Является ли подрыв Каховской ГЭС основанием для нового ордера от Международного уголовного суда?

Ще до того, як був оприлюднеий ордер на арешт президента Росії у справі щодо депортації українських дітей, у ЗМІ активно обговорювали потенційну підозру через прицільні удари Росії по українській цивільній і критичній інфраструктурі. І вибух на Каховській ГЕС може стати поворотною точкою в цій справі.

Російські військові фактично захопили Каховську ГЕС в перші дні повномасштабної агресії. З того часу неодноразово лунали погрози підірвати дамбу. І от, 6 червня 2023 року погрози стали дійсністю. І хоча ще важко повноцінно аналізувати наслідки підриву та збитки від нього, можна розглянути цей епізод війни суто в юридичній площині. 

Найперше і головне, на чому хочеться наголосити – це те, що підрив Каховської ГЕС є ймовірним міжнародним злочином. Адже умисний напад з розумінням того, що він призведе до випадкової загибелі або поранення цивільних осіб є порушенням статті 56 Додаткового протоколу І Женевських конвенцій. І наслідки можна аналізувати з різних сторін. 

Найбільш очевидною є шкода для цивільного населення. Внаслідок підриву дамби підтопило десятки населених пунктів, а це зруйноване житло, втрачене майно й загроза життю та здоров'ю громадян. Також, зі слів експертів, люди страждатимуть від погіршення ситуації з постачанням питної води на півдні України і в Криму.

До того ж, знищення цивільної та критичної інфраструктури – послідовна політика влади РФ. І десятки обстрілів з метою лишити цивільне населення України без тепла, світла й води взимку про це наочно свідчать.

Крім того, може постраждати система охолодження на найбільшій в Європі Запорізькій АЕС, що потенційно загрожує ядерною катастрофою. Так, зараз ситуація контрольована, але ризики лишаються. Тим більше, це далеко не перший епізод ядерного шантажу з боку окупаційної влади.

Також у зоні підтоплення розташовані близько 10 музеїв, що можуть постраждати. А кількість пам'яток ще належить з'ясувати.

Підрив Каховської ГЕС має руйнівні наслідки і для екосистеми. Цей факт, зокрема, має стати поштовхом для того, щоб екологічні злочини зрештою почали розглядатись всерйоз й отримали належну правову оцінку. Особливо з урахуванням того, що знищення довкілля – це також усвідомлена політика російської влади. 

Читайте також: Все, що потрібно знати про катастрофу на Каховській ГЕС

Свого часу незаконне будівництво Кримського мосту призвело до екологічних проблем в акваторіях Чорного й Азовського морів. Відповідне кримінальне провадження було відкрите прокуратурою АР Крим та міста Севастополь. Тоді ми долучили до справи висновки екологів, які були вкрай невтішні. 

Сьогоднішня ж подія потенційно має ознаки екоциду, тобто умисних дій, що можуть призвести до екологічної катастрофи; й може відродити дискурс щодо включення екоциду до Римського статуту як одного з міжнародних злочинів.

Ця ж стратегія має бути обрана й зараз. Нам потрібно об'єктивно зафіксувати всі наслідки катастрофи: для населення, культурної спадщини, екології. І на цій підставі провести розслідування. 

Штучний та, попередньо, умисний характер катастрофи на Каховській дамбі дає підстави говорити про вчинення злочину проти людяності згідно з положенням "k) Інші нелюдські дії подібного характеру, що навмисно спричиняють сильні страждання або серйозні тілесні чи психічні, чи фізичні ушкодження" ст. 7 Римського статуту. 

Недарма цей пункт залишає простір для того, щоб доповнити перелік дій, які потенційно можуть вважатися злочинами проти людяності. Адже неможливо передбачити всі способи, які можуть вигадати люди, щоб завдавати шкоди або вбити.

Це є актуальним у контексті гібридних методів ведення війни, які Росія застосовувала з 2014 року і продовжує практикувати сьогодні. Наприклад, депортація українських дітей під виглядом евакуації, порушення суверенітету України під виправданням "здійснення Україною геноциду російськомовного населення". 

Злочини проти людяності – це дії, які є частиною широкомасштабного або систематичного нападу, спрямованого проти будь-якого цивільного населення, з розумінням його наслідків. 

Отже, є підстави вважати, що особовий склад Збройних сил РФ точно знав, до яких наслідків призведе ця атака. Тож вірогідно, як і з ордером на арешт для Путіна за депортацію українських дітей, після встановлення щаблів командування має послідувати й ордер за злочини проти людяності. 

Вже зараз у критичній зоні перебувають 16000 осіб та десятки населених пунктів. В цьому контексті ми точно можемо говорити про сильні фізичні та психічні страждання людей, які втрачають майно, тварин та добробут загалом.

Обвинувачення за цією статтею в контексті підриву дамби може стати прецедентом для Міжнародного кримінального суду. Хоча в одній зі справ, яку розглядав суд, втрата майна не вважалася серйозним психічним стражданням, масштаб та наслідки катастрофи з підривом дамби можуть вплинути на зміну інтерпретацій. 

Серед іншого, існує версія, що підрив дамби – це спосіб зупинити ЗСУ, а, отже, її знищення було здійснено у військових цілях. Проте й тут очевидне порушення принципу пропорційності, коли шкода цивільному населенню та довкіллю не співмірна з військовою перевагою.

Крім того, в 1977 році СРСР ініціював укладення Конвенції про заборону військового або будь-якого іншого ворожого використання засобів впливу на природне середовище (ENMOD), яка на сьогодні чинна для 58 держав світу, серед яких Україна та РФ. В розумінні статті 2 Конвенції порушення екологічної рівноваги регіону в сотні квадратних кілометрів є її недотриманням.

Тож зараз Україні варто звернутися до Генерального секретаря ООН, щоби підняти питання порушення Росією Конвенції. А також з метою створення консультативної ради та Міжнародного суду ООН щодо компенсації завданої шкоди зі сторони РФ. 

Гюндуз Мамедов