На пути произвола (у) НАПК

Нарешті я зрозумів із власного досвіду, чому останнім часом сама абревіатура "НАЗК" (Національне агентство з питань запобігання корупції) викликає, м’яко кажучи, алергічну реакцію в експертних і політичних колах. Бо, вочевидь, не кожен, хто волею випадку опинився на високій керівній посаді, має достатній рівень культури і кваліфікації, аби відрізнити інституційну незалежність від особистого свавілля. 

Утім, я переконано вірив і вірю у пріоритет запобігання корупції перед невідворотністю покарання за неї, а точніше – у розумний баланс обох цих складових. Через це, попри похмурі застереження деяких колег, погодився у серпні 2022 року долучитись до команди Національного агентства з питань запобігання корупції. 

Цілий рік я наполегливо і чесно працював над тим, аби змінити реноме цієї надважливої державної інституції на більш адекватне і відповідне її призначенню, аж ось найшла коса на камінь.

Трохи більше місяця тому мене незаконно звільнили з посади заступника Голови НАЗК. Це сталося з надуманої підстави, абсурдніше за яку годі й вигадати. А щось вигадувати таки довелось, бо рік моєї роботи у НАЗК відзначений цілком конкретними результатами.

Це і внесок у відновлення обов’язку політичних партій подавати фінансову звітність і пов’язаних із цим контрольних функцій НАЗК. І надзвичайно складне врегулювання кількасот розбіжностей навколо проекту Державної антикорупційної програми на 2023–2025 роки, що дозволило Уряду врешті решт її затвердити. І розроблення моделі довгострокового фінансування реалізації антикорупційних стратегій, зокрема, і поточної ДАП. І відновлення та посилення роботи антикорупційного підрозділу Міноборони з питань запобігання корупції. І введення в дослідну експлуатацію багатостраждального Порталу викривачів. І, звісно, і виконання багато інших, не менш важливих завдань. 

Результати моєї роботи за рік – видимі і практичні, тому звільнити мене за невиконання поставлених завдань чи відсутність здобутків було неможливо. Але ж нестерпно кортіло – з якихось не до кінця зрозумілих мені і явно ірраціональних причин. Довелось вигадувати цілковиту нісенітницю. І, судячи з уже перших реакцій у колективі НАЗК, зовнішньому професійному середовищі та медіа, ця вигадка і беззаконня на її розвиток очікувано не пішли на користь інституції. 

Переді мною у цьому зв’язку постало подвійне завдання.

По-перше, захистити свої права, що є одночасно і моїм конституційним правом, і моїм громадянським обов’язком. Адже належне функціонування демократичної правової держави не лише передбачає, а і вимагає рутинного поновлення порушених прав. До того ж, будучи людиною, яка свого часу мала честь докластись до створення загальнодержавної системи безоплатної правничої допомоги, а також відновила своє незаконно припинене (за критику "начальства") право на зайняття адвокатською діяльністю, маю віру у силу права і у справедливе правосуддя. 

По-друге, для мене важить не лише захистити власні права, а і застерегти керівників державних інституцій, насамперед, близького мені антикорупційного блоку, від подібних незаконних кроків у майбутньому. Керівник державної інституції завжди має бути взірцем гідності, еталоном доброчесності та поваги до права і закону. А особливо – керівник антикорупційної інституції. 

Наприкінці серпня мої адвокати звернулись із судовим позовом до НАЗК. Позовна заява ґрунтується на п’яти простих аргументах, підкріплених письмовими доказами: 

1. Одноразового грубого порушення трудових обов’язків не було: мої дії були належною реалізацією повноважень заступника голови НАЗК, повністю відповідали інтересам органу і були спрямовані на виконання доручення його голови. 
2. При застосуванні статті Кодексу законів про працю як підстави для звільнення не враховано, як того вимагає закон, ані відсутності шкоди в результаті моїх дій, ані обставин, пов’язаних з цими діями, ані результатів моєї попередньої роботи. 
3. Управління внутрішнього контролю НАЗК, що шило білими нитками мою дисциплінарну справу, не мало законних повноважень для проведення службової перевірки, за результатами якої мене було звільнено. Адже Закон "Про запобігання корупції" (ст. 17¹) чітко визначає межі повноважень цього підрозділу – забезпечення доброчесності працівників НАЗК. Питання розгляду законопроекту на засіданні урядового комітету явно не належить питання доброчесності працівників НАЗК. Через це висновки проведеної перевірки є незаконними і не могли бути підставою для мого звільнення. 
4. Голова НАЗК не забезпечив проведення службового розслідування за встановленою прозорою процедурою, як це передбачено законодавством у таких випадках, ані з власної ініціативи, ані на мою вимогу, яку незаконно проігнорували в результаті бездіяльності. 
5. Порушено процедуру дисциплінарного звільнення, оскільки НАЗК не виконало свого обов’язку щодо зажадання від мене письмових пояснень, як того вимагає закон. Це позбавило мене передбаченої законом гарантії захисту законних прав та інтересів. 

Наразі суд підтвердив, що мій спір з НАЗК виник з публічно-правових відносин, а тому належить до юрисдикції адміністративних судів і підлягає розгляду у порядку адміністративного судочинства. 

Визнавши подані матеріали достатніми для прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі, КОАС (Київський окружний адміністративний суд)  ухвалив рішення відкрити провадження в адміністративній справі, розглядати її за правилами загального позовного провадження, розпочати підготовку справи до судового розгляду та призначити підготовче засідання на  26 вересня 2023 року о 15:30 год. Судове засідання буде відкрите для медіа і громадськості. Інформуватиму далі про хід судового розгляду і дякую всім за підтримку. 

НАЗК є політикоформуючим державним органом у сфері запобігання корупції, а отже має бути взірцем доброчесності та дотримання закону для всіх. Коли саме такий орган дозволяє собі діяти недоброчесно і незаконно – це тим більше прикро. А втім, і не дивно, на жаль. Адже серед дев’яти сфер діяльності НАЗК, у яких проводилась зовнішня незалежна оцінка ефективності цієї діяльності у 2020–2021 роках, сфера із найнижчим рівнем (ледве половиною) виконання критеріїв – це "Управління та організаційна спроможність Національного агентства". 

Зокрема, незалежна комісія, що проводила оцінку, вважає невиконаним чи не найголовніший із 52-х критеріїв у рамках зазначеної 9-ї сфери: "Демонстрація Головою Національного агентства високого рівня знань, професіоналізму, лідерства та відданості роботі, що мотивує підлеглих і є прикладом доброчесності". Однією з причин такої оцінки, як би неймовірно це не звучало, комісія відзначає "недотримання вимог Закону "Про запобігання корупції" в окремих питаннях".

Негідний суддя не припинить торгувати справедливістю, допоки не опиниться за ґратами. Негідний парламентар не припинить торгувати політичним впливом, аж поки його схеми не будуть зламані. Негідний урядовець і надалі свавільно виходитиме за межі своїх законних повноважень, допоки не відповість за скоєне. На моє глибоке переконання, якщо особа постраждала чи стала свідком подібних діянь, її громадянський обов’язок — зробити усе залежне від неї для притягнення до відповідальності тих, хто множить зло від безкарності. І служіння на державній посаді, і наполегливе докладання зусиль кожним громадянином до відновлення зневажених прав однаково наближають ту високу якість демократичної правової держави, якої ми прагнемо і за яку боремось. 

Андрій Вишневський, адвокат, заступник Голови Національного агентства з питань запобігання корупції  у серпні 2022 р. – липні 2023 р.