Как работает российская пропаганда в телеграмме на временно оккупированных территориях

Від початку повномасштабної війни Росія здійснила понад 2000 тисячі кібератак на українські державні та комерційні організації, провела сотні ІПСО в соцмережах та систематично поширює свою пропаганду всіма доступними засобами.

Сценарій російської окупації українських міст та селищ також свідчить про важливість інформаційного протистояння: окупанти глушать українських мобільних операторів, захоплюють офіси та викрадають обладнання місцевих інтернет-провайдерів, а на їхнє місце заводять власних "сірих" операторів, блокують доступ до соцмереж та українських вебсайтів. 

Росія обмежує все, що не спроможна контролювати. 

ОПОРА зафіксувала, що станом на березень 2023 року на тимчасово окупованих територіях заблоковані 979 українських вебсайтів, серед яких 10 – сайти органів державної влади України. 

Також припинили роботу щонайменше 46 українських провайдерів, немає доступу до Viber, Instagram, Twitter, Google та YouTube. 

Утім, залишити інфопростір порожнім ворог теж не може собі дозволити. Раніше ОПОРА показала, як Росія використовує свою соціальну мережу ВКонтактє для інформаційного "імпортозамєщєнія" і поширення пропаганди на тимчасово окупованих територіях. Серед соціальних мереж, які де-юре перебувають поза юрисдикцією РФ, ще одним сприятливим майданчиком для пропаганди виявився месенджер "Телеграм". Під егідою боротьби за свободу слова він відмовляється модерувати контент на своїй платформі. 

Читайте також: Чому Україна не обмежує використання російського додатку Telegram? 

Влітку 2022 року ОПОРА провела своє перше дослідження російської пропаганди на тимчасово окупованих територіях (ТОТ). Тоді ми сформували базу зі 118 окупаційних телеграм-каналів. Щоб оновити дані, ми проаналізували репости у відомих нам каналах та розширили базу до 640 каналів. 

Серед них виокремили 5 тематичних груп:

• Місцеві ЗМІ. Ці канали створюють видимість звичайного повсякденного життя в окупованих містах та селищах, дискредитують українську владу і ЗСУ, транслюють російську дезінформацію про війну, формують позитивний імідж російської армії.
• Адміністративні канали. До цієї категорії належать канали окупаційних "адміністрацій", поліції, центрів зайнятості, обласних відділів російських міністерств на окупованих територіях тощо.
• Місцеві організації – благодійні чи волонтерські фонди, професійні асоціації тощо.
• Сторінки публічних осіб — очільників місцевих окупаційних адміністрацій, депутатів окупаційних рад, місцевих проросійських медійників тощо.
• Обмін/продаж товарів та послуг, пошук роботи. Ця категорія особливо цікава, адже дає уявлення про побут і щоденне життя мешканців тимчасово окупованих територій, які самоорганізуються для пошуку необхідних товарів чи послуг. Так, наприклад, ми знайшли канали для обміну гривень на рублі, пошуку будматеріалів та робочої сили для відбудови зруйнованих жител, сторінки для обміну речами чи продуктами тощо.

Якщо до лютого 2022 року нові проросійські канали з'являлися спорадично – по кілька на місяць, то з лютого 2022 року вони з’являлися майже щодня, більше одного на день. 

Аби оцінити контент, який транслюють окупаційні телеграм-ресурси, ми випадковим чином обрали 100 каналів та проглянули їхній контент. Його можна поділити на такі тематичні блоки:

• Соціальна підтримка мешканців ТОТ: інформація про доступні види матеріальної допомоги вразливим категоріям населення (пенсіонерам, молодим матерям, постраждалим унаслідок війни, людям з інвалідністю тощо), роз’яснення, як і де їх отримати відповідно до російського законодавства.
• Контент, спрямований на інтеграцію з російською та радянською культурою: промоція доробку російських письменників та митців, дописи про історично-культурні лекторії, виставки, заходи так званого "національно-патріотичного виховання" молоді тощо.
• Історичні референси до радянської доби. Хоча цей пункт можна вважати частиною попереднього, високий рівень уваги окупантів та колаборантів до радянської історії загалом чи історії конкретного населеного пункту в радянський період дозволяє вивести історичний контент в окрему підгрупу. Окупаційні канали просувають ностальгію за СРСР: пишуть про святкування знаменних дат радянського періоду, ведуть рубрики на зразок "цей день в [радянській] історії", публікують світлини міст і сіл того часу тощо.
• Інтеграція з іншими регіонами Росії: публікації про заходи професійної підтримки різних інституцій на ТОТ відповідними інституціями з росії, обміни досвідом, благодійна допомога, заходи окупаційної влади чи органів місцевого самоврядування російських міст і регіонів для відбудови пошкоджених чи зруйнованих населених пунктів, заходи під егідою так званого "шефства" російських міст над українськими. Також сюди входять просвітницькі публікації щодо російського законодавства, наприклад, заклики отримувати російський паспорт та інструкції, як це зробити, роз’яснення щодо організації російської системи охорони здоров’я тощо. Прикметно, що питань розвитку та промоції бізнесу на ТОТ майже не висвітлюють.
• Дискредитація України та української влади: дезінформація про українську державну та місцеву владу, звинувачення України в цілеспрямованих обстрілах цивільного населення на ТОТ, регулярні повідомлення про "українські провокації". Паралельно бачимо публікації, спрямовані на формування позитивного іміджу російської армії.
• Боротьба з алкоголем, наркотиками, "контрафактом" та "схронами української зброї". Починаючи це дослідження ми не очікували виокремити такий контент в окрему категорію, втім, кількість контенту щодо цього не залишає нам інших варіантів. Окупаційні канали регулярно інформують про вилучення домашнього чи незаконно ввезеного алкоголю і наркотичних речовин. Періодично автори дописів вказують, що ці "підпільники" є "українськими ждунами", "навідниками для ЗСУ", колишніми воїнами АТО – так додатково дискредитують проукраїнське населення, Збройні Сили України та Україну як державу.

Приклад телеграму яскраво ілюструє важливість для окупантів інформаційної компоненти. І те, що на підконтрольній Україні території Росії не вдається успішно поширювати власну дезінформацію, свідчить не так про низьку якість інформаційних операцій ворога, як про невпинну й послідовну роботу з підвищення медіаграмотності, яку ведуть українські медійники і громадський сектор. 

Звісно, свобода телеграму дає певні переваги на інформаційному фронті й для України. Мешканці ТОТ мають доступ до каналів українських медіа, державної та місцевої влади. Втім, важливо пам’ятати, що для українців в окупації споживання проукраїнського контенту дуже ризиковане. Окупанти не шкодують ресурсів на поліціювання та нагляд за мирним населенням. Наприклад, перевірка смартфонів та інших девайсів є обов’язковою складовою російської фільтрації під час виїзду з ТОТ. 

Також кейс використання телеграму як зброї доводить, що хрестовий похід власників цього месенджера за майже необмеженою свободою слова сприяє тому, що Росія скоює все нові й нові злочини. Свобода слова можлива за умов рівного та безпечного діалогу між усіма учасниками, інакше бодай один із них неминуче цією свободою зловживатиме. 

З повним текстом дослідження ОПОРИ про інформаційний простір на ТОТ можна ознайомитися за посиланням.

Анастасія Романюк, Громадянська мережа ОПОРА