Прозрачность правосудия в зоне риска: как законопроект №7033-д ограничивает доступ к информации из судебного реестра?
Законопроєкт № 7033-д про обмеження доступу до інформації з судового реєстру несподівано з’явився на порядку денному Верховної Ради у березні й так само раптово звідти зник, що можна вважати проміжною перемогою. Чому? На перший погляд, законопроєкт мав би запобігати розголошенню певної інформації у судових рішеннях задля ефективного досудового розслідування і врахування інтересів національної безпеки України. Втім, перше враження оманливе.
Проєкт закону № 7033-д пропонує цілу низку сумнівних нововведень як на період воєнного стану, так і у мирний час. Його автори планують непропорційно обмежити українців у можливості вільно отримувати інформацію із судових рішень, зокрема, ту, яка становить значний суспільний інтерес.
Щойно стало відомо про внесення законопроєкту до порядку денного ВРУ, представники Фундації DEJURE та інших громадських організацій оприлюднили заяву з проханням відхилити законопроєкт. Завдяки цьому під час попереднього пленарного засідання Верховної Ради його зняли з розгляду.
Після того Фундація DEJURE звернулася до Національного агентства з питань запобігання корупції (НАЗК) для моніторингу законопроєкту № 7033-д. У відповідь НАЗК ухвалило рішення про проведення антикорупційної експертизи. Воно є підставою для зупинення процедури розгляду або прийняття цього законопроєкту на строк не більше десяти днів (абз. 3, ч. 5, ст. 55 Закону України "Про запобігання корупції").
Парламентарі зобов’язані розглянути рекомендації НАЗК і згодом зможуть поставити проєкт на голосування знову. Доопрацьований або ні.
У чому шкода законопроєкту в теперішній редакції?
Законопроєкт № 7033-д пропонує на час воєнного стану надати суддям безумовне право визначати на власний розсуд, яку інформацію у рішенні можна не публікувати з мотивів безпеки. Тобто суддям надається необґрунтована безмежна дискреція на визначення того, що потенційно може зашкодити безпеці, адже перелік прикладів такої інформації, запропонований законопроєктом, не є вичерпним.
Ця норма має стосуватися тих рішень, які ухвалені у відкритому судовому засіданні, що суперечить самій сутності принципу гласності судового процесу. До того ж таке рішення суддя ухвалюватиме в позапроцесуальний спосіб, його законність і обґрунтованість неможливо буде жодним чином перевірити.
Також законопроєкт пропонує повністю обмежити загальний доступ до судових рішень у справах про злочини проти основ нацбезпеки, охорони держтаємниці, недоторканості держкордонів, призову і мобілізації, а також порядку несення військової служби. Це обмеження діятиме і рік після завершення воєнного стану.
Автори обґрунтовують свою позицію тим, що у судових рішеннях нібито "залишається відкритою інформація про посаду та місце роботи особи, що підозрюється чи обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, а також обставини вчинення кримінального правопорушення, що потенційно може становити загрозу національній безпеці України".
Проте інформація про державну безпеку, у сфері оборони й охорони правопорядку й так віднесена до державної таємниці, а судові рішення в цій частині не публікуються. Якщо автори вважають, що поза державною таємницею все ще є інформація, яка потенційно може загрожувати національній безпеці, тоді їм варто визначити, що це за інформація, та передбачити вичерпний її перелік. Окрім цього, за логікою ініціаторів доступ до рішень у всіх кримінальних справах можна буде обмежити, адже в таких рішеннях можливо теж будуть описуватися обставини, які "потенційно" зможуть становити загрозу нацбезпеці. Такий спосіб є попросту непропорційним.
Також приховування судових рішень однозначно підвищить напругу і недовіру до таких рішень в українському суспільстві. Адже журналісти, адвокати, науковці, та й громадськість загалом не зможуть дізнатися, кого і як судять за державну зраду чи то колабораціонізм із російськими загарбниками, та яке покарання суди виносять у цих справах.
Насамкінець, законопроєкт суттєво розширює перелік відомостей, що не можна розголошувати в судових рішеннях. Зокрема, йдеться про найменування та розташування об’єктів критичної інфраструктури. Тільки от перелік таких об’єктів є невичерпним і нестабільним, що унеможливить належне виключення цих відомостей з боку адміністратора Реєстру. Також ця норма буде суперечити чинному законодавству, оскільки до об’єктів критичної інфраструктури належать і суди, що вимагатиме нерозголошення назви та адреси суду в судових рішеннях. Проте процесуальні кодекси передбачають, що у вступній частині судових рішень має зазначатися назва суду.
Єдиний державний реєстр судових рішень як наріжний камінь прозорості
Створення у 2006 році судового реєстру було важливою частиною адаптації українського законодавства до європейського. І він донині сприяє забезпеченню прозорості процесів українського судочинства. Прийняття законопроєкту №7033-д, а отже, обмеження доступу до судових рішень, ставить під загрозу інтеграцію України до Європейського Союзу і водночас відкине нас на десятки років назад на шляху до розбудови демократичних інститутів та ефективного контролю громадянського суспільства. Аби уникнути цього, потрібно суттєво доопрацювати законопроєкт або ж відхилити його як такий, що суперечить основоположним принципам яльності судової влади в демократичному суспільстві.
Володимир Гришко
Колонка – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст колонки не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ній піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора колонки.
