"Груз-200". О тех, кто на щите

Прочитала, що в Україну знову повернули тіла полеглих воїнів. Тепер рідні зможуть поховати їх гідно, а військова частина із таблички із назвою "400" перекине їх у відповідних файл "200". 

Одразу після демобілізації, я давала коментар Українській правді щодо проблематики із евакуацією та похованням загиблих. Матеріал викликав обурення деяких підписників соцмереж, які не хочуть читати про смерть. Як на мене, дуже інфантильна позиція ескапізму для країни, де щодня ховають десятки чи не сотні полеглих бійців. 

Заплющити очі – не вирішення проблеми, тож сподіваюсь, що мій текст не стане нікому у нагоді, але оскільки пишуть про це невиправдано мало, наважусь таки його опублікувати.

Хто такі "200", "300", "400"

Не так давно мене тегнули у палкій дискусії про те, що наші полеглі воїни не "груз 200", як це було прийнято за часів совка. Так-то воно так, але ж ми досі використовуємо ці коди для позначення втрат: 200 – загиблі, 300 – поранені, 400 – полонені та зниклі безвісти. Таблиці із цими даними виходять із військової частини і піднімаються по вертикалі до відповідних управлінь. До речі, за час служби не чула нарікань від бійців щодо такого кодування. Зручно для радіообміну, оперативного повідомлення в командних чатах. Незважаючи на те, що ті повідомлення досі перед очима: 2-200, 5-200, 12-200.

Меморіальна дошка з іменами загиблих 130 та 242 батальйонів в селі Дементіївка

всі фото надала авторка

Офіційно загиблими вважаються ті, хто був евакуйований з поля бою, доставлений до місцевого моргу та упізнаний на підставі свідчень уповноважених представників підрозділу або ж наявних при тілі документів, що засвідчують особу. 

Як ви розумієте, упізнання можливе не завжди. Дуже часто тіла понівечені настільки, що упізнати їх просто нереально. Після суворих боїв на Харківщині ми, офіцери ЦВС різних батальйонів (Групи цивільно-військового співробітництва, які у тому числі займаються загиблими) годинами співпрацювали у моргу, щоб серед десятків тіл впізнати і забрати своїх: по обличчях, документах, жетонах, татуюваннях. Що стосується ДНК-експертизи, то вона і в мирний час тривала більше місяця, а зараз це може зайняти і більше трьох.

Евакуація загиблих

Часто забрати тіло не вдається – коли доводиться відступати і ворог займає наші позиції. Якщо тіло не було евакуйоване, навіть при наявності свідчень бійців та фотофіксації, полеглий вважається зниклим безвісти. Так було із одним із наших ротних із позивним Хобіт. Утримуючи із своїм підрозділом позиції в умовах майже повного оточення, він отримав важке поранення, але продовжував командувати боєм та наводити артилерію усю ніч поспіль. На ранок він отримав друге поранення від танкового снаряда, яке стало летальним. Його підрозділу лише дивом вдалося вийти з оточення, залишаючи позиції окупантам, але винести тіло загиблого командира було просто неможливо. Тому бійці сховали його в "зеленці" і першого ж ранку після деокупації Харківщини, яка відбулась три місяці потому, на свій страх і ризик здійснили евакуаційну операцію із замінованої території. Це дало нам змогу не тільки віддати шану командиру, а й представити його до нагороди та звання "Герой України", що було неможливим, поки він рахувався зниклим. 

Загалом, евакуація та остання шана нашим загиблим героям – справа честі та один з найбільших пріоритетів для бійців. Щоб вивезти тіло ротного із позивним Шерман із вже оточеного на той момент села Дементіївка на Харківщині, де ми понесли великі втрати, група наших фахівців здійснила нічний розвідвихід та, ризикуючи життям, скритно дісталася зруйнованого командного пункту, щоб винести тіла загиблих побратимів. 

Зруйнований командний пункт у селі Дементіївка та командир групи евакуації 

Зниклі безвісти

У разі загибелі або зникнення бійця військова частина у той же день має повідомити військкомат, де на обліку стояв боєць, як правило – за адресою реєстрації. І в подальшому усе спілкування з рідними та поховання здійснюється відповідальними особами військового комісаріату, адже в цей час підрозділ перебуває на бойових позиціях. 

Рідних зниклих безвісти попросять здати зразок ДНК, щоб опізнати тіло, коли воно буде вивезене з бойових. Як правило, тіла вдається забрати, коли ми відбиваємо позиції або ж в результаті обміну. Допоки ж тіло не знайдене, боєць не вважається загиблим, а рахується зниклим. По факту зникнення особи подаються заяви у Нацполіцію. 

Статус полоненого отримують бійці у разі наявності безумовних свідчень про потрапляння у полон. Хоча міжнародними конвенціями не передбачений обмін полоненими до закінчення війни, за час повномасштабного вторгнення вдалось повернути з російського полону більше 2500 військових та цивільних. Із трьох полонених нашого батальйону вдалося повернути одного. Цим займається Головне управління розвідки.

Читайте також: Як Міністерство ветеранів кинуло родини загиблих

Обмінний фонд

Тіла загиблих ворогів є обмінним фондом. Тому на відміну від перших місяців війни, коли їх в Ірпені з’їдали зграї голодних собак, зараз збір ворожих тіл налагоджений Управлінням J9 Генштабу (Центральне управління цивільно-військового співробітництва відповідно до структури штабів блоку НАТО), яке призначене у тому числі для здійснення репатріаційних заходів і пошукової роботи.

 "Брудну" роботу такого офіцера J9 Генштабу я спостерігала у моргу Харкова. Йому там був виділений окремий намет, адже тіла орків не кладуть в одному приміщенні із нашими. Там він перебирав та робив опис муміфікованих решток росіян, знайдених на деокупованій Харківщині – для подальшого обміну. 

До речі, пошуковими і репатріаційними заходами ворожих решток натівські колеги займаються, дотепер розшукуючи тіла ворогів на своїй території. Приміром, в Управлінні J9 Нідерландів здійснюється проект з пошуку збитих під час Другої Світової війни німецьких бомбардувальників. Працюючи в архівах, офіцери визначають потенційне місце падіння літака, проводять пошукові роботи та, знаходячи рештки німецьких пілотів, розшукують їхні сім`ї для повернення додому і подальшого поховання.

Можливо, і у нас колись дійдуть роки до такої благородної справи, але зараз непохованими залишаються тисячі наших героїв і наше завдання – відшукати їх і віддати останню шану.

Братська могила військових ЗСУ після ексгумації в місті Ізюм 

Корисна інформація

Дії родин у випадку зникнення безвісти військовослужбовця 

Зверніться до найближчого відділення Національної поліції України та напишіть заяву на зникнення та здайте ДНК. Заяву в Національну поліцію можна подати:

• Письмово, безпосередньо у відділку поліції (оптимальний варіант)
• Зателефонувавши на Гарячу лінію 089 420 18 67, або 102
• Надіславши лист на електронну пошту : rozshuk_znyklyh@police.gov.ua 
• Скориставшись чат ботом https://t/me/poshuk_znyklyh.  

Не забудьте взяти номер та дату реєстрації Вашої заяви.

Якщо є  підтвердження про полон, потрібно звернутися до координаційного штабу з питань поводження з військовополоненими: 0800-300-529, 095-412-74-24, 044-425-12-09, 044-428-62-74 (для дзвінків з-за кордону 044-390-43-90 (пн-пт з 10.00-16.00 години).

Також потрібно звернутися в Міжнародний комітет Червоного Хреста, телефон  гарячої лінії: 0-800-332-656 (Україна), 0-800-300-155(м. Женева). Національне інформаційне бюро (НІБ), тел. гарячої лінії:  1648 та (044) 287-81-65 (інформація про перебіг розшуку).

І пам'ятайте! Україна проводить обмін безкоштовно. Якщо з Вас або інших родичів будь-хто буде вимагати гроші за звільнення,  рекомендуємо все фіксувати (листування, запис розмови, номер з якого Вам дзвонили або писали) та надсилати всю інформацію до СБУ (тел.067-650-833-32; 098-087-36-01 Viber, WhatsApp).

Є чат бот в Telegram  "Розшук по даних Національного інформаційного бюро", там можна дізнатися інформацію про військовополонених та зниклих безвісти, https://t.me/nib_uncp_bot. 

Також підпишіться на телеграм-канал Уповноваженого з питань безвісти зниклих та передачі тіл загиблих: https://t.me/Oleg_Kotenko_Patriot.

Родина зниклого безвісти чи захопленого в полон військовослужбовця може звернутися до Об'єднаного центру з координації пошуку та звільнення незаконно позбавлених волі осіб внаслідок збройної агресії рф, зазначивши необхідну інформацію стосовно нього; телефони: +38 067 650 83 32, +38 098 087 36 01, електронна пошта: united.centre.ssu@gmail.com.

У разі виникнення у сім’ї проблемних питань щодо розшуку зниклого безвісти військовослужбовця члени сім’ї такого військовослужбовця звертаються із запитом щодо зазначених питань до Уповноваженого з питань осіб, зниклих безвісти за особливих обставин. Телефон (Пн-Пт 9:00-18:00): 0 800 339 247 вайбер та телеграм (цілодобово): 095 896 04 21 електронна пошта: war2022people@gmail.com.

У разі порушення державними органами прав і свобод зниклого безвісти чи полоненого військовослужбовця або його родини члени сім’ї такого військовослужбовця подають звернення щодо порушення прав і свобод людини і громадянина до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини; телефони: 0800-50-17-20, 044-299-74-08 електронна пошта: hotline@ombudsman.gov.ua. 

Хрест на братській могилі українських воїнів, Ізюм

Ірина Сєргєєва