Постель брать будете? Российских оккупантов ждет рекордно горячее лето в Крыму

У той час, як на пляжах Криму замість шезлонгів з'являються окопи та доти, Путін наказує своєму кабміну "додатково підтримати туристичні організації" півострова для збереження їхньої "зайнятості та працездатності".

У перекладі на мову воєнного часу це означає: у російському генштабі прогнозують рекордно гаряче літо в Криму.

Обивателям, які не хочуть йти у військкомат і вмирати за "русскій мір", краще причаїтися у своїх Тюменях, Петербургах і Мурманськах. Чекати у тіні телевізора на новини про чергові "жести доброї волі".

"Крим на яких завгодно умовах має належати до Української Республіки, – казав у 1918 році Військовий міністр УНР Олександр Жуковський. – Бо Республіка без Криму, особливо без морської бази, як народжена дитина без серця, не може жити".

105 років тому, у квітні 1918-го, українці вже звільняли півострів. Разом із кайзерівською армією та кримськими татарами вибили звідти більшовиків.

Сотник УНР Борис Монкевич писав у мемуарах: "Чи ж не на кримських походах гетьмана Сагайдачного і кошового Івана Сірка наша свідома молодь виховувала в собі завзяття і любов до військових рядів? Крим пройшов червоною ниткою через нашу історію останніх століть".

У квітні 1918 року військо Петра Болбочана форсувало Сиваш і дійшло до Сімферополя, де, як згадував Монкевич, на бійців УНР чекав тріумф.

Петра Болбочана розстріляли, звинувативши у спробах державного перевороту в УНР

"Ніде по всій Україні не зустрічали українського війська з таким ентузіазмом, з такими оваціями і з таким захопленням, як робило це населення Сімферополя, –  запевняв сотник Монкевич. – Всі вулиці були декоровані квітами й переповнені публікою, яка радісно вітала Болбочана. 

Всю дорогу за самоходом бігла тисячна юрба народу, котра проводжала побідника і свого визволителя з таким запалом, з таким ентузіазмом, якому немає порівняння, якого ніколи не можна забути".

Сили "червоних" тієї далекої весни були не настільки потужними, як у їхніх Z-нащадків у 2023 році. Але й у Петра Болбочана не було дронів, німецьких танків Leopard, американських Himars та хоча б радянських АК-47.

Крим від більшовиків звільняла піша піхота, кіннота, кулеметники, декілька панцирників та чота самокатників – так тоді називали велосипедистів. 

Попри успіхи Болбочана півострів не став перлиною в короні Української Республіки. На кораблях Чорноморського флоту хоч і підняли український прапор, але майорів він там недовго. 

Німці змусили уряд Грушевського відкликати з півострова підрозділи, які отримали від влади у Києві таємне завдання увійти до Севастополя.

Незабаром незалежність України поставили на паузу, яка тривала довгі та криваві десятиліття.

Чи піде нове українське військо знову на Крим – давно не питання. Питання лише в тому – коли.

Чим більше бубнявіють бруньки на деревах, тим сильнішим в українському тилу є очікування контрнаступу. 

На тлі пробудження природи обиватель прагне оновлень карти DeepStatе з нестримністю, що дратує військових та їхніх рідних. Бо за легковажним питанням "коли?" стоять життя воїнів та захисниць. 

Новий український похід на Крим, коли б він не відбувся, навряд буде таким же малокровним, як у квітні 1918 року. 

Сьогодні ставки надто високі: без звільнення півострова неможливо довести всьому світу спроможність та силу української держави.

Під час анексії Криму бійці ЗСУ були багаті духом, але не зброєю. Зараз зброя є

У квітні 2018 року на залізничному вокзалі Новоолексіївки встановили меморіальну дошку на честь сторіччя Кримської операції УНР. У такий скромний і малопомітний спосіб її автори хотіли нагадати про звільнення Криму від більшовиків.

2022 року Новоолексіївка знову опинилася під окупацією росіян. Дошку з фасаду, ясна річ, прибрали.

Чи повернеться вона на своє місце – не питання. Питання тільки – коли.

Тоді, коли звільнення Криму буде настільки гучним та фундаментальним, що не потребуватиме пам'яті про себе у вигляді меморіальних дошок і пам'ятників.

Коли на кримських пляжах російські окопи змінять українські прапори та пісні.

Коли до Криму повернуться поїзди, в яких знову лунатиме українською: 

"Постіль брати будете?".

Євген Руденко