Три главных задачи для нового министра обороны
Інформація, про яку у владних колах говорили вже кілька місяців, підтвердилася. Президент Володимир Зеленський заявив про потенційну зміну на посаді міністра оборони: Олексій Резніков цю позицію має залишити, а на його місце Верховний головнокомандувач запропонував керівника Фонду державного майна Рустема Умєрова.
Про відставку Резнікова почали говорити ще на початку року: з одного боку, Україна досягла успіхів на міжнародних зустрічах у форматі "Рамштайн", з іншого – було багато проблем всередині відомства і, зокрема, у сфері закупівель. Наразі важливо зафіксувати, яким викликам має дати раду нове керівництво.
Прозорі закупівлі
Останній скандал із закупівлею турецьких курток проявив відразу кілька гострих моментів, як всередині Міністерства оборони, так і в суспільстві загалом.
Активна частина громадськості та журналісти показали: корупційні схеми не пробачать нікому. А відомству, яке забезпечує армію під час війни — і поготів. Реакція на неадекватні ціни на куртки чітко це показала.
Щодо самого Міністерства, то виклик такий: зробити закупівлі прозорими.
Підкреслюю: я жодним чином не торкаюся теми щодо купівлі зброї, боєприпасів, техніки тощо. Адже це, як і рівень закритості інформації, – питання окремої глибокої дискусії із залученням профільних експертів. Однак закупівлі продуктів харчування, одягу та різних предметів побуту військових мають бути повністю підзвітні.
Прозорі тендери та конкурентність серед постачальників – те, що дозволить нам гідно забезпечувати армію і не переплачувати сумнівним підрядникам.
Читайте також: На що варто звернути увагу новому керівнику Міноборони
Якісніша робота аналітичних відділів
Здавалося, що комунікація між командою Міністерства оборони та Генеральним штабом налагоджена та вони працюють заради спільної мети. Мету в жодному разі оскаржувати не буду, але інструменти її досягнення можуть бути кращими.
Перед своєю відставкою міністр Резніков заявив, що день війни Україні обходиться у 100 мільйонів доларів. Це величезна сума для країни, ВВП якої склав близько 160 мільярдів доларів за 2022 рік. Витрати на ведення цієї війни – це наша головна стаття видатків і вона однозначно буде великою. Але розпоряджатися цими коштами потрібно з розумом.
Відтак, новий міністр має попрацювати над покращенням роботи аналітичних напрямків роботи відомства.
Ми заздалегідь маємо зрозуміти, які саме потреби виникнуть на тому чи іншому напрямку фронту, аби встигнути забезпечити наших військових усім необхідним. Адже наразі маємо ситуацію, коли видатки на кожен день війни — шалені, але й нестачі, у зв’язку з контрнаступом, все ще значні. Цей момент вочевидь потребує оптимізації.
Плідна співпраця з Міністерством стратегічних галузей промисловості
Будь-які як наступальні, так і оборонні дії нашої армії – це не тільки безпосередні бої, але й підготовка до тієї чи іншої фази. Героїзму українських воїнів немає меж: вони проривають рясно всипані мінами поля, але часто це відбувається ціною власних життів та здоров’я.
Я не воєнний експерт, однак запити нашого війська в ході контрнаступу на Півдні зрозумілі всім: потрібні технічні засоби подолання мін.
У той час, коли на протимінні трали збирають волонтери, здається, що нестачу в цьому напрямку можна було передбачити: про щільне мінування нашої землі було відомо давно. До всього, нам завжди бракує дронів. Скільки би їх не було, їх завжди треба ще і ще. Адже наш втрачений дрон – лише маленька одиниця техніки, яку ми віддали за те, аби небезпечну розвідку не здійснював український військовий.
І дрони, і протимінні трали, і інше військове виробництво – частина роботи Міністерства оборони.
Однак якісне виробництво військового "приладдя" буде можливим лише за тісної співпраці з Міністерством з питань стратегічних галузей промисловості. Наразі важливо, аби це відомство віддало якнайбільше своїх потужностей на потреби фронту. І Міністерство оборони – це головний посередник, який має аналізувати, чого бракує на передовій, та шукати шляхи, як це виготовити з залученням державних потужностей.
До всього, також важливий і наш післявоєнний час. Україна вже стала взірцем для Європи щодо того, як треба воювати та які інструменти в сьогоднішній війні є дієвими. Якщо нам вдасться зараз налагодити якісну роботу військово-промислового комплексу, ми зможемо стати ключовими партнерами в питаннях оборони для багатьох розвинутих країн. Тому, поглиблення співпраці між міністерствами – це виклик і на сьогодні, і на майбутнє.
Ярослав Юрчишин
