу до влади він очікувано сказав, що "новий словацький уряд не підтримуватиме Україну у військовому плані і зосередиться лише на гуманітарній допомозі".
Лідер уряду Словаччини також повідомив, що не збирається голосувати у ЄС за "жодні санкції" проти Росії без оцінки ефекту від них для країн Євросоюзу, а також розповів про корупцію в Україні.
Прикметно, що в жовтні відвертий ворог України, угорський прем’єр Віктор Орбан, зустрівся в Китаї з Владіміром Путіним і потис йому руку, а міністр закордонних справ Угорщини Петер Сійярто вдруге за рік їздив до Білорусі нібито для "підтримання каналів зв’язку". На додачу до цього Орбан заявляв, що Україна не виграє на фронті, а також порівнював членство Угорщини в ЄС із радянською окупацією.
Попри це, Кремль ризикує втратити партнера в іншій частині світу — Вірменію. Національні збори цієї країни ухвалили законопроєкт про ратифікацію Римського статуту, тож Вірменія повинна буде виконати ордер на арешт Владіміра Путіна. Крім того, вірменський прем'єр Нікол Пашинян заявляв, що його держава готова до зближення з Європейським Союзом.
Насамкінець відзначимо, що наприкінці жовтня міністри закордонних справ країн Центральної Азії — Казахстану, Киргизстану, Таджикистану, Туркменістану та Узбекистану — погодилися продовжувати співпрацю з країнами ЄС для боротьби зі спробами Росії обійти санкції. Збільшення співробітництва у цій сфері може завдати серйозного удару по російському ВПК.
Стратегія російської "перемоги": дешеві росіяни та глобальна нестабільність
Натомість Кремль не відмовляється від своїх імперіалістичних прагнень та готовий витрачати на неї все більше людських, політичних та економічних ресурсів.
Минулий місяць продемонстрував, що Росія не здатна до справедливого миру, а війна перетворилася на спосіб виживання диктаторського режиму. Через внутрішні репресії, підтримку мілітаристських настроїв всередині країни та внутрішню пропаганду російським елітам поки вдається утримувати загальносуспільну підтримку вторгнення в Україну.
За результатами опитування російської аналітичної служби "Левада-Центр", лише 34% росіян підтримують припинення війни за умови повернення окупованих територій Україні. Відтак, всі офіційні заяви російської влади про нібито готовність до мирного врегулювання війни передбачають щонайменше територіальні втрати для України.
Досягнення мети так званої "спецоперації" шляхом домовленостей стало би для Кремля найвигіднішим сценарієм. Однак українське суспільство не готове змиритися із зухвалим порушенням міжнародного права та численними злочинами проти людяності, що їх скоїли в Україні російські війська. Втримати захоплені українські землі, попри людські втрати, залишається для Москви пріоритетом.
Життя росіянина Кремль оцінює дешево, тому перетинання у жовтні психологічної межі у 300 тисяч загиблих не принесло бажаних результатів. Навіть Головнокомандувач Збройних Сил України генерал Валерій Залужний визнав, що помилково розраховував знекровити російські війська. Москва не рахується із втратами – показовими прикладами стали "м’ясні штурми" Авдіївки, де агресор втратив щонайменше бригаду, так і не досягнувши значних результатів.
Нікого не дивують і нові підтвердження страт російських солдатів за спроби відступити під вогнем української артилерії. Натомість російська влада розширює мобілізаційні плани, але переважно за рахунок контрактної служби.
Кремль готовий оголосити нову хвилю мобілізації, але все ж не наважується на неї, зважаючи на суспільно-політичну обстановку, зокрема президентські вибори навесні наступного року.
Збільшення російської армії відбувається за рахунок вербування на контракту службу вразливих соціальних верств (мігрантів, банкрутів, боржників, безробітних тощо), жінок, найманців з інших держав, а також "добровольців" до ПВК "Редут", яка фактично замінила групу "Вагнера". Нині Росії вдалося зосередити в Україні 400 тис. солдатів.
Разом з тим, російський зовнішньополітичний дискурс першочергово скерований на зменшення підтримки України. На засіданні клубу "Валдай" Владімір Путін відкрито заявив, що очікує, коли Захід перестане підтримувати Україну, адже тоді нашій державі нібито "залишиться жити тиждень". Російські пропагандисти використовують усі можливі міжнародні та внутрішні майданчики, аби дискредитувати Україну і просунути тези про те, що постачання західної зброї Україні не здатне змінити ситуацію.
Також, намагаючись стримати подальшу західну військову підтримку України, Російська Федерація все частіше апелює до теми ядерної зброї. У жовтні Росія відкликала ратифікацію Договору про загальну заборону ядерних випробувань, а також провела тренування стратегічних сил стримування. Російська влада дозволяла собі прямо погрожувати ядерним зіткненням — мовляв, без шансів на виживання для противників Росії. Однак в умовах санкційного тиску Росії доводиться думати про виживання та пошук ресурсів на продовження війни. Агресор витратив на війну вже 167 млрд доларів, а видатки на оборону в 2024 році становитимуть близько 6% ВВП.
Роздутий військовий бюджет РФ в умовах санкцій дуже ймовірно сприятиме інфляційному тиску та погіршенню економічної ситуації. Владі вже зараз доводиться втримувати рубль від падіння, зокрема зобов’язуючи окремих великих експортерів продавати валютну виручку.
Такі умови, а також міжнародна ізоляція змушують Росію переорієнтувати свої зовнішньополітичні зусилля на партнерство з Іраном, КНДР, Китаєм і Білоруссю. Тісні зв’язки агресор також намагається підтримувати з країнами-членами таких об’єднань, як ШОС, ЄАЕС, БРІКС, СНД.
Особливо небезпечним стало поглиблення зв’язків Росії із КНДР. Крім уже підтвердженого постачання корейських боєприпасів у Росію, Пхеньян може отримати від Москви передові технології, пов'язані з міжконтинентальними балістичними ракетами, підводними човнами з ядерними балістичними ракетами і військовими розвідувальними супутниками, що загрожує стабільності і безпеці в Індо-Тихоокеанському регіоні, Європі й усьому світі.
Паралельно Росія використовує Білорусь для нарощування виробництва боєприпасів, інтенсифікує відносини з Іраном для отримання та виготовлення безпілотників на своїй території, поглиблює економічні відносини з Китаєм. Товарообіг Росії з останнім постійно зростає, і хоча Пекін керується передовсім власними інтересами, все ж такі відносини допомагають російській владі пристосуватися до міжнародного тиску.
Водночас у Кремлі продовжують представляти Росію як окрему цивілізацію, довкола якої сформується новий світоустрій і яка потребує захисту від зовнішніх ворогів.
На думку російської сторони, суть "української кризи" полягає не в територіальних суперечках, а в принципах, на яких буде формуватися глобальний порядок денний. Російська влада докладає чимало зусиль, аби розколоти світову спільноту, спровокувати більше хаосу та непорозумінь. Створення нового геополітичного устрою не на користь "колективного Заходу" стало стратегічним задумом диктаторського режиму.
З огляду на поточний стан зовнішньополітичної динаміки, нинішній режим в Росії стає все більш небезпечним для глобальної безпеки. Демократичний світ повинен вчасно приймати важливі, хоч і непрості рішення, аби максимально зменшити присутність Росії на зовнішніх майданчиках та врешті забезпечити їй стратегічну поразку.
