Дамба Каховского водохранилища: десять советов, как писать о катастрофе

Дамба Каховського водосховища на Дніпрі, що розташована на підконтрольній Росії території, зруйнована.

Одним із наслідків цього стала гуманітарна катастрофа, яка вже привернула б величезну міжнародну допомогу, якби вона не відбувалася в зоні бойових дій.

Тисячі будинків затоплені, десятки тисяч людей змушені евакуюватись або чекають на порятунок.

Іншим наслідком є екологічна криза, зокрема втрата водно-болотних угідь та інших природних середовищ.

Ще одне – це знищення українських сільськогосподарських угідь та інших елементів української економіки.

Відбувається так багато наслідків одночасно, що за ними важко встежити.

Ось мої думки про те, як відповідально висвітлювати цю подію.

1. Уникайте спокуси почати розповідь про цю рукотворну гуманітарну та екологічну катастрофу з "урахування точок зору обох сторін". Це не журналістика.
2. Заяви російських речників про те, що Україна мала до цього якийсь стосунок (в цьому разі – підірвала дамбу), не є частиною розповіді про реальну подію в реальному світі. Це частина іншої розповіді: розповіді про всі обурливі заяви, які Росія робила про Україну з моменту першого вторгнення в 2014 році. Якщо брати до уваги російські заяви про дії України, то тільки в такому контексті.
3. Подавати російські заяви поряд з українськими – несправедливо щодо українців. У цій війні те, що говорили російські речники, майже завжди було неправдою, тоді як українські речники здебільшого говорили правду. Таке зіставлення точок зору обох сторін передбачає їхню рівність, а це унеможливлює розуміння читачем цієї важливої різниці.
4. Якщо необхідно процитувати російського речника (наприклад, Дмитра Пєскова), варто згадати, що ця конкретна особа брехала про кожен аспект цієї війни з самого її початку.  Це контекст. Читачі, які підхоплюють розповідь у середині, повинні мати змогу розуміти цю деталь.
5. Якщо цитується російська зовнішня пропаганда, корисно також цитувати російську внутрішню пропаганду. Цікаво, що російські пропагандисти вже давно стверджують, що українські дамби повинні бути підірвані, а російський парламентар сприймає за належне те, що Росія підірвала дамбу, та радіє смертям і руйнуванням, які спричинені цим.
6. Коли розповідь починається з урахування точок зору обох сторін, читачам натякають, що об'єкт фізичного світу (наприклад, дамба) насправді є лише елементом наративу. Їх спрямовують у неправильний жанр (літературу) саме тієї миті, коли потрібен аналіз.  Це робить ведмежу послугу їхній свідомості.

Фото: Частина Херсона опинилася під водою

7. Дамби – це фізичні об'єкти. Питання про те, чи можуть вони бути зруйновані і як саме – це питання для людей, які знають, про що вони говорять. Хоча ця цінна стаття "The New York Times" має вищезгадані недоліки, вона має велику перевагу в тому, що розглядає дамби як фізичні об'єкти, а не як предмети наративу. З такого погляду стає зрозуміло, що дамба могла бути зруйнована лише вибухом зсередини.
8. Росія контролювала відповідну частину дамби, коли вона вибухнула. Це суттєва частина контексту. Це переважає те, що хтось сказав. Коли розслідується вбивство, детективи думають про знаряддя злочину. У Росії вони були. Україна їх не мала.
9. Ця історія не починається з моменту вибуху дамби. Читачі повинні знати, що протягом останніх 15-ти місяців Росія вбивала українських цивільних і руйнувала українську цивільну інфраструктуру, тоді як Україна намагалася захистити своїх людей та інфраструктуру, яка підтримує їхнє життя.
10. Умови, в яких відбувся підрив, також варто оцінити з точки зору історії. Військова історія пропонує важливе пояснення. Наступаючі армії не підривають греблі, щоб перекрити собі шлях до просування. Відступаючі армії підривають дамби, щоб сповільнити просування іншої сторони. У відповідний момент Україна наступала, а Росія відступала.

Читайте також:

"Нам нічого не страшно, ми припливли додому". Репортаж УП про велику воду та евакуацію в Херсоні

Все, що потрібно знати про катастрофу на Каховській ГЕС

Чи є підрив Каховської ГЕС підставою для нового ордеру від Міжнародного кримінального суду?

Прагнення до об'єктивності не означає, що потрібно розглядати кожну подію як підкидання монетки, як шанс п'ятдесят на п'ятдесят між двома різними офіційними заявами. 

Об'єктивність вимагає думати про всі аспекти: фізичні об'єкти, фізичне розташування людей, які є частиною репортажу. А також про всі передумови – сучасні та історичні, – які потрібні читачеві для того, щоб, прочитавши репортаж, мати більше розуміння.

Тімоті Снайдер

Джерело