Российский ядерный шантаж
Нещодавно мав вельми цікаву і, як на мене, показову розмову з одним із західних журналістів. Його питання, як і реакція на мої відповіді, продемонстрували наявність нової "миротворчої" лінії, що починає просуватися в західному інформпросторі.
Не буду стверджувати, що журналісти свідомо стають провідниками і реалізаторами російської наративної кампанії. Але те, що це вигідно передусім росії – факт для мене незаперечний.
Обговорюючи події війни, я сказав про те, що Україна ніколи не сяде за стіл переговорів з убивцею понад п'ятисот українських дітей і що в нас, своєю чергою, викликає обурення і нерозуміння, як інші країни можуть спілкуватися з військовим злочинцем. На що журналіст мені заперечив, що продовження війни призведе до ще більших жертв, але головне, що ми маємо враховувати при цьому загрозу застосування путіним ядерної зброї.
У підсумку подібного "логічного" міркування журналіст указав, як на його думку, на очевидну річ – необхідність пошуку компромісу.
На подібні міркування мої відповіді полягали в тому, що, по-перше, якщо б світ вчасно відреагував на напад Гітлера на Польщу в 1939 році, не було би понад 20 мільйонів жертв Другої світової війни. З агресором не можна йти на компроміси – він має бути негайно покараний.
Але головною є не ця частина моєї відповіді, а сама маніпулятивність постановки питання щодо загроз застосування путіним ядерної зброї.
Теза, яка, на мою думку, зараз буде активно просуватися кремлем (як універсальний ключ до фундаментальних західних фобій), що наявність ядерної бомби має автоматично виключати опір тієї країни, яка такої зброї не має.
Країна–об'єкт нападу ядерної держави, якщо йти запропонованою логікою, своїм спротивом провокує загрозу ядерного апокаліпсису. І в такій послідовності об'єктом засудження стає не агресор, а жертва.
Нам хочуть сказати: "Здайтесь і не опирайтесь. Нам не потрібна ваша Свобода, нам потрібен наш комфорт і безпека"? Приблизно таку думку будуть спробувати сформувати в світі, щоб відмовити в підтримці України, яка своїми діями, виходить, "провокує" росію.
Ви можете сказати, що це маячня і нісенітниця, але подібний підхід притаманний для певної кількості представників західного політичного істеблішменту, який, на щастя для нас, поки що в абсолютній меншості.
Але для того, щоб ця брехлива й оманлива логіка не стала панівною, ми маємо, не стомлюючись, твердо та послідовно стояти на позиції неприйняття будь-якого ядерного шантажу.
Ми не боїмося ні так званої "другої армії світу", ні першої за розміром тимчасово існуючої росії, ні бункерного щура путіна і його ядерної дубинки.
Ми боїмося тільки одного – втратити Свободу і в боротьбі за неї ми будемо йти до кінця. Проблема ядерного безумства кремля – це не проблема виключно України, це проблема світу.
Світ довго спостерігав і якщо свідомо не допомагав, то і не заважав зростанню російської потвори. Це було тоді, коли Україна була вимушена передати росії наш другий за чисельністю ядерний арсенал, озброїти російську армію ґвалтівників нашими ж крилатими ракетами, коли світ був донором сучасних технологій, покупцем нафти і газу, що стало основою фінансування побудови путінського авторитаризму. Коли корумпувалися міжнародні еліти і відчинялися двері російському олігархату.
Не Україна виростила це московське монструозне утворення. Але це вже питання історії, а завдання сучасності – створити механізм, який захистить людство від загрози ядерного божевілля.
Ми ніколи не здамося! І хай цей напис буде в усіх кабінетах усіх країн, в яких ухвалюють стратегічні рішення.
Олексій Данілов, секретар РНБО України
