Конфискация санкционного имущества: как это работает на практике?

Після початку повномасштабного вторгнення, навесні 2022 року, Верховна Рада ухвалила закон, що дозволяє конфіскувати майно громадян та юридичних осіб росії та Білорусі. 30 березня цього року Рада внесла перші зміни до закону. Як працювала процедура весь цей час і що вдалося? 

У кого конфіскують майно?

На практиці майно конфіскують як у фізичних, так і юридичних осіб-резидентів росії та Білорусі, а також власників паспортів інших країн. 

Основний критерій для конфіскації – істотна шкода конкретної особи (юридичної чи фізичної) національній безпеці, суверенітету чи територіальній цілісності України. Також під конфіскацію підпадають ті, хто: 

• ухвалює рішення щодо збройної агресії проти України;
• фінансує та допомагає з матеріально-технічним забезпеченням росії;
• особисто бере участь у збройній агресії проти України;
• пропагує та спонукає до збройної агресії проти України;
• глорифікує (прославляє) осіб, що беруть участь у збройній агресії проти України.

Як бачимо, перелік доволі широкий і він не є вичерпним. Конфіскувати майно можуть як у вищого керівництва країни-окупанта, великого бізнесу, так і в представників медіа та, звичайно військових. 

Важливо, що можуть конфіскувати і майно громадян України, якщо вони допомагають у проведенні збройної агресії проти України. Також компаній, якими повністю або частково володіють підсанкційні суб’єкти.

Проте конфіскувати майно, на яке санкції були накладені до прийняття цього закону, не дозволяється. Через це поза процедурою конфіскації залишається значна кількість майна, санкції на яке накладені починаючи з 2014 року.

За період дії закону все ж конфіскували майно декількох відомих олігархів: Аркадія Ротенберга, Олега Дерипаски, Володимира Євтушенкова. А ще  гауляйтера Херсонської області Володимира Сальдо, члена ради федерації рф в анексованому Криму Сергія Цекова та інших. 

Яка процедура конфіскації? 

Порядок конфіскації не змінився: спочатку рішення про накладення санкцій приймає Рада національної безпеки та оборони України. За рік Президент України підписав 37 указів про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій).

Після цього Міністерство юстиції України за допомогою правоохоронних органів шукає майно підсанкційних осіб на території України, готує позовну заяву та звертається з нею до Вищого антикорупційного суду про конфіскацію активів. На практиці позовна заява разом з усіма матеріалами може складатись із 10-ти томів та більше.

Особа, майно якої планують конфіскувати, та її адвокат мають два дні на вивчення матеріалів та підготовку відзиву на позовну заяву. Це можна назвати процесуальним недоліком, оскільки такі короткі строки обмежують права власників майна.

У свою чергу, суд має всього 10 днів з моменту подачі позову, щоб прийняти рішення у справі.

Після цього сторони можуть протягом 5-ти днів звернутися до апеляції з метою оскарження рішення. Рішення Апеляційної палати ВАКС має прийняти протягом 5-ти днів. Це рішення є остаточним та не підлягає оскарженню у касаційному порядку.

Тобто, з моменту звернення Мін'юсту із позовною заявою до абсолютно фінального рішення є максимум 20 днів, якщо не виникнуть додаткові питання. На папері це один з найшвидших судових процесів, який передбачений в Україні, проте таким він поки не є в реальності і деякі справи розглядають понад місяць. 

Після того, як вступить у силу закон про реорганізацію Фонду державного майна, рішення про конфіскацію в день набрання законної сили буде направлятись до фонду, який відповідатиме за його виконання.

Читайте також: Перша конфіскація активів у США на користь України: сигнал для світу

Які є проблеми під час застосування конфіскації?

У практиці застосування конфіскації вже є декілька цікавих кейсів запобігти прийняттю рішення про конфіскацію активів.

• Спроба сховати майно за донькою

9 травня цього року ВАКС ухвалив рішення про конфіскацію майна гауляйтера Херсонської області Володимира Сальдо. Проте позовну заяву суд задовольнив частково. Суд не погодився стягувати активи ТОВ "Бабко-авто" та ТОВ "Конка", якими володіє його донька у розмірі 55,56 % та 40 % частки статутного капіталу відповідно. Але майно, яким володіє колишня дружина та ексзять Володимира Сальдо – конфіскували. 

Цю помилку швидко виправила апеляційна палата та 17 травня задовольнила позовну заяву повністю: все майно було конфісковано. 

• Спроба атаки на ІТ-інфраструктуру

17 травня Апеляційна палата ВАКС розглядала апеляційну скаргу на рішення про конфіскацію майна російського олігарха Олега Дерипаски. Проте завершити суд не змогла. Одразу після початку засідання здійснили атаку на сервери, що фіксували судовий процес. 

Через деякий час суд відновив засідання, але знову після початку розгляду почалася атака на судові сервери. Збіг це чи ні – невідомо. Але факт є: апеляційний розгляд у цій справі було завершено 16 червня 2023 року.

Які недоліки в процедурі? 

Насправді, назвати роботу Мін'юсту ефективною можна, але не до кінця. За весь цей час вони ініціювали 19 розглядів, з яких 8 стосуються депутатів російської держдуми та 3 проти ректорів вишів, які володіють майном на Кримському півострові. Ще 5 проти російських бізнесменів та інші три — проти колишніх/теперішніх українських громадян. 

Читайте також: Конфіскація активів російських ректорів. Що каже ВАКС?

Постає логічне питання, чи необхідно наразі витрачати час, бюджетні кошти та дуже обмежений кадровий ресурс на справи кримських активів, які неможливо ефективно використати в Україні на даний час? І взагалі, чи мала Україна визнавати за такими особами право власності?

Також не можна назвати ефективною роботу всього апарату держорганів, які дотичні до процесу конфіскації. В Україні, на жаль, досі немає централізованого реєстру активів, якими можуть володіти особи, на яких наклали санкції. Це пов’язано з великими обсягами такого майна: у санкційних списках наразі понад 6200 осіб та компаній. 

Не завжди такі активи записані прямо за росіянами, а сховані за шаром родичів, знайомих та офшорних чи підставних компаній. Тому процес пошуку потребує значного залучення правоохоронних органів та міжнародної допомоги.

Крім цього, у майбутньому Україна має бути готова до великої кількості скарг від "колишніх" володільців майна до ЄСПЛ. 

Насамперед будуть оскаржувати порушення протоколу щодо права на мирне володіння майном. На жаль, чинний закон досі чітко не визначає ціль та подальшу долю конфіскованих активів. У практиці суду це є значним порушенням.

В ЄСПЛ давно напрацьований механізм, за яким держава може втручатися в право на мирне володіння майном лише з дотриманням реального та чітко визначеного "справедливого балансу" між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи. 

Верховна Рада України начебто виправила цю проблему: прийнявши закон про реорганізацію Фонду державного майна України (ФДМУ), внесла зміни до закону про санкції.

Тепер саме ФДМУ буде відповідальним за розпорядження конфіскованим майном. При цьому конфіскованим майном українських громадян Фонд зможе виключно розпоряджатися, а ось майно резидентів рф та Білорусі реалізувати (тобто, продати тощо). 

Всі виручені кошти будуть зараховуватися до Державного бюджету України та спрямовуватися до Фонду ліквідації наслідків збройної агресії. 

Також суд може говорити про порушення права на справедливий суд, враховуючи особливості судового процесу, а саме:

• значно обмежене право на ознайомлення із матеріалами справи та підготовку позиції (лише 2 дні);
• значно ускладнено можливість брати участь у режимі відеоконференції, у зв’язку із суперечностями у строках між статтями Кодексу;
• неможливість касаційного оскарження судового рішення, що стосується значного втручання у приватне життя особи.

Тож у майбутньому Україну очікуватимуть ще більше викликів, пов’язаних як із розглядом позовів у ВАКС та апеляції, так і у забезпеченні належного розшуку підсанкційного майна, забезпеченні процесу кваліфікованими кадрами. Вже зараз нам треба готуватися до міжнародних судів та нарешті чітко вирішити подальшу долю конфіскованого майна, щоб вона дійсно відповідала інтересам суспільства, що переважають над приватним інтересом.

Євгеній Скуратівський