На что следует обратить внимание новому руководителю Минобороны
Із перших хвилин призначення новому міністра оборони точно буде чим зайнятися. І ми розуміємо: оскільки він таки ухвалив рішення обійняти цю посаду, то вже має своє бачення діяльності в ролі керівника оборонного відомства.
Команда "Принципу", яка займається адвокацію в сфері правозахисту військових, вирішила поділитися своїм баченням ролі міністерства у відстоюванні інтересів військовослужбовців.
Навіщо ми це робимо?
За першу половину цього року ми здійснили кілька досліджень – щодо шляху поранених військових та ветеранів, стану військової юстиції, а також за допомогою військових та ветеранів моніторимо медико-соціальні експертні комісії та військово-лікарські комісії.
Попри те, що ми наразі не здійснюємо навіть первинну юридичну допомогу, щотижня отримуємо десятки запитів від наших бенефіціарів на консультації: ці запити – від скарг на невиплати гарантованої державою грошової допомоги до врегулювання відносин на рівні військовий-командир.
Наша взаємодія з бійцями дозволила нам виокремити проблемні питання, які, на нашу думку, без провідної ролі Міністерства оборони, вирішити буде важко. Однак від їхнього вирішення залежить подальша обороноздатність держави.
Основні пункти, на які варто звернути увагу майбутньому голові Міністерства оборони України:
- Міністерство оборони має забезпечити інституційну спроможність для лідерства по питаннях інтересів військовослужбовців. Зона повноважень МОУ, Генштабу, Збройних сил України має бути чітко визначена та артикульована, а відповідальність не може бути перекладатися на інших стейкхолдерів.
- В основі політики щодо кадрів у Збройних силах України мають бути такі принципи, що сприятимуть підтримці мотивації особового складу та будуватимуть престиж військової служби. Необхідно забезпечити гарантії належного захисту прав військовослужбовців, зокрема від сваволі чи незаконних рішень.
Система військової юстиції, звернень та оскаржень мають працювати на відновлення порушеного права без наслідків для військовослужбовця та його служби. А сам порядок її проходження має забезпечуватися, бути чітким та прозорим. Натомість будь-які порушення "правил гри" щодо військовослужбовців на будь-якій ланці зазнаватимуть миттєвої інтервенції та втручання. Інакше ми приречені без кінця залишатися маленькою радянською армією, де нема місця для слів "людина" та "гідність". - В особливому фокусі міністерства має бути збереження та відновлення здоров’я бійців. Відсутність інституційної та кадрової спроможності, сформованої політики та актуального порядку денного призводять до постійного "гасіння пожеж" замість роботи з причинами.
У питаннях надання допомоги, лікування та реабілітації поранених бракує системного підходу. Одним із рішень може стати питання формування окремого директорату у складі міністерства для належного управління процесів у військовій медицині. Це забезпечить також ефективну координацію із іншими стейкхолдерами поза міністерством, так і в його межах. - Важливим кроком стане підтримка вже розпочатих критичних проєктів та ініціатив у питаннях, які стосуються захисту прав чи здоров’я військовослужбовців. Зокрема, це проекти Офісу змін, Агенції оборонних закупівель, а також проекти, що стосуються автоматизації та діджиталізації процесів. Від їхньої успішної реалізації та завершення будуть залежати системні та інституційні рішення, яких ми очікуємо.
- Міністерство оборони має зайняти проактивну роль у процесах формування та реалізації ветеранської політики. Зокрема щодо ветеранів в оперативному резерві, ветеранів, які залишаться служити у складі Сил безпеки та оборони, справедливої та належної відзнаки героїв, вшанування пам’яті загиблих ветеранів. Ветеранська ідентичність та досвід повернення в цивільне життя напряму залежать від взаємодії із місцем служби і як наслідок – цілою системою, яка досвід цієї служби формує.
Уся команда "Принципу" розраховує на лідерську і послідовну позицію нового керівника Міноборони щодо захисту головної сили, яка визначить українську перемогу, – військовослужбовців.
