Как Россия с помощью фейков пытается размыть реальность с помощью фейков

Через рік повномасштабної війни в інфопросторі все ще ширяться фейки, які підкидає російська пропаганда. 

Перекручуючи факти й вигадуючи нові маніпуляції, Кремль хоче отримати бодай тактичну перевагу на інформаційному полі, і хоча б ненадовго схилити світ до російського порядку денного. 

Як змінилися підходи до поширення дезінформації

Слово "фейк" від початку повномасштабного наступу стало чи не одним із найпопулярніших. Про нього згадують на телебаченні та в офіційних промовах керівників держави. 

У соцмережах під підозрілими дописами часто можна побачити коментарі українців на кшталт: "Це фейк, навіщо цьому вірити". 

Здається, ми перемагаємо в цій інформаційній війні, оскільки пропаганда часто вигадує фейки безглузді, до прикладу, про бойових гусей чи взяття Києва за три дні. Однак "не все так однозначно": усвідомивши, що якийсь із фейків середньостатистичний споживач інформації навчився розпізнавати, машина пропаганди легко генерує новий за своєю методичкою. Справа в тім, що фейк є найбільш видимою, але найменш значимою одиницею в інформаційній війні, такий собі розхідний матеріал, якого ворог може нагенерувати скільки завгодно.

Читайте також: Бойові комарі, брудна бомба і втеча Зеленського. 10 найабсурдніших фейків російської пропаганди

Фейки можна згрупувати у ключові меседжі, які доносять певну конкретну і потрібну ворогові думку до цільової аудиторії. До прикладу, з початку повномасштабної війни пропаганда поширює такі меседжі: "Україна готувалась напасти на Білорусь", "Україна планувала напад на т.зв. "ЛНР/ДНР" тощо. Такі та подібні меседжі об'єднуються в наратив, завдання якого полягає у формуванні певного сприйняття реальності – в цьому конкретному випадку, пропагандисти намагаються прищепити такий погляд на події початку повномасштабної війни, при яких Росія виступала не агресором, а вимушено захищалася від агресивних намірів на своїх кордонах та кордонах сателітів. 

Одним із найпопулярніших  наративів Кремля є твердження про "неспроможну українську державу та армію". Фейки, які наповнюють цей наратив, стосуються забезпечення військових, підтримки міжнародних донорів, відновлення економіки, корупції в державі та армії.

Як дезінформація потрапляє до української аудиторії  

Російська пропаганда роками була вкорінена в український медіапростір. Офіційно і відкрито в ефірі мовили канали з орбіти Медведчука та Мураєва, припинити роботу яких вдалося через втручання РНБО лише у 2021 році. 

Читайте також: Кремлеботи, трансформуймося! Як проросійські пропагандисти перетворилися на "патріотів"

Інша медіагрупа, яка не соромилася в ефірі транслювати російські наративи про "Победу, одну на всех" і "чужих в своей стране", уникнула долі ідейних побратимів і опинилася у виробниках марафону "Єдині новини", і навіть дала змогу своїй ведучій концертів до днів побєдобєсія вести нині марафон. Однак, озвучувати проросійські меседжі в ефірі марафону вони поки не наважуються. Відтак, аудиторія, яка споживає інформацію з телебачення, має змогу отримувати перевірену інформацію. 

Зрозумівши, що проникнути на українське телебачення в пропаганди шансів не багато, Росія уловила запит на альтернативні джерела інформації. Один із найпопулярніших – телеграм-канали, які користуються популярністю серед українців, про що свідчить дослідження міжнародної організації Internews. За його даними, 74% українців віддають перевагу отриманню новин через соціальні мережі, із них 60% – знаходять їх у Telegram. 

Звісно, не всі телеграм-канали є шкідливими, у месенджері присутні канали державних органів, посадовців та авторитетних медіа. Але поряд з ними є чимало анонімних телеграм-каналів, не несуть відповідальності за оприлюднену інформацію, які просувають кремлівський порядок денний і не несуть відповідальності за оприлюднену інформацію. 

В очах невибагливого читача їхня інформація може виглядати так само релевантно, як і інформація з каналів органів влади чи авторитетних медіа.

Проблема полягає у адміністрації мережі, яка жодним чином не захочує боротьбу з дезінформацією, а реєстрація в ОАЕ дозволяє компанії уникати уваги з боку державних органів до цього питання – на відміну від Meta, Google та Twitter, які постійно є об’єктом уваги урядів та законодавців США та Європи. 

Все це лише заохочує російських та проросійських пропагандистів мігрувати в Telegram з інших мереж, де їм постійно обмежують можливості.

Читайте також: Чому Україна не обмежує використання російського додатку Telegram?

Раніше служба СБУ викрила мережу каналів російської розвідки, однак цей лише верхівка айсберга. Окрім власне проросійських, які мімікрують під українські телеграм-канали, в Україні також діє низка мереж окупаційних каналів, які націлені на авдиторію з окупованих територій. 

Фахівці "Детектора медіа" проаналізували українським сегмент Telegram та виявили цілу "Кремлівську гідру" – понад 300 проросійських та окупаційних каналів. 

Якої дезінформації зараз найбільше  

Ключових напрямів роботи пропагандистів зараз два. Щодо країн Заходу головна ціль зараз – припинити або відтягнути постачання зброї. Щодо українців – стримати мобілізаційний потенціал українського суспільства.

В українському сегменті Telegram діють цілі мережі анонімних "повісткових" телеграм-каналів, достовірність інформації з яких перевірити неможливо, а адмініструватися вони можуть звідки завгодно, хоч з Луб’янки чи Кремля. Роботу частини з них припинила СБУ.

Повістки через "Дію" також уже не раз спростовували. Спекулюють також на темі жіночого призову, розповідаючи про те, що, мовляв, в Україні "посилено мобілізовують" жінок, які мають освіту хіміка чи біолога, звісно у рамках підготовки до застосування хімічної і біологічної зброї, однак це – брехня. Заяви про мобілізацію жінок неодноразово спростовувала заступниця міністра оборони України Ганна Маляр.  

Звісно, спекуляції навколо мобілізації – не єдина точка прикладення зусиль пропагандистів. Також є реакція на події в Україні та світі:  "Румунія претендує на частину України", "Зеленський захопив церковну владу в Україні" та інші меседжі. 

В Кремлі миттєво реагують на інформаційні приводи і, граючи на людських страхах, підкидають свіжі вигадки та маніпуляції. Нещодавно депутатка румунського парламенту Діана Шошоаке зробила заяву щодо анексії частини України і зареєструвала скандальний законопроєкт. Утім її заяви не можуть вважатися офіційною позицією Румунії. У МЗС вже відповіли, що ініціюють накладення санкцій на Шошоаке "як особу, яка створює загрозу національній безпеці". 

Однак у пропагандистів є своя версія подій. Так само, за правду вони видають новини про нібито захоплення українською владою церкви. 

Для Заходу залишаються актуальними фейки про "поразки" української армії, "небезпеку" постачання зброї, "неспроможність" ЗСУ впоратися із західною технікою, і навіть про "захоплення" росіянами зразків західного озброєння — наприклад, ще непоставлених танків Leopard. Хоча росіянам не вдається принципово змінити намір цивілізованого світу підтримувати Україну, вони все ще можуть досягати тактичних перемог — відтягувати постачання потрібного озброєння.

Як знати, що вам не брешуть

В Україні працюють декілька центрів та організацій, які досліджують правдивість інформації. Є кілька правил, які допоможуть самостійно підтвердити чи спростувати достовірність інформації. 

Якщо ви читаєте новини з телеграм-каналу, перш ніж підписуватись на такі ресурси, перевірте його у переліку ворожих ресурсів, список із такими каналами оприлюднювали правоохоронці, а також українські фактчекери. 

Також переконайтеся в тому, що джерела не є анонімними, адже такі канали ніколи не можна вважати надійними, адже тоді не знаємо, хто і з якою метою веде такий канал. 

Кожне авторитетне медіа не нехтує стандартами журналістики, тож зважайте на джерела, на які посилаються при публікуванні інформації. 

Щоб не потрапити на гачок російської пропаганди, запрошую підписатись на подкаст "Русскій фейк, іди на***!" у звичному вам агрегаторі подкастів або слухати в прямому етері Українського радіо щобудня о 07:50 та 19:50. 

Вадим Міський

Колонка – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст колонки не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ній піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора колонки.