Как украинцам стать объединенным обществом
"Діалоги про майбутнє" – це проєкт CEO Club Ukraine, що спрямований на переосмислення ключових ідей, наративів і стратегій розвитку України у різних сферах. У розмовах з провідними інтелектуалами, політиками, громадськими діячами, підприємцями та експертами, формуються обриси візії нової України та шлях до її реалізації.
Досвід повномасштабного вторгнення суттєво змінив ключові цінності кожного українця. Він започаткував новий процес єдності країни, який продовжується й досі.
Думками про те, як змінилося наше суспільство за цей час і як не втратити набуте настільки високою ціною, поділилася Севгіль Мусаєва – головна редакторка онлайн-видання "Українська правда".
Зухвалість – основна риса українців
Українська нація вирізняється своєю сміливістю, яка часом здатна переходити у зухвалість. З одного боку, це дуже позитивна риса, бо вона дозволяє нам чинити опір та втілювати у життя все, що ми запланували. Саме завдяки зухвалості ми здатні робити те, чого від нас ніхто не очікує, оскільки вважає це просто неможливим. І за її ж рахунок ці речі згодом стають нашою реальністю, чим українська нація по-справжньому сьогодні вражає весь світ.
Проте з іншого боку, наша зухвалість показує, що ми не достатньо дорослі, як суспільство.
Ми все ще далекі від прогнозування, раціонального підходу, системності і стратегії, які є у більш дорослих країн світу, що досягають успіху. Для прикладу, чимало українців після перших тижнів у Європі порівнювали та відверто казали, що у нас все краще, ніж у них, але робити так, враховуючи наші прогалини у різних сферах, хитка стратегія.
Ця риса є досить спірною, бо іншим може здатися, що ми почали занадто сильно вихвалятися, але водночас це свідчить про те, що у нас стався великий зсув у самосприйнятті.
Ми дуже похитнули конструкцію, яка зветься комплексом неповноцінності, адже до початку великої війни моменту ми сприймали себе більш скромно і були не настільки впевненими. Зараз ця ситуація кардинально змінилася. І хоч Україна тепер виглядає як підліток, але головне, що в неї є – це енергія жити, творити і пізнавати. Це драйв, якого немає у більш зрілих та розвинутих суспільств.
Україна є мережевим суспільством бджіл, в якому держава – це королева-мати
Коли у перші дні повномасштабного вторгнення ми відчули сильну екзистенційну загрозу, внаслідок якої можемо ось-ось втратити країну, то це усвідомлення дуже сильно дисциплінувало нас.
Ми стали ще дужче схожими на бджіл, які об’єдналися і невпинно працювали, не відчуваючи втоми, щоб вистояти перед обличчям масштабної загрози. Саме так робить бджола. Захищаючи своє, вона кусає і вмирає, і цьому є дуже багато самопожертви, що також відгукується українському народові. Це образ, який ми сьогодні вбачаємо у тих, хто захищає нас на полі бою у цьому історичному проміжку для нашої країни.
Цей досвід показав, що у нас дійсно є інстинкт, притаманний бджолам, який дає нам можливість об’єднуватися та самоорганізовуватися у лічені секунди, коли ми бачимо загрозу для свого народу та країни. Завдяки цьому ми запустили неймовірно масштабний волонтерський рух і це доказ того, що в Україні є велике свідоме громадянське суспільство з потужним потенціалом.
Читайте також: Персональні історії та історичний контекст: як розповідати світу про російсько-українську війну
Ми живемо у країні, на розвиток якої здатен впливати кожен незалежно від свого положення та статусу
За останні 10 років в Україні з’явилося багато нових людей, які стали представниками нової української еліти, яка рухає країну вперед. Незважаючи на те, що Радянський Союз глибоко вплинув на формування нашої держави, нам все одно вдалося проростити цей цвіт нації через асфальт старих олігархічних порядків. Звісно, цей асфальт значно загальмував наш розвиток і спробував зацементувати нашу ідентичність, але через роки незалежності нам все ж таки вдалося почати ламати цю систему.
Повномасштабне вторгнення стало ще більшим кристалізатором цього процесу. Ми стали суспільством, у якому кожен українець може впливати на країну та рухати її вперед, навіть, якщо він не при владі. Але наступним дуже важливим кроком є не втратити цю свідомість та нашу єдність, адже ціна, яку за це платимо, є занадто високою. Для цього ми повинні навчитися чути одне одного, не мислити у парадигмі "чорного та білого" та вміти побудувати діалог так, щоб поважати різні погляди на одні й ті самі речі.
П’ять ключових цінностей для українців після повномасштабного вторгнення
Безумовно, найголовнішою цінністю для українців є свобода.
Друга – це рівність, яка передбачає відсутність привілеїв та толерантність до кожної людини.
Третя – це повага: до різних поглядів та різних людей. Вже зараз зрозуміло, що українці будуть травмованим суспільством на роки, тому повага до досвіду кожного громадянина повинна стати ключовою цінністю нашої країни.
Четверта цінність — це сама країна, яка є частиною нашого ДНК, а п’ята – демократія, яку ми змогли захистити та зберегти в умовах війни, і повинні обов’язково зробити це після її завершення.
Севгіль Мусаєва
