Как искажение наших топонимов разоблачает захватническую политику московской деукраинизации
Московські окупанти завжди прагнули знищити або спотворити українську ідентичність. Та найпоказовішими стали перші місяці повномасштабного вторгнення росіян, коли кремлівська орда почала нищити українські пам'ятники та музеї.
Десятки повідомлень про знищення та пограбування музейних фондів, бібліотек, спалення українських книжок (які з їхньої подачі стали "екстремістськими", адже не відповідали тезам кремлівської пропаганди). Класичним прикладом такої "братньої" турботи став пам'ятник Тарасу Шевченку в Бородянці, який окупанти довго розстрілювали з автоматів.
Згодом у деокупованих населених пунктах наші захисники виявляли безліч портретів та пам'ятників українським діячам, які московські окупанти свідомо нищили. Таким чином загарбники виконували настанови кремлівських лідерів із деукраїнізації захоплених територій.
По-особливому вони відігралися на багатостраждальному Маріуполі, де кремлівські терористи зруйнували десятки відомих пам'ятників та будівель історичного значення. Очевидно, що це централізована політика й програма, а не "пєрєгіби на мєстах".
Прослідковується політика знищення української ідентичності і в перекручуванні українських назв. Загарбники перейменовують вулиці й населені пункти на комуністичні та на честь московських імперських діячів.
Про важливість такого рупору пропаганди постійно заявляють і Сімоньян, і Дмітрій Мєдвєдєв. А на місцях окупанти спотворюють у своїй передачі навіть нейтральні українські топоніми. Напрошується висновок, що незрозумілі їм назви переінакшують так, щоб ті звучали "по-русскі". У такий спосіб на "нових територіях" окупанти сподіваються розпізнавати щось "своє".
Ця тенденція прослідковувалася ще з 2014 року. Одні "ПЄскі" (Піски – селище на Донеччині) чого лише варті (хоча топонім походить від слова "пісок"). Втім, з 2022 року московська орда стрімко пробивала дно за дном, допоки не стало зрозуміло, що це цілеспрямована політика.
Так, навіть на ефірах з москви пропагандисти називали нашу Балаклію "Бакалєя", тобто торговельна точка. Коли вони вдерлися до Ізюму, то буряти та інші терористи у складі окупаційного контингенту прочитали цю назву як "13 Юм", і довго перепитували що за назва чудернацька така, незрозуміла їм.
Читайте також: Мільйон троянд на могилі Донецька. Як росіяни перетворили одне з найкращих міст України на глушину
Піски під Ізюмом вони довго називали "ПІскамі" (тобто непристойною назвою). Курилівку під Куп'янськом вони охрестили "КурильОвка" (Курилёвка), сам Куп'янськ – "КупЯнск", від чого тіпає усіх місцевих, навіть російськомовних. Це як для слобожанина почути, що пиво "РогАнь" називають "рОгань". Приліпку під Вовчанськом обзивали "Прилёпка".
Та найбільш затято переслідують назву древнього топоніма Олешки, який московські окупанти вперто обзивають "Алёшки". Безграмотним загарбникам все одно, що назва міста та урочищ нічого спільного не має з іменем Олексій. Древня назва поселення походить від давньоруського слова, що означало узлісся, і про це місто та місцевість згадують літописи тисячолітньої давниниі. При цьому цю слов'янську назву наші предки пронесли крізь численні вторгнення загарбників, крізь буремні часи Російської імперії та СРСР. Але це покоління окупантів уперто обзиває його "Альошкамі".
Однак усе це перевершили загарбники у багатостраждальному Маріуполі. Їм довго муляла українська назва парку "Веселка". Спочатку її літери спотворили аквафрешем, а потім вирішили, що і цього мало, й назву треба максимально русифікувати – обізвали парк "ВесЁлка". Що воно тепер означає, і що вони мали на увазі під цим – складно сказати. У цьому відсутня будь-яка логіка, окрім бажання знищувати все українське. Але однозначно загарбники в насиченні наших назв літерою "Ё" вбачають панацею для деукраїнізації.
Таким чином, російські окупанти на загарбаних територіях максимально розгортають політику винищення української ідентичності. Це помітно в багатьох проявах, зокрема й у спотворенні питомо українських назв, які вони перекручують до етимологічної невпізнаваності.
Очевидно, що тут навряд чи річ у "русскоязичной чєлюсті", через яку їм важко вимовляти українські слова. Адже раніше, навіть за совка, вони всі ці назви, навіть перекручено, але вимовляли. Але зараз навмисне намагаються перекрутити їх на свій лад. Щоб стерти у них усі вказівки на українське походження, а надалі видавати загарбане за "іздрєвлє русскоє".
Сергій Дрозд
