Стратегическая точка перелома
Нещодавно 10 пунктів Формули миру Президента України Володимира Зеленського та механізми її імплементації вкотре стали предметом обговорення на зустрічі з представниками дипломатичного корпусу.
У зв’язку з цим хотів би зупинитися на кількох важливих моментах, від яких залежатиме її повноцінне виконання. У цьому плані особливе значення має пункт Формули миру, який передбачає виведення всіх російських військ та збройних формувань з території України, відновлення повного контролю над усіма ділянками українського державного кордону. Пункт, який є, безумовно, ключовим елементом усієї української ініціативи, без якого вся конструкція виявляється недієвою.
На моє глибоке переконання, у цієї проблеми є лише одне ефективне рішення – деокупація українських земель військовим шляхом. Іншої мови, ніж мова сили і зброї, росія та її управлінська кліка не розуміють. Тому Формула миру – це формула зброї. Чим швидше Україна отримає достатньо сучасної зброї, тим скоріше ми повернемо мир, який буде безпечнішим для Європи і світу.
Практика дозування у наданні Україні військової допомоги з міркувань острахів, аби не викликати роздратування путіна і не провокувати росію до подальшої ескалації, – хибна в основі. Відмова або зволікання з передачею українським збройним силам сучасного озброєння – це пряме заохочення кремля до подальшої війни, а не навпаки.
Чим буде більш переконливою для росії перевага західної зброї в руках українців на суші, морі, у повітрі, тим ближчими будуть досягнення наших стратегічних цілей, які збігаються з цілями і цінностями демократичного світу.
Для прикладу, повна або часткова ліквідація російського військового чорноморського флоту, що є завданням вирішуваним, мала би значно прискорити процеси на росії пошуку виходу з розв’язаної війни. Це могла би бути гарна демонстрація відсутності можливостей у російської армії адекватної протидії західним технологіям, що малювала б дуже сумну картину подальших подій.
Там, де потрібна ургентна хірургія, не варто займатися медикаментозною терапією.
Але є проблема. Те, що знають українці, про що постійно попереджали наші польські друзі, друзі з країн Балтії – Естонія, Литва і Латвія – до цього часу не хочуть знати і відмовляються повірити багато політиків на обох половинках земної півкулі, від яких залежить рішення про підтримку України і засудження росії.
І це, незважаючи на те, що триває 570-й день повномасштабної війни, яку розв’язала росія проти України. Коли начебто має бути все зрозуміло, з яким потворним і вкрай небезпечним утворенням світ має справу. Після десятків тисяч жертв, руйнувань, безперервних воєнних злочинів і злочинів проти людяності у декого залишаються ілюзії щодо можливості діалогу.
Велика частина дороги позаду і невідомо скільки ще попереду, і саме зараз настає стратегічна точка перелому.
Спринт, на який так всі чекали, замінюється стаєрською дистанцією, а тут вже інші правила і вимоги до фізичного стану спортсмена та його підготовки.
За час війни багато трапилося того, до чого Україна і весь світ були не готові, але були виявлені твердість і стійкість, саме те, що зараз необхідно в обставинах нової реальності.
В умовах, коли майбутнє викликає острах своєю невизначеністю і непрогнозованістю, можна стомитися і піддатися спокусі скептицизму або компромісу, – саме на цьому ґрунтується путінський розрахунок. Тому не випадково, усвідомлюючи переломність моменту, спостерігаються ознаки певної медійної підготовки суспільної думки в цьому напрямі.
В авторитетних і впливових виданнях з’являються публікації, які просувають декілька магістральних тем:
- оптимізм щодо успіху України почав слабшати;
- український контрнаступ провалився, боєздатність країни згасає з кожним днем;
- Збройні Сили України не матимуть спроможності звільнити території;
- здатність України витримати війну обчислюється тижнями і місяцями;
- ресурси росії безмежні і потрібні світовій економіці;
- краще швидко припинити конфлікт, навіть якщо це дозволить росії зберегти захоплені території.
Кремль, у свою чергу, посилає фальшиві сигнали про власне "миролюбство" і готовність до завершення війни, що так само уповільнює ухвалення рішення Заходом про надання Україні нових типів озброєння та військової техніки або збільшення поставок номенклатури, що існує.
Все це несе загрозу, про яку написано у "Foreign Affairs", – "повільне розплутування ретельно сплетеної мережі іноземної допомоги".
Отже, щоби виконання Формули миру було більш успішним і за можливості швидким. Для того, аби не відбулося "розплутування мережі допомоги", наші партнери, на мою думку, мають, по-перше, сформувати узгоджену формулу власного бачення української перемоги, що створює політичну відповідальність.
По-друге, з огляду на виборчі політичні цикли і можливу зміну кон’юнктури в Європі та США з точки зору збереження стабільності партнерства, далекоглядним вважається крок щодо закріплення військової допомоги Україні в довгострокових циклах та законодавстві.
По-третє, розробити та реалізувати комплекс заходів з нівелювання так званої "втоми від війни".
По-четверте, здійснити перепланування спільних заходів у рамках усіх пунктів Формули миру з точки зору фактора часу та послідовності, маючи на увазі їх можливий довгостроковий характер.
Втім, ще раз хочу наголосити: путін з його війною – це ракова пухлина. Якщо її не видалити повністю й остаточно, тільки питання часу, коли почнеться рецидив у ще гіршій формі з розповзанням метастаз по всьому тілу.
Чи хтось думає, що з раковою пухлиною можна домовитись?
І ще. Будь-яке зупинення війни без поразки росії буде розцінене авторитарними режимами як путінська перемога, і це буде сигнал до початку конфліктів та воєн за території різного роду і статусу – спочатку регіонального, а далі глобального масштабу.
Олексій Данілов, секретар РНБО України
