War speeches. Россия хотела взять Киев за три дня, а теперь обороняет свою территорию
Минулого тижня (29 травня – 2 червня) Україна, як і раніше, адвокатувала отримання гарантій безпеки на шляху до НАТО. Можливо, це відбудеться 11–12 липня на саміті НАТО у Вільнюсі.
Росія нервує через посилення українських позицій в Африці, відмовляється вивести війська з Запорізької АЕС та погрожує нестабільністю, якщо Україна стане членом НАТО. Індонезія пропонує свій "мирний план", а Угорщина закликає не допустити українського контрнаступу.
Поки Росія тероризує українські міста, війна перекидається на її територію та змушує країну-агресора тримати оборону в Білгородській області.
Нижче розповідаємо про ключові заяви і події воєнного тижня.
Чекаючи на Вільнюс. Україна хоче отримати гарантії безпеки на шляху до НАТО
Країни-члени НАТО підтримують євроатлантичні прагнення України на фоні підготовки до саміту НАТО, який відбудеться 11–12 липня у Вільнюсі. Очікується, що на ньому можуть ухвалити важливі рішення щодо українського членства в Альянсі.
Так, 31 травня парламент Чехії прийняв резолюцію, в якій, серед іншого, підтримав якнайшвидший вступ України до НАТО. 1 червня Сейм Латвії ухвалив заяву, в якій висловив закликав НАТО запросити Україну до членства в Альянсі на вільнюському саміті.
Курс України на вступ до НАТО підтримує й Румунія. Про це йдеться у спільній декларації, яку 1 червня на полях саміту Європейської політичної спільноти в молдавському Кишиневі підписали Президент України Володимир Зеленський та президент Румунії Клауса Вернера Йоханніса.
На цьому ж заході 2 червня прем’єр-міністр Великої Британії Ріші Сунак підтвердив підтримку майбутнього членства України в Альянсі, зазначивши, що "законне місце України – в НАТО".
Третього червня очільник українського МЗС Дмитро Кулеба зустрівся у Києві зі своїм естонським колегою Маргусом Тсахкною та обговорив із ним шлях Києва до НАТО. За підсумками цієї зустрічі Кулеба, не розкривши деталей, натякнув, що Україна має певний план та готується до кроку вперед у Вільнюсі.
Крім того, Україна й сама активно працює над тим, щоб наблизитися до вступу в Альянс. Так, 31 травня Дмитро Кулеба звернувся до очільників зовнішньополітичних відомств країн НАТО напередодні їхньої неформальної зустрічі в Осло та озвучив "три кроки для успіху Вільнюського саміту".
"Посилити інституційні зв'язки та допомогу між Україною та НАТО. Зробити крок до членства України в НАТО. Надати гарантії безпеки на шляху України до НАТО", – сказав дипломат.
Натомість у виступі на саміті Європейської політичної спільноти Володимир Зеленський сказав, що основним пріоритетом для безпеки нашої держави є повноправне членство в НАТО, але до його набуття Україна прагне отримати чіткі й закріплені на папері гарантії своєї безпеки.
Подібні тези президент повторив під час особистих зустрічей із лідерами Португалії, Албанії, Північної Македонії, Великої Британії, а також із президентом Естонії – 2 червня у Києві.
"Наведіть мені приклад, яка країна НАТО воює із Росією, або на території якої країни НАТО зараз присутні російські війська? Це свідчить про те, що це найкращі гарантії безпеки для України", – сказав за підсумками зустрічі Зеленський.
Можливість отримання гарантій безпеки та перспектив членства України в НАТО турбує офіційну Москву, адже однією з офіційний цілей так званої "спеціальної військової операції" був нейтральний статус України.
За словами прессекретаря президента Росії Дмітрія Пєскова, його країна продовжуватиме бойові дії, щоб не допустити "розширення Альянсу і його безпосереднього наближення до російських кордонів, у тому числі членства України в НАТО". Також російський політик пригрозив членам НАТО, що вступ України в Альянс може стати джерелом нестабільності на довгі роки.
Втім, подібна агресивна риторика Кремля викликає не той ефект, який очікує Москва. Так, очільниця МЗС Норвегії Аннікен Скарнінг Гуйтфельдт під час зустрічі в Осло зазначила, що країни НАТО не дозволять Росії вирішувати, коли Україна може приєднатися до Альянсу.
Разом з тим, у більшості членів НАТО, за винятком Угорщини та, можливо, ще кількох країн, зараз не стоїть питання, чи вступить Україна в Альянс – вони обговорюють, коли це відбудеться. Наприклад, Німеччина, Нідерланди та Велика Британія, які надають значну військову допомогу Україні, публічно говорять, що вступ України в Альянс неможливий у розпал війни. Водночас вони не відкидають членства в Альянсі після перемоги України.
Це розуміють і в Україні. На саміті НАТО у Вільнюсі офіційний Київ хоче отримати гарантії того, що після війни Україна вступить в НАТО, а поки цей процес триватиме (ймовірно, не один рік), – гарантії безпеки, які унеможливлять повторну агресію з боку Росії.
Росія нервує через українсько-африканські відносини та відмовляється виводити війська із ЗАЕС
Минулого тижня закінчилося друге африканське турне міністра закордонних справ України Дмитра Кулеби, яке стало реальною загрозою для російського впливу. За словами міністра, українсько-африканські відносини важливі з політичних, економічних, соціальних мотивів. Також такі візити допомагають розвіювати російську пропаганду – адже деякі країни справді впевнені, що Росія воює в Україні зі Сполученими Штатами.
"Ми прагнемо забезпечити результативне голосування країн Африки за наші резолюції в Генасамблеї ООН, а також спонукати зусилля в межах їхніх можливостей з ізоляції Росії на міжнародній арені", – сказав Кулеба.
Очільник українського МЗС заявив, що російські дипломати, відчуваючи реальну загрозу, намагалися переконати африканські уряди скасувати його візити. Водночас міністр закордонних справ РФ Сєргєй Лавров одразу вирушив у своє турне по Африці.
Під час офіційних зустрічей Сєргєй Лавров заявляв, що "ситуація" в Україні нібито склалася в результаті багаторічних дій Заходу, який створює прямі загрози безпеці Російської Федерації та заохочує київський режим знищувати все російське.
Також російський міністр применшував роль України у забезпеченні світової продовольчої безпеки, наголошував на важливості реформування Ради Безпеки ООН за рахунок представництва в ній африканських країн та неприйнятності однополярного світоустрою з домінуванням Вашингтона. Крім цього, Лавров називав "український режим" терористичним, а Захід звинуватив у підтримці геноциду російського народу.
"Не можемо терпіти на наших кордонах режим, який, за великим рахунком, використовують для того, щоб повторювати агресію нацистської Німеччини проти нашої країни", – заявив Сєргєй Лавров.
Актуалізувалися минулого тижня і питання ядерної безпеки. 30 травня Генеральний директор Міжнародного агентства з атомної енергії (МАГАТЕ) Рафаель Гроссі на засіданні Радбезу представив оновлений план забезпечення безпеки Запорізької атомної електростанції, який передбачає заборону використання ЗАЕС для зберігання важкого озброєння та здійснення атак з боку електростанції або в напрямку неї.
Російська сторона відмовилася виконати план Гроссі, зауваживши, що зробить усе можливе для підвищення ядерної безпеки відповідно до національного законодавства та спеціалізованих міжнародно-правових документів. Водночас на засіданні росіяни звинуватили українську владу в тому, що та не бажає взяти на себе зобов'язання не обстрілювати ЗАЕС. Хоча наступного дня російська сторона сама визнала, що на електростанції перебувають військові сили, "необхідні для її охорони від українських нападів".
Українська ж сторона заявила про готовність виконати план Гроссі, але за умови доповнення його двома пунктами щодо повної демілітаризації та деокупації ЗАЕС. Однак окупація електростанції залишається частиною військової стратегії Росії, тому наразі міжнародні зусилля в сфері ядерної безпеки лишаються марними. За свідченнями Генштабу ЗСУ, попри численні заклики МАГАТЕ і світових лідерів, навіть місто-супутник ЗАЕС Енергодар окупанти перетворюють на військово-логістичну базу.
Пропозиції "мирного врегулювання" від Індонезії, Китаю й Угорщини
Минулий тиждень відзначився новими ідеями мирного врегулювання російсько-української війни, але жодна ініціатива не містила ключового фактора – виведення російських військ із міжнародно визнаної території України.
Так, Міністр оборони Індонезії Прабово Субіанто запропонував припинення вогню на лінії зіткнення та проведення "референдуму" на "спірних" територіях. Однак українське МЗС одразу наголосило, що Україна не має "спірних" із Росією територій, а єдиний шлях до миру – відновлення територіальної цілісності.
"Україна має негайно припинити опір, припинити вогонь по ‘дружнім російським окупантам’, відійти вбік на 15 км і соромʼязливо чекати, доки Росія разом із ‘миротворцями’ не проведе фейковий референдум 2.0, щоб під дулами автоматів на окупованій території зафіксувати своє право безкарно вбивати… І?", – прокоментував ініціативу Михайло Подоляк.
Так само не досягло дипломатичного прориву травневе миротворче турне спеціального посланця Китаю Лі Хуея. За результатами роботи він зауважив, що ризик ескалації війни все ще високий, але ні Україна, ні Росія "щільно" не зачинили дверей для переговорів.
Минулого тижня речник Кремля Дмітрій Пєсков вкотре повторив, що Путін готовий до будь-яких контактів, аби РФ досягла своїх цілей засобами, відмінними від "спецоперації". Втім, російська готовність до переговорів знов-таки передбачає територіальні поступки.
Секретар РНБО України Олексій Данілов на тлі активізації мирних ініціатив відповів, що Україна не збирається "відчиняти двері" для переговорів із російським диктатором Владіміром Путіним. А позиція інших країн щодо переговорів пояснюється тим, що "вони відстоюють власні інтереси і відпрацьовують певні процеси для власного споживання".
Також за мирне врегулювання виступив відомий своїми проросійськими заявами президент Угорщини Віктор Орбан, який в інтерв’ю державному радіо пророкував великі втрати України під час майбутнього контрнаступу. Ба більше, угорська влада опублікувала ролик із закликом про мир, де Крим зобразили частиною Росії.
Міністр закордонних справ України закликав Орбана переконати Путіна вивести війська – і "тоді не буде ніякого контрнаступу". Водночас Михайло Подоляк вважає, що Віктор Орбан вкотре демонстративно ображає цінності Європейського Союзу та міжнародного права загалом.
Врешті, Європейський Союз офіційно відреагував на політику угорського президента. У четвер Європарламент "поставив під сумнів" можливість Угорщини головувати в Раді ЄС у другій половині 2024 року та засудив "антиєвропейські акції" уряду Угорщини.
Як бачимо, легітимізація російської присутності на окупованих територіях неприйнятна. Заклики до миру за посередництва різних країн не містять принципів справедливого і тривалого миру. Держсекретар США Ентоні Блінкен розкритикував будь-які мирні ініціативи за формулою "земля в обмін на мир", адже за його словами, ці перспективи призведуть до "потьомкінського миру".
Дилеми Росії: оборона Бєлгорода, атака на фронті та підрив дороги в напрямку Брянська
У травні 2023 року Кремль особливо інтенсивно обстрілював територію України. Повітряні Сили України повідомили про 21 атаку. Особливо діставалося Києву та Київській області, яку ворог атакував ракетами та дронами 17 разів. Однак сили протиповітряної оборони показали фантастичний успіх – збили 154 російські ракети та понад 400 безпілотників, регулярно демонструючи 100%-ефективність. Цікаво, що ППО також збила 7 ракет "Кинджал", яких, за твердженнями російської пропаганди, нібито боїться навіть Джо Байден.
Водночас міністр закордонних справ України Дмитро Кулеба нагадав: "Російські атаки на мирні українські міста, не можна вважати чимось буденним, наскільки б частими вони не стали. Усе це – воєнні злочини, і їх потрібно зупинити подальшим посиленням ППО України, у тому числі винищувачами F-16".
Марк Рютте, прем'єр-міністр Нідерландів, які разом з Великою Британією очолили "коаліцію винищувачів", запевнив, що його держава "продовжить підтримувати Україну стільки, скільки буде потрібно". Адже "допомагати Україні захищатися – це не вибір, це потрібно робити".
На масові обстріли Києва 29 травня відреагував і начальник ГУР Кирило Буданов. Він переконаний, що чергова спроба залякати Україну провалилася. Натомість усі ті, хто намагався це зробити, дуже скоро пошкодують: "Наша відповідь не забариться".
Цікаво, що вже незабаром, вночі 30 травня, від 25 до 32 безпілотників (за різними оцінками) атакували Москву. Міноборони Росії звинуватило в цьому "київський режим", МЗС Росії рішуче засудило "спроби терористичних атак ЗСУ", а прессекретар Путіна Дмітрій Пєсков поспішив запевнити, що президент РФ не коментуватиме цей інцидент. Також Пєсков заявляв, що Міноборони та ППО Росії спрацювали добре, а також переконував, що атаки БПЛА по Москві були відповіддю на удари "по одному з центрів ухвалення рішень".
Натомість речник Повітряних сил України Юрій Ігнат назвав атаку дронів Москві "російськими внутрішніми проблемами". А на думку аналітиків британського видання Financial Times, Україна проводить так звані "операції з формування обстановки". Їхня мета – змусити Росію перекинути фронтові війська уприкордонні регіони, відволікти увагу командування Кремля, загалом ввести його в оману і сформувати сприятливі умови для українського контрнаступу.
На атаки по російській столиці відреагували й українські партнери, загалом стримані в своїх оцінках. Вони зазначили, що офіційний Київ має законне право діяти за межами України. Так, уряд Німеччини вважає, що міжнародне право дозволяє Україні завдавати ударів по території агресора для самооборони. Міністр закордонних справ Великої Британії Джеймс Клеверлі також заявив, що може "використовувати силу за межами своїх кордонів". А в Білому домі зазначили, що не підтримують атаки по території Росії та не хочуть, аби їх проводили з використанням американської зброї. Однак "США не вказують Україні, які цілі уражати й не уражати, й так само не вказують, як українські сили мають вести бойові дії".
Навіть речник генсека ООН Стефан Дюжаррік підкреслив, що порівнювати атаку дронів на Москву з регулярними ракетними обстрілами України некоректно. А очільниця Європарламенту Роберта Мецола в інтерв’ю DW підкреслила, що Євросоюз має підтримувати Україну, доки Росія не піде з її території. За її словами, атаки дронів на Москву, в яких Росія звинувачує Україну, нічого не змінюють.
Читайте також: Чи треба бомбити Москву, або Як у війні з маніяком не перетворитися на серійного вбивцю
Останнім часом дрони регулярно атакують і інші об’єкти на території Росії. Так, 31 травня у Краснодарському краї загорівся Афіпський нафтопереробний завод.
Врешті, Кремль так зациклився на бажанні заволодіти чужою територією, що зовсім забув про охорону власного кордону від росіян, завданням яких є повалення режиму Путіна. Ні для кого є новиною загострення бойових дій на території Бєлгородської області. 4 червня РДК і легіон "Свобода Росії" знову опинилися на території Росії, взяли в полон російських військових та навіть призначили зустріч губернатору Бєлгородської області Вячеславу Гладкову в Новій Таволжанці, на яку останній не прийшов.
Британська розвідка справедливо вважає, що через дії партизанських груп у районі Шебекіно перед керівництвом РФ постає непроста дилема: перекидати додаткові сили до лінії фронту чи посилювати захист власного кордону. Або, звісно, можна підривати дороги, як це зробили росіяни біля кордону з Білоруссю та Україною – 31 травня на дорозі сполученням Чернігів-Брянськ пролунав вибух. Речник ДПСУ Андрій Демченко каже: "Як бачимо, від ‘Київ за три дні’ росіяни почали підривати дороги, певно, побоюючись, що Україна піде в наступ на обласний центр".
