На подтанцовке у Нарышкина: украинскому историку пора признать "ошибку"
Студенти Могилянки шойно повернулись із канікул і, як це буває, запитують мене: от Ви, професоре, розповідаєте про відповідальність, моральність, принциповість, а от чому ж….? Цього разу мене запитали про участь і висловлювання відомого українського історика Георгія Касьянова на онлайн семінарі, який вів голова Служби зовнішньої розвідки Росії Наришкін, він же – голова Російского історіческого общєства. А сам захід, присвячений річниці Переяславської Ради відбувся 18 січня 2022 року! Коли всі вже говорили про потенційну війну, а за місяць Наришкін вимагав на засіданні у Путіна анексії Донбасу. Кажуть: що було, те сплило. Але ж Касьянов досі, попри другий рік війни, твердить, що чинив правильно. От ця моральна (без) відповідальність історика і дивує моїх студентів, бо дехто з них вже віддав життя в цій війні. Тому вони й ставлять питання.
З Георгієм ми знайомі з 1985 р., коли ще молодими працювали в тоді ще Інституті історії (навіть без слова "України") АН УРСР. Георгй захистив докторську у 1993 році, а в 1996-му виступив опонентом на захисті моєї докторської про становлення Народного Руху. Але поступово наші погляди почали різнитися. Це абсолютно нормально.
Хоча чомусь Георгій більше критикував нову українську історіографію, політику історичної пам’яті за часів Ющенка і Порошенка, ніж проросійські наративи часів Януковича. Мені, як і багатьом іншим історикам, це не подобалося, але ж демократія і академічна свобода: є В’ятрович, є Грицак, є Касьянов.
Після початку повномасштабної війни Георгій дав цілком пристойне інтерв’ю УП. Я не міг не порадіти: бодай під впливом трагічних подій його оцінки змінилися.
І от раптом студенти відсилають мене до допису Касьянова від 18 липня цього року, де він оголошує війну наклепам.
Зокрема йдеться про двохвилинне відео, яке дійсно шокує цинізмом, під назвою "Українці і росіяни один народ": як Касьянов та Наришкін один одного підхвалювали та доповнювали". Дві хвилини на це відео варто витратити, аби зрозуміти що ж насправді відбулося.
Але відео змонтоване з півторагодинної "дискусії", тому мені довелося передивитися все дійство.
Так от: Касьянов дійсно здивував, бо жодним словом Наришкіну, що у вступному слові цитував Путіна про "единый народ", не заперечив! Хитро (або просто боягузливо) промовчав.
Жодного слова на критику російських тез, натомість висміювання українських істориків та влади, скарги на українські "заборони". А чого вартий гумор/сервільна запопадливість: "я работаю сейчас в Польше, но не на клубнике" і підбадьорлива реакція на це Наришкіна.
Якшо проводити історичні паралелі, то це це виглядало для мене, як після окупації нацистами Судет (Криму) і напередодні окупації Чехословаччини чеський історик бере участь у конференції, яку очолює Шеленберг – голова зовнішньої розвідки нацистів.
Насправді, шкода, бо Касьянов – сильний історик, включений до багатьох міжнародних проєктів. В цих проєктах цінується критика українських інституцій українським істориком, адже це свідчення його "об’єктивності".
Натомість Касьянов, керуючи у Люблінському університеті міжнародним проєктом, відвідуючи міжнародні форуми і друкуючись закордоном, міг би зробити на міжародному рівні багато добрих справ для України.
Помиляються всі. Тому я припускаю, що зараз Георгій Касьянов щиро пише про псевдонауку в Росії. Але тоді не треба досі, на другий рік повномасштабної інвазії виправдовувати свої власні дії під час війни з Росією після 2014 року, і зокрема участь на підтанцьовці у Наришкіна, з пафосом звинувачуючи інших в доносах.
Визнання своїх явних помилок – це ж сила, а не слабкість. Ну й також урок для інших молодших істориків, які вчаться у метра.
Олексій Гарань
