Скорбь в еврейской общине: сопровождение во время потерь и память об усопших

У часи війни і тривалого жорстокого збройного конфлікту втрата близьких залишає багатьох людей у стані глибокої скорботи, відчаї, пошуку розради, втіхи та підтримки. Я знаю це з деяких боків життя – і як головний рабин Києва, і як колишній військовий. 

Я народився в Україні, у місті Ужгород, мій батько звідси. Тож для мене Україна – справжня батьківщина, і я роблю все, щоб тримати духовний фронт.

Перед тим як повернутися до України, місця, де я народився – батьки вивезли мене до Ізраїлю, де я служив в армії. Я – бойовий офіцер Військово-повітряних сил Армії Оборони Ізраїлю. І, звичайно, на жаль, мені знайомо, коли вмирають побратими на війні.

Відомо, що життя – це великий подарунок від нашого Небесного Отця, Всемогутнього Творця (Навічно благословенне його ім'я, велике та святе). І як зазначено у книзі Псалмів – Тегелім – мертві не мають змоги прославляти Бога і дякувати йому. Тож це завдання відведене нам – тим, хто живий. Але, звичайно, важко робити це тоді, коли втратив близьку людину. 

На превеликий жаль, зараз ми втрачаємо багато найкращих з нас, адже ще з 2014 року чимало українських євреїв добровільно вступили до лав ЗСУ, щоб дати відсіч ворогу. В часи повномасштабної збройної агресії проти України чисельність євреїв-захисників суттєво збільшилася. 

Нещодавнє святкування Песаху – свята виходу з Єгипту – євреями, що служать у лавах 128-ої ОГШБ

І хоч я не можу розкрити точну кількість євреїв у лавах ЗСУ, як би наші воїни мужньо та успішно не боролися, ефективно знешкоджуючи ворога – на жаль, ми, Єврейська громада, як і вся Україна передчасно втратили чимало світлих добрих людей. Та намагалися бути поруч, щоб допомогти їхнім рідним.

Нехай цей текст нікому не знадобиться, адже Всевишній захищає всіх українських вояків. Але про це важливо писати, оскільки просто хочу допомогти тим, хто цього потребує – полегшити їхній стан. Ми – разом, і ми поруч.

Засновуючись на багатстві єврейської традиції, ця колонка має на меті вказати напрям, надати керівництво та підтримку тим, хто зазнав втрат у цей складний період. Досліджуючи мудрість єврейських ритуалів та вчень, пов'язаних із жалобою, ми зможемо знайти втіху, силу і шлях до одужання. Ці способи можуть бути корисними не лише юдеям, а й усім людям.

Отже, опишу як українські (й не тільки, адже до України приїхали багато добровольців з Ізраїлю, США та інших країн) євреї проживають втрату близької людини.

1. Сила громадської підтримки

У єврейській традиції громада відіграє важливу роль у наданні підтримки в часи втрати. Давайте заглибимось у поняття "шиви" – семиденного періоду жалоби – і практику "шиви". Якщо ми об'єднаємо спільноту, будемо ділитися історіями, висловлювати співчуття та надавати практичну допомогу, ми можемо створити підтримуюче середовище, яке допоможе полегшити тягар скорботи.

Під час "шиви" спільнота збирається, щоб підтримати тих, хто зазнав втрати. 

В Ізраїлі, наприклад, є об'яви з адресами, де сидять шиву за жертвами терактів чи військових операцій, а родичі покійних відкривають свої будинки і серця для всіх гостей, які приходять їх підтримати. Іноді серед них є відомі рабини, політики, спортсмени, зірки. 

І це не заради піару, адже ніхто не фотографується. Це роблять для того, щоб розділити втрату. Коли щось важке несе одна людина – їй важко. Вдвох чи втрьох – вже легше.

Шива – не тільки час для висловлення співчуття, але й можливість ділитися історією та спогадами про покійних, а також надавати практичну допомогу сім'ї. Громадська підтримка допомагає зменшити важкість скорботи та створює середовище, в якому люди можуть відчути зв'язок і розуміння.

Якщо ви не євреї, ви теж можете знайти свою "громаду": не соромтесь звертатися по допомогу до друзів, сусідів, або навіть (як би дивно це не звучало) місцевих чатів. З 24 лютого немає незнайомих людей та чужої біди. Загиблі мужньо та героїчно захищали усіх українців без винятків.

2. Ритуали та символіка жалоби

Ритуали жалоби в єврейській традиції мають глибоку символіку і структуру, яка допомагає в процесі справляння скорботи. Зокрема, поширеним є ритуал розривання одягу (крія), прикривання дзеркал і запалення пам'ятної свічки (нер нешама). Всі вони також підходять для всіх, не лише для юдеїв.

Ці практики стають потужним вираженням скорботи, дозволяючи людям шанувати своїх померлих і знаходити сенс у своїй скорботі.

Наприклад, розривання одягу (крія) є висловлюванням фізичного болю та горя, а прикривання дзеркал вказує на те, що в цей час важко споглядати своє відображення. Є й кабалістично-містичний сенс. Це роблять для того, щоб не налякати душу померлої людини, яка ще не усвідомила, що сталося, і не може покинути цей світ доти, доки не відвідає свою родину.

Запалення пам'ятної свічки (нер нешама) стає символом пам'яті про покійного і заспокоєння його душі. Вогню, який палав у його серці та душі.

Ті, хто скорблять, часто замість сидіти на стільці вмощуються на підлозі чи низькому табуреті. Вдома не носять взуття. Це допомагає відчути фізичну незручність жити без людини, адже наша психіка захищає нас та не завжди дає нам усвідомити та прожити відчуття емоційної незручності. Не слухають музику. Ці ритуали допомагають виразити скорботу, коли бракує слів і не вдається плакати, а також є виразом вшанування пам'яті про померлих.

3. Розрада у єврейських текстах та молитвах

У єврейських текстах та молитвах є велика сила утіхи під час втрати. Фрагменти з Псалмів, Законів, Пророків та інших святих текстів надають високий духовний потенціал і надію в часи скорботи.

Ці тексти допомагають знайти спокій і силу, оскільки вони пропонують мудрість і перспективу на переживання втрати.

Кадиш (Освячення), молитва вшанування покійних, також стає джерелом підтримки, адже і з'єднує нас зі спадщиною минулих поколінь, і дає нам можливість зробити щось для небіжчика, для підняття його душі, щоб зав'язати її у вузол вічного життя біля душ найбільших Праведників та найвидатніших представників людства, таких як наш праотець Авраам чи лідер євреїв у виході з Єгипту, Моїсей.

Ми з усіма охочими, хто цього потребує і звернеться до наших синагог, дослідимо значущі фрагменти з Псалмів, молитв та інших святих текстів, які пропонують утіху, силу і надію. Крім того, ми обговоримо силу читання Кадишу та будемо молитися разом з вами, чи замість вас, якщо ви не маєте змоги. Ми також заглибимось у концепцію "Їзкор", спеціальної поминальної служби, яка проводиться в певні святкові дні юдейського календаря.

Але в кожній релігії є свої тексти, тож не соромтеся звертатися до представників духовенства своєї конфесії.

4. Святкування життя та духовної спадщини

Тоді як процес жалоби є необхідним та природним, після нього єврейська традиція також закликає людей виходити повільно з горя та намагатися вчитися наново радіти життю, святкувати життя, цінувати кожну мить, жити на повну. Це важко, але ж це те, чого б хотіли наші близькі. Вони не хотіли б бачити наші страждання.

Окремо потрібно відзначати духовну спадщину тих, хто пішов. Ми повинні завжди шукати способи вшанувати та зберегти пам'ять про покійних через акти Цдаки (благодійності або донатів) та присвячення важливих проєктів на їхню честь.

Наприклад, можна здати кров, це завжди допомагає рятувати життя, і це вкрай важливо під час війни, про що завжди каже місцева влада. Також в Україні можна здати плазму та кістковий мозок.

Або в Ізраїлі є люди, які підписують добровільну згоду на посмертне донорство органів. Так, наприклад, одна з жертв терористичного нападу після смерті стала донором серця, нирок та легень.

Юдаїзм та наші мудреці кажуть: хто врятував одне життя – той врятував цілий світ!

Ну, і варто обов'язково підтримувати мету та ідею ваших померлих близьких. Що завжди хотів зробити ваш загиблий родич? Можливо, він мріяв побудувати притулок для тварин, відкрити кафе чи навчати програмуванню співгромадян? Або захищати парки, пам'ятні місця чи історичні будинки від незаконних дій. 

Або підвищення інклюзивності для ветеранів та допомога у протезуванні. Підтримка таких проєктів або врятовані життя допоможуть жити далі і вам, і в деякому сенс і його душі.

5. Пошук професійної підтримки

У часи надзвичайної скорботи дуже важливо звернутися по допомогу до професіоналів. Ми, Рабини, ЗАВЖДИ підкреслюємо важливість звернення до лікарів, психологів, терапевтів, професіоналів та груп підтримки, які спеціалізуються на травмах та втраті. 

Вони можуть надати необхідну підтримку, яка допоможе впоратися з емоційним болем та знайти шлях до одужання. Або, можливо, ви потребуєте заспокійливих препаратів. 

Поєднавши мудрість єврейської традиції з досвідом фахівців у сфері психічного здоров'я і науковим прогресом, люди можуть знайти всебічну підтримку на своєму шляху до одужання. Знайти розраду й одужання та нове призначення у нашому житті – вкрай важливо для майбутнього України. Адже смерть наших співгромадян не була даремною. 

Нехай колективна сила і стійкість нашої спільноти допоможуть нам пережити ці випробування, а пам'ять про наших полеглих буде благословенням, що надихає нас створювати більш мирний та співчутливий світ.

І, звісно, пам'ятайте про те, що в Україні народилися, жили та працювали багато праведників, великих цадіків та рабинів, лідерів поколінь. Наприклад, в Україні, біля Чорткова Тернопільської області народився великий чудотворець, засновник Хасидизму – Баал Шем Тов. Він похований також в Україні, у Меджибожі.

З нашою країною нерозривно пов'язаний і Очільник руху Хабад – Альтер Ребе – Шнеур Залман із Ляд. Він похований в місті Гадяч Полтавської області. Саме там на початку війни застрягли та впали в річку колона російських танків, а потім мисливці переловили окупантів.

Також відомий Очільник Бреславського Хасидизму – Раббі Нахман (народився у Брецлаві Вінницької області, похований в Умані. 

Ну, і, звичайно ж, лідер нашого часу та покоління, мій вчитель та найвідоміший рабин світу – Любавицький Ребе, Менахем Мендл Шнеєрсон.

Він народився у Миколаєві, служив в армії США, а потім все життя боровся проти радянського режиму, щоб повернути людям духовність та забезпечити їм на рідній землі свободу віросповідання – якої б релігії вони (чи радше їхні батьки та бабусі й дідусі) не дотримувалися.

Помолитися на могилах цих цадиків – навіть за часів радянської влади, під час пандемії коронавірусу та вже після навали ворога – щоденно приїздять паломники зі США, Франції та Ізраїлю. 

Тож будьте впевнені – земля України під невпинним, цілодобовим наглядом не лише наших відважних та вправних хлопців та дівчат із ЗСУ, Держприкордонслужби та протиповітряної оборони. 

А ще й одні з найсвятіших душ. Вони молять за нас Всевишнього, який боронить кожного українця. І який щоденно робить очевидні й не дуже дива, рятуючи наших Героїв.

Тим паче, що і завдяки сучасним технологіям та підтримці наших західних партнерів наші воїни захищені за найвищими стандартами. Наприклад, оператори дронів можуть віддалено успішно виконувати бойові завдання на більшій відстані, поза зоною ураження ворога. 

Тож я майже впевнений, що цей матеріал – це всього-на-всього цікаві факти, які, з Божою допомогою, ніколи вам не знадобляться. І дай Бог нам усім, вашим близьким жити до 120 років, у вільній Україні, що перемогла!

З молитвою за перемогу та мир,

Йонатан Беніамин Маркович,

Головний Рабин Києва