Почему нужно изменить законодательство о зарубежных украинцах

Збройна агресія Росії в Україні після 24 лютого 2022 року зумовила масштабні міграційні процеси. Вони посилили необхідність врегулювати правовий статус українців, які проживають за кордоном.

За класикою, у правовому значенні, інтереси українців за кордоном захищаються дипломатичними установами у відповідних країнах. Однак коли ми говоримо про дипломатичні установи, то здебільшого йдеться про громадян України, які виїхали за кордон. 

Проте станом на сьогодні важливо піднімати тему закордонного українства загалом, тобто всіх осіб, які мають приналежність до українського походження (хоча є громадянами інших держав).

Відповідно до статті 1 закону України "Про закордонних українців", закордонний українець – це особа, яка є громадянином іншої держави або особою без громадянства, а також має українське етнічне походження або є походженням з України. 

Прийняття цього законопроєкту було важливим етапом розвитку взаємовідносин для функціонування української діаспори. Проте сучасна редакція потребує суттєвого вдосконалення. Або може йтися навіть про прийняття якісно нового документу, який би став мірилом правовідносин закордонного українства в тому, що стосується налагодження відносин з державою.

Закордонні націєтворчі етнічні об'єднання притаманні для багатьох країн. Відповідні держави сформували свої діаспори за кордоном. Головно цьому сприяла врегульована законодавча та інституційна направленість.

Сфер для вдосконалення чи розвитку може бути чимало. Я хотів би зосередитися на законі "Про закордонних українців".

Позитивні риси

Навіть факт існування законодавчого акту вже свідчить про те, що держава приділяє увагу питанню закордонного українства як структурованій системній одиниці. 

Зазначений закон підняв питання закордонного українства у правову площину. І саме діаспорні питання вже не перебувають у юридичному вакуумі.

Цей юридичний акт значною мірою реалізується через таку платформу як Національна комісія з питань закордонних українців, яка створена при Міністерстві закордонних справ України. Головним чином Комісія займається питаннями надання статусу закордонного українця.

Деякі переваги в отриманні цього статусу наведені у статті 8 закону.

Зокрема, там ідеться про те, що в'їзд в Україну та виїзд з України закордонних українців здійснюються відповідно до закону "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства".

При цьому закордонні українці – громадяни держав, з якими Україна має візовий режим, мають право на безкоштовне оформлення багаторазової візи, щоб відвідувати Україну без надання відповідного запрошення терміном дії на 5 років на підставі посвідчення закордонного українця. 

Закордонний українець може іммігрувати в Україну для постійного проживання. Це може статися за умови, що він отримає в установленому законом порядку дозвіл на імміграцію для постійного проживання поза межами квот на імміграцію. Положення цієї статті поширюються також на подружжя закордонного українця та його дітей у разі їх спільного в'їзду та перебування на території України. 

Імміграційні переваги важливі, оскільки дають нагоду більше часу перебувати в Україні і посилювати з нею зв'язок.

Також допомога держави реалізовується завдяки застосованню положень статті 10 цього закону. Там ідеться про те, що задоволення національно-культурних і мовних потреб закордонних українців та захист їхніх прав як національних меншин в інших державах є невід'ємною складовою зовнішньополітичної діяльності України.

Читайте також: Як залучити закордонних українців до розбудови України

Основні дискусійні моменти 

Водночас існує необхідність законодавчих змін щодо закону "Про закордонних українців". 

• Несистемна структура закону

Законопроєкт, хоч і мав незначні редакції, але був прийнятий ще у 2004 році, тобто майже 20 років тому. В цілому це не проблема, однак лише за умови, якщо до закону постійно вноситимуться зміни. Адже практичне застосування закону викликають ці зміни.

Втім, практичне застосування цього закону не набуло свого дієвого поширення. Одним із характерних прикладів цьому є Єдиний державний реєстр судових рішень. Там закон "Про закордонних українців" згадується надзвичайно рідко.

Водночас, для порівняння, закон "Про акціонерні товариства" згадується значно частіше. Хоча останній і був прийнятий пізніше у 2008 році, з того часу він вже мав численні законодавчі зміни, які врешті-решт вилилися у те, що взагалі була прийнята нова редакція цього закону від 27 липня 2022 року. 

Чому так відбулося? Зокрема через практичність реалізації закону України "Про акціонерні товариства". Значною мірою, це було зумовлене тим, що структура і попередньої, і чинної версії закону, була логічна та системна й відповідала на виклики і потреби часу.

Водночас цього не можна сказати про структуру закону "Про закордонних українців". Адже остання позбавлена ознак системності.

Ймовірно, автори закладали у законопроєкт радше політико-ідеологічні цілі, аніж практичний зміст. У порівняльному аспекті більш практичним є, наприклад, закон Румунії № 299 "Про підтримку, що надається румунам повсюдно". Останній включає структурні, інституційні та соціально-економічні аспекти румунської діаспори.

Загалом, структура закону України "Про закордонних українців" значну увагу приділяє не порядку реалізації прав закордонними українцями. Тут більше місця відведено опису повноважень органів державної влади у сфері закордонного українства.

• Застарілість та неактуальність термінів і понять

Закон дає всього лише визначення двох понять: "закордонний українець" та "українське етнічне походження".

Також термін "українська національна ідентичність" вживається у цьому документі в значенні, яке наведено у законі "Про основні засади державної політики у сфері утвердження української національної та громадянської ідентичності". 

Станом на сьогодні, розвиток науки, нормативно-правових актів та судової практики уточнює певні елементи етнічного походження та критерії закордонності певних етнічних груп.

Закон має стати додатковим механізмом для захисту від дискримінації за ознакою етнічного походження.

Таке положення було б доповненням до статті 14 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, у якій ідеться про заборону дискримінації.

Там же, зокрема, зазначається, що користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою – статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження або за іншою ознакою. 

Тому цей розділ мав би бути доповнений категорією термінів, які мають стосунок до протидії дискримінації за ознакою етнічного походження українців. Між іншим, практика Європейського суду з прав людини переповнена справами щодо порушення статті 14 Конвенції про заборону дискримінації. А це наочно демонструє актуальність цього питання в міжнародному масштабі.

Окрім того, варто зазначити, що термінологія в законі повинна стосуватися також соціально-економічних, культурних та інших прав українців за кордоном. 

• Відсутність практичності

Представники української нації заслуговують на те, щоб грати особливу роль у відповідних державах. Адже сьогодні саме українці на полі бою захищають цінності демократії, прав людини та верховенства права. 

Тож законодавчий акт, який стосується закордонного українства, повинен бути практичним в тому, що стосується захисту прав українців у відповідних країнах проживання.

В ідеалі захист прав українців повинен стати елементом діяльності всього цивілізованого людства. А юридичні основи захисту українців повинні бути джерелом міжнародного права.

Якщо говорити про аналогії, то доцільно буде згадати справу Європейського суду з прав людини "Пасторс проти Німеччини" (заява № 55225/14). Тоді суд чітко зазначив, що заперечення Голокосту не може підпадати під свободу слова. 

У світі різними політичними, соціальними та іншими групами, посилаючись буцімто на свободу слова, заперечуються факти страждання українського народу. Скажімо, в якості приклада можна навести випадки, коли певні люди стверджують, що збройна терористична злочинна агресія росії є лише конфліктом.

Зрештою на сьогоднішній день закон України "Про закордонних українців" (у чинній редакції) не вирішує усіх проблем та практичних питань, з якими стикаються закордонні українці, коли намагаютсья реалізувати свої права в країнах перебування.

Як можна змінити законодавство з питань закордонного українства 

• Провести дослідницьку роботу, щоб проаналізувати та виявити проблеми

Головним потенціалом держави поряд із територією та корисними копалинами є людський потенціал. У певних країнах ставка на людський потенціал робиться дуже спрямовано. Для України таким людським потенціалом виступає багатомільйонна українська діаспора, яка є рушійною силою процесів становлення та розвитку українства за кордоном. 

Таким чином, щоб зрозуміти, який повинен бути новий закон України "Про закордонних українців", потрібно виявити дані проблеми, з якими стикається закордонне українство у своєму повсякденному житті. 

• Застосувати кращі аналогії на прикладі інших країн

Сьогодні існують позитивні приклади іноземних країн у тому, що стосується розвитку діаспори. Тут також важливо проаналізувати, як інституційно влаштовані діаспорні організації, і який це має корисний ефект для держави та розвитку української нації загалом.

• Постійно підживлювати закон практичними кейсами

Щоб закон не втрачав актуальності, він повинен мати щоденне практичне застосування, а також відгукуватися на зміни сучасних умов. Аби закон працював, має бути розроблений відповідний план заходів, який би сприяв тому, щоб положення цього акту виконувалися.

Володимир Кістяник