Лидерская роль государства в новой визии страны

Ким будуть українські військові після перемоги, де і як житиме його чи її родина? Якими будуть економіка, освіта, культура і українське суспільство?

Про безповоротні зміни українського світогляду, нові правила гри для взаємодії із державою від голови наглядової ради EFI Group та співзасновника Українського інституту майбутнього Ігоря Ліскі.

Перемога багато в чому залежить від того, яке майбутнє ми собі малюємо. Бізнес, громадське суспільство та загалом небайдужі люди вже тривалий час говорять про нові візію країни. Якою має бути Україна після перемоги визначають саме ті українці, які будуть у ній жити. Бо країна має бути про людей і заради людей.

Саме тому ми повинні думати про потреби захисників та їх родин, вимушено переміщених осіб як всередині країни, так і поза її межами. Як забезпечити величезну кількість людей роботою, житлом, медичними сервісами, освітніми закладами? Головне, що мова тут не має йти про відновлення занедбаного, розбитого фонду морально застарілих лікарень та шкіл. Та як врахувати не тільки потребу в роботі, гідних умовах праці, сервісах, а й міжнародний досвід, який отримали мільйони українців? Дилема якраз у тому, щоб повернути в державу українців і утримати від імміграції тих, хто зараз в ній живе та бореться.

Ми маємо жахливий досвід байдужості, відвертої брехні й зневіри у державі. Звісно, він активно провокувався та підкріплювався нашими ворогами. Але і здатність українців до чвар та розбрату грала у цьому велику роль. Як на мене, відсутність свідомого розуміння держави, її інститутів та їхніх функцій зіграло з українським суспільством злий жарт. Що робить армія, для чого вона та якою має бути – про це ми дізналися у 2014. Чому корупція у найменших її проявах вартує сотень життів – стало зрозуміло мало не в 2022. Про діяльність розвідки, СБУ і цілі їх існування також усвідомили запізно.

Кажуть, в Україні нема інституту репутації. Та значить це одне – ми як суспільство не вимагаємо його створення. Так само як байдуже ставилися до ролі держави у власному житті. Бізнес завжди просив "просто не чіпайте, ми якось самі розберемось", суспільство ж відокремлювало себе від влади у будь-яких її проявах. Трьома китами умовного суспільного дискурсу були: всі крадуть, всі обманщики, нічого доброго у цій країні не буде.

Та ці думки й ідеї гнітючі, вони тягнуть нас назад у минуле, радянське воно чи імперське значення невелике. Відсутність відповідальності у державі прямо корелює із її відсутністю у нас з вами. 

Шлях єдності – це гра в довгу

Як інвестор багаторічним досвідом чудово знаю, хочеш створити проєкт, який стане лідером у галузі – готуйся грати в довгу. Короткострокові успіхи, якими б вони швидкими не були ще не запорука стабільного розвитку.  Україні потрібен саме він, як і нова візія нашого життя.

Та навіть у формуванні такої візії, стратегії відновлення й зростання маємо йти шляхом єдності. Вірю, що саме цей спільна справа, де ми боремося не проти якогось глобального зла, а за створення кращого світу – визначна річ для нашої держави. Сподіваюся, що й пережити найважче випробування сучасності нам також вдасться завдяки єдності, відсутності внутрішніх розколів. 

Наводити приклади того, як ми вміємо сваритися один з одним немає сенсу. А от що дає єдність, партнерство, прозорі й взаємовигідні стосунки – про це говорити варто. Бо в нашій країні такі історії є, саме вони аргументовано вбивають "зраду". Так до повномасштабного вторгнення ми говорили і всередині країни, і поза її межами про успішний український бізнес. Це ті історії, які варто розказувати один одному та світові. Вони додають сміливості, впевненості у власних силах та, що не менш важливо – вбивають російські наративи.

Довіра – кому робити перші кроки?

Справжня міць будь-чого перевіряється часом та випробуваннями. Що стосується довіри це найчутливіша з матерій у громадянському суспільстві, її випробовують кожного дня. Та я переконаний, що без довіри один до одного, до державних інституцій можна знецінити навіть перемогу. Так, над встановленням довірчих стосунків, прозорої взаємодії у бізнесі ти можеш працювати роками, іноді в тебе є така розкіш. При відбудові довіри з державою за наших умов час обмежений.  

Держава показала гарний приклад того, що здатна встояти. Ми побачили її здатність покласти максимум зусиль, щоб згуртувати нас та рятувати найдорожче – життя. Та для мене зараз велике питання чи зробить держава перший крок у відновленні довіри? Ми хочемо бачити країну суб’єктну, лідера як на міжнародній арені, де всі питання про нас мають обговорюватися за нашої активної участі.  Таку ж роль має відігравати вона і всередині країни, де величезна кількість успішних проєктів залежить від участі держави. 

За підтримки держави ти як бізнесмен можеш виходити на різноманітні ринки, за її ж допомоги ти приноситимеш експортний виторг. Я не раз говорив про те, що показником ефективності українських представництв закордоном має бути кількість підписаних за їх участі контрактів, залучених інвестицій. Тільки за свідомої участі країни ти можеш впоратися з неможливим – продавати якісний український товар із доданою вартістю на всіх ринках світу. Хіба ж не за такий формат win-win історій ми всі стоїмо? Досить боятися успіху. Професійність, системність – це запорука нашої ефективності, спільної, державної.

Стимулювання бізнесу до розвитку через пропозицію розумних, виважених проєктів (законів, програм) – це перший крок до відновлення повноцінної довіри. Держава, яка є лідером показує власну готовність рішучими діями. Як на мене важливо, відновлювати та створювати нові повноцінні індустрії. Так, у центрі розвиток людського капіталу, запровадження інноваційних технологій та об’єднання заради успіху країни. Лідерська роль держави саме в тому, щоб показати підтримку бізнесу діями. Ми давно говоримо про створення умов: суди, регуляторна політика, безпека. Навряд історія із визначеними державою сферами економічного розвитку спрацюють зараз. Підприємці завжди знаходять ідеї для бізнесу незалежно від сфери, важливо тут – сприяти реалізації цих ідей. Приклад цифровізації країни – унікальний за ефективністю, таким само шляхом можна відновити цілі кластери економіки. 

І прикладом будуть нові індустрії, що десятками років потрібні країні. Від сміттєпереробних заводів, до індустріальних парків, які дійсно працюють. Ми разом можемо зробити з країни хаб із розвитку талантів, гаранта європейської енергетичної і продовольчої безпеки, та держава-лідер має прокласти шлях. 

Звісно складових багато, але хто як не лідер може координувати всі зусилля?  Прибрати перешкоди на рівні бюрократії, означатиме – дати можливість бізнесу працювати ефективніше. Суспільству потрібні чіткі пропозиції від держави, аби будувати прозорі й відповідальні відносини з державою. Тільки так ми зможемо розвивати країну та будувати її успіх.

Ігор Ліскі голова наглядової ради EFI Group та співзасновник Українського інституту майбутнього